Рішення № 63449263, 13.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/183/14-ц 22-ц/774/1972/К/16

Справа № 215/183/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1972/К/16 ОСОБА_1

Категорія - 27 (ІV) Доповідач Бондар Я.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.,

секретар - Чубіна А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, без участі осіб, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно кредитного договору № KRКRА800000020 від 20.08.2008 року Банк надав ОСОБА_2 в кредит кошти у розмірі 19522,78 доларів США, з кінцевим терміном повернення 19.08.2013р..

З метою забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено Договір поруки, за умовами якого поручитель зобовязався в разі невиконання Позичальником зобовязань за Кредитним договором погасити заборгованість у повному обсязі, та нести солідарну відповідальність.

В порушення взятих на себе зобовязань ОСОБА_2 належним чином зобовязання за кредитним договором не виконував, в результаті чого станом на 19.11.2013 року утворилась заборгованість, яка становить 71307,09 доларів США і складається з наступних сум: 14080,97 (доларів США) заборгованість за кредитом; 9177,73 (доларів США) заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6820,61 (доларів США) заборгованість по комісії за користування кредитом, 41227,78 (доларів США) пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. Згідно з офіційним курсом валют НБУ станом на 18.11.2013р. (7,99грн. з 1 долар США), загальна сума боргу складає 569743,65грн., яку позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів та судові витрати.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 240333 грн. 68 коп. станом на 19.11.2013р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»- відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь позивача витрати по сплаті судового збору по 1201,67 грн.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів пені та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.

Вказує на те, що ухвалюючи рішення, про зменшення розміру неустойки суд першої інстанції не вмотивував прийнятого рішення, не зазначив підстави для застосування ч.3 ст.551 ЦК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між 20.08.2008 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний Договір № КRКR 800000020, згідно якого Банк надав відповідачу в кредит кошти у розмірі 19522,78 долара США. Зі сплатою 16,92 відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, зі строком дії до 19.08.2013 р.( а.с.9-12).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено Договір поруки, за умовами якого поручитель зобовязався в разі неналежного виконання Позичальником зобовязань за Кредитним договором погасити заборгованість у повному обсязі, та нести солідарну відповідальність із боржником ( а.с.13).

Відповідачі належним чином взяті на себе зобовязання за кредитним договором та договором поруки не виконують, у звязку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 19.11.2013 року становить 71307,09 доларів США та складається з: 14080,97 (доларів США) заборгованість за кредитом; 9177,73 (доларів США) заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6820,61 (доларів США) заборгованість по комісії за користування кредитом, 41227,78 (доларів США) пