Ухвала суду № 63449331, 14.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/780/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2142/К/16 суддя Ліснецький І.В.

Категорія № 39 (1) Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.,

секретар: Гладиш К.І.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи: Новомалинівська сільська рада Широківського району Дніпропетровської області, Відділ Держгеокадастру у Широківському районі Дніпропетровської області про відновлення в праві на земельну частку (пай), зобовязання виготовити та видати сертифікат, продовжити строк на прийняття спадщини та визнання у порядку спадкування за законом права власності на сертифікат, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відновлення в праві на земельну частку (пай), зобовязання виготовити та видати сертифікат, продовжити строк на прийняття спадщини, визнання у порядку спадкування за законом права власності на сертифікат та в обґрунтування позову зазначив, що в 1930 року його батько ОСОБА_4 вступив у члени колгоспу «Червона Україна» Широківського району, працював у колгоспі до досягнення пенсійного віку та з 01.02.1968 року йому була призначена пенсія за віком.

Після призначення пенсії батько не припинив трудові відносини у колгоспі і продовжував працювати до 1983 року. Під час роботи в колгоспі «Червона Україна» і після виходу на пенсію до самої смерті батько постійно проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі рішення загальних зборів членів колгоспу «Червона Україна» від 08.02.1994 року та Розпорядження Голови районної ради № 46 від 22 березня 1995 року колгосп «Червона Україна» перереєстровано (перейменовано) в колективне сільськогосподарське підприємство Червона Україна» (копія рішення та Розпорядження додаються). Відповідно до розд. III Статуту КСП «Червона Україна» колектив сільськогосподарського підприємства є правонаступником колгоспу «Червона Україна». Згідно п/п «д» розд. 3 кожен член підприємства має право на збереження членства в колективному підприємстві після виходу на пенсію по старості чи інвалідності. Членство підприємства припиняється у разі виходу або виключення з членів підприємства. 15 березня 1997 року його батько ОСОБА_4 помер.

Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Червона Україна» був виданий КСП «Червона Україна» 13 лютого 1997 року, а тому його батько ОСОБА_4, будучі членом КСП, мав право на отримання земельної частки (паю), але в додатку-списку громадян КСП «Червона Україна» на отримання сертифікатів, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю, прізвище батька відсутнє, що не може позбавити його права за земельну частку.

Зазначає, що оскільки його батькові не було своєчасно видано сертифікат на право на земельну частку (пай), то після смерті батька його право за земельну частку не було включено до спадщини, а він є єдиним спадкоємцем батька.

Позивач вважає, що строки позовної давності ним не пропущені, оскільки про порушення права на отримання земельної частки (паю), допущені щодо його батька під час паювання землі в КСП «Червона Україна», він фактично дізнався в квітні 2016 року з засобів масової інформації.

Просив суд відновити в праві на земельну частку (пай) в КСП «Червона Україна» Широківського району Дніпропетровської області в розмірі 8,04 умовних кадастрових гектарів, вартістю станом на 31.05.2016 року 223589,73 грн. ОСОБА_4, який помер березня 1997 року. Зобовязати Широківську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області в межах повноважень прийняти рішення, виготовити та видати сертифікат право на земельну частки (пай) по КСП «Червона Україна» розміром 8,04 умовних кадастрових гектарів на імя ОСОБА_4. Продовжити строк на прийняття спадщини та визнати у порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 право власності на сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 8,04 умовних кадастрових гектарів, вартістю станом на 31.05.2016 року у сумі 223589,73 грн., виданого на імя ОСОБА_4, який помер 15 березня 1997 року.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про відновлення в праві на земельну частку (пай), зобовязання виготовити та видати сертифікат, продовжити строк на прийняття спадщини та визнання у порядку спадкування за законом права власності на сертифікат відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок позивача

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, посилаючись порушення судом норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

На думку представника позивача, суд, відмовляючи у позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, не врахував, що про порушення права свого батька ОСОБА_4 на отримання земельної частки (паю) позивач довідався у квітні 2016 року, а інша дата, коли позивач дізнався про порушене право, судом не встановлена.

