Постанова № 63449691, 14.12.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1819/16-а

14 грудня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді: Мужика І.І.

секретаря: Дмитрук С.І.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Жукової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

Встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні представник позивача по справі ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позов підтримав в уточненому вигляді з мотивів викладених в позовній заяві, яку просить задоволити та визнати дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області неправомірними.

Представник відповідача - Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області Жукова О.О. позов не визнала і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

У відповідності з вимогами ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та важкими умовами праці, за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМ України, і за результатами атестації робочих місць.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 року №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах.

Судом встановлено, що позивач по справі - ОСОБА_3 з 07 жовтня 1992 року (наказ від 07.10.1992 року № 216-к) по 16 серпня 1994 року (наказ від 15.08.1994 року № 132-к) працював водієм першого класу в цеху технологічного транспорту «Управління по бурінню Губкінська експедиція» ЗАТ «Укрсибнафтогазхолдинг».

Дане підприємство знаходилося в м. Губкінський Тюменської області Ямало-Ненецького автономного округу, Росія. Тобто, населений пункт, в якому працював позивач, відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР, як в редакції від 10 листопада 1967 року № 1020, так і в новій редакції від 03 січня 1983 року № 12 входить до районів Крайньої Півночі.

Вищезазначений період роботи підтверджуються записами у трудовій книжці позивача по справі - ОСОБА_3 (а.с.6-10)

В лютому місяці 2016 позивач по справі - ОСОБА_3 звернувся до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду Івано-Франківської області за призначенням пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

Однак, відповідач своїм листом від 21.03.2016 року №1674/03 відмовив позивачу по справі - ОСОБА_3 в призначенні пенсії, мотивуючи свою відмову відсутністю необхідної кількості років спеціального стажу роботи, що дає право на даний вид пенсії (а.с.12).

Такі дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України є протиправними з таких підстав:

Згідно статті 3 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року встановлено, що у випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Відповідно до Указу Президії. Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Угодою про гарантії прав громадян - держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав- учасниць Угоди, враховується трудовий стаж набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Обчислення пенсії проводиться з заробітку за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.

Стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу) з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно частини 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 78 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до статті 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Указом Президії Верховної Ради Союзу СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено, що пільги з обчислення стажу роботи в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до цих районів, з інших місцевостей країни, за умови що вказані працівники уклали трудові договори на роботу в цих районах на термін п'ять років, а на островах Північно-Льодовитого океану - два роки, надати додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СPCP від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі, з 1 березня I960 року зараховується за один рік і шість місяців при обчисленні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Тому підстави для відмови в пільговому обчисленні стажу в розрахунку кожний 1 рік роботи за 1 рік 6 місяців, а також зарахуванні заробітної плати з врахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки та проведення перерахунку пенсії позивачу відсутні.

Відповідно до ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися я про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 99 ч.2 КАС України передбачено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 102 ч. 1 КАС України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Однак, враховуючи те, що позивач у 2016 році звернувся із заявою до відповідача про призначення йому пенсії за віком, однак йому відмовлено у зв»язку з відсутністю необхідного стажу роботи (15 років), а також те, що позивач по справі-Клюфінський В.І. вживав заходів досудового врегулювання спору між ним та відповідачем, тому причину пропуску 6-ти місячного строку для звернення до суду за захистом свого права суд вважає поважною.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком в лютому місяці 2016 року, отримавши відмову від 21.03.2016 року, а тому суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог за період починаючи з 21.10.2015 року.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст.ст.18, 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

Постановив:

Позов ОСОБА_3 - задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_3 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_3 до трудового стажу в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи в районі Крайньої Півночі з 05 червня 1995 року по 31 серпня 1997 року та з 01 вересня 1997 року по 04 травня 1998 року, а також зарахувати 11 місяців 14 днів стажу в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі як 8 місяців стажу в районах Крайньої Півночі.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 21 жовтня 2015 року призначити ОСОБА_3 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку згідно Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення і виплатити недоотримані ОСОБА_3 суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Мужик І.І.

Повний текст постанови виготовлено 16.12.2016 року.