Також зазначає, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа зазначена як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним і підлягає захисту без обмеження строку позовної давності.

Крім того, апелянт вважає, що, відмовляючи в позові з посиланням на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, судом не враховано, що з 1967 року позивач постійно проживав у ОСОБА_5, а його батько в с. Червоне Широківського району, а тому прийняти спадщину позивач міг лише шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Однак спадщину він не приймав. ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем свого батька і будь-яке інше спадкове майно, крім права на земельний пай, на день смерті спадкодавця, було відсутнє, а тому у позивача не було підстав для подачі заяви про прийняття спадщини. Документ, який посвідчував право батька позивача ОСОБА_4 на земельний пай, не був виданий ані власнику цього паю, ані позивачу, як його спадкоємцю, внаслідок чого позивач своєчасно не звернувся із заявою про прийняття спадщини і пропустив строк для її прийняття.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в 1930 року батько позивача ОСОБА_4 вступив у члени колгоспу «Червона Україна» Широківського району, що підтверджується довідкою про вступ у члени колгоспу (а.с. 11) та працював у колгоспі до досягнення пенсійного віку, а з 01 лютого 1968 року ОСОБА_4 була призначена пенсія за віком, що підтверджуєтьсязаявою члена колгоспу «Червона Україна» ОСОБА_4 про призначення йому пенсії за віком від 15.12.1967 року (а.с. 8),поданням правління і колгоспної ради соціального забезпечення колгоспу «Червона Україна» про призначення пенсії члену колгоспу ОСОБА_4 від 15.12.1967 року (а.с. 9),довідкою від 15.12.1967 року, виданою члену колгоспу «Червона Україна» ОСОБА_4 про його заробіток (а.с. 12) тавипискою з протоколу засідання комісії про призначення пенсії та допомоги колгоспникам Широківської районної ради соціального забезпечення колгоспників № 527 від 22 лютого 1968 року про розгляд заяви члена колгоспу ОСОБА_4 та призначення йому пенсії (а.с. 13-14).

Також судом встановлено, що після призначення пенсії батько позивача не припинив трудові відносини у колгоспі і продовжував працювати до 1983 року, що вбачається з архівних довідок КП «Трудовий архів Широківського району» про відпрацьовані ОСОБА_4 вихододні та нараховану йому заробітну плату (а.с. 15-18).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 19 березня 1997 року виконкомом Червоненської сільської ради, ОСОБА_4 помер 19 березня 1997 року (а.с. 7).

З довідки архівного сектору Широківської РДА від 01.07.2016 року вбачається, що по протоколам загальних зборів членів колгоспу «Червона Україна» та КСП «Червона Україна» Широківського району Дніпропетровської області за 1984-1997 роки рішення про звільнення з членів колгоспу (КСП) ОСОБА_4 не виявлено (а.с. 41).

Згідно Державного ОСОБА_1 на право колективної власності на землю від 13 лютого 1997 року серії І-ДП № 000075 ШР - № 16, КСП «Червона Україна»передано у колективну власність 5153,5 га. землі для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення Червоненської сільської ради № 9 від 10 січня 1997 року (а.с. 42-43).

Відповідно до повідомлень Широківської районного держадміністрації від 27.05.2016 року та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 12.05.2016 року, за даними Держгеокадастру у Широківському районі у списку громадян КСП «Червона Україна» на отримання сертифікатів до Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ДП № 000075 ШР - № 16, прізвище ОСОБА_4 відсутнє (а.с. 44, 45).

З повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.06.2016 року вбачається, що відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.05.1997 року № 187-р «Про затвердження розрахунків по земельному паю колективного сільськогосподарського підприємства «Червона Україна», розмір земельного паю в умовних кадастрових гектарах, затверджений 0,04 га, вартість земельного паю 26549 грн. Станом на 31.05.2016 року, вартість земельного паю 8,04 в умовних кадастрових гектарах складає 223589,73 грн., з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки, станом на 01.01.2016 року 4,796 та коефіцієнту 1,756 (а.с. 47).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строку позовної давності, застосування якого є обовязковим.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв). Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розяснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, повязані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Так, матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється, що батько позивача ОСОБА_6 був членом колгоспу «Червона Україна» з січня 1930 року та після виходу на пенсію продовжував працювати, а також продовжував працювати на момент отримання державного акту на право колективної власності на землю у 1997 році.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно послався на те, що ОСОБА_4 мав право на земельну частку (пай) з дня видачі державного акту на право колективної власності на землю, однак не був включений до списку громадян КСП «Червона Україна» на отримання сертифікатів до Державного акту на право колективної власності на землю та сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законом порядку не отримав.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 зазначив, що про порушення права на отримання земельної ділянки (паю), допущені щодо його батька ОСОБА_4 під час паювання землі в КСП «Червона Україна», він фактично дізнався лише в квітні 2016 року під час перегляду на телепередачі, а тому вважає, що строк позовної давності для звернення до суду ним не пропущено. При цьому позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання земельної частки (паю).

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк предявлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним кодексом.

На предявлення позову про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону України «Про власність» і ст. 71 ЦК УРСР (які були чинні на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом.

Колегія суддів вважає, що, оскільки батько позивача помер 19 березня 1997 року, позивач ОСОБА_2 міг знати про порушення права батька на отримання земельної частки (паю) та протягом 6 місяців після смерті батька мав можливість звернутись до суду із зазначеним позовом. Таким чином, оскільки право на позов у позивача виникло ще в 1997 році, то трирічний строк позовної давності минув ще до набрання чинності ЦК України 2004 року.

Згідно з ст. 75, ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до предявлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки строк позовної давності минув і її застосування було обовязковим для суду навіть за відсутності заяви на те відповідача, позов задоволенню не підлягає.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд, відмовляючи у позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, не врахував, що про порушення права свого батька на отримання земельної частки (паю) позивач довідався у квітні 2016 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені доводи позивача не підтверджені належними доказами.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, позивач міг довідатись про порушення свого права з 19.03.1997 року, тобто з моменту смерті свого батька, однак не вчинив жодних дій, які б свідчили про намір прийняти спадщину та зясувати її обсяг.

Доводи апеляційної скарги про те, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа зазначена як така, що має право на земельну частку (пай), - є непорушним і підлягає захисту без обмеження строку позовної давності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки закінчення строку позовної давності до предявлення позову є підставою для відмови в позові.

Також колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не враховано, що він є єдиним спадкоємцем свого батька і будь-яке інше спадкове майно, крім права на земельний пай, на день смерті спадкодавця, було відсутнє, а тому у нього не було підстав для подачі заяви про прийняття спадщини. Документ, який посвідчував право батька позивача ОСОБА_4 на земельний пай, не був виданий ані власнику цього паю, ані позивачу, як його спадкоємцю, внаслідок чого позивач своєчасно не звернувся із заявою про прийняття спадщини і пропустив строк для її прийняття, оскільки зазначені вимоги позивача про продовження строку на прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування за законом права власності на сертифікат, є похідними від позовних вимог про відновлення в праві на земельну частку (пай) в КСП «Червона Україна» ОСОБА_4, який помер березня 1997 року та зобовязання Широківської районної державної адміністрації в межах повноважень прийняти рішення, виготовити та видати сертифікат право на земельну частки (пай) по КСП «Червона Україна» розміром 8,04 умовних кадастрових гектарів на імя ОСОБА_4, які задоволенню не підлягають у звязку з пропуском строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішеннясуду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: В.П. Зубакова

ОСОБА_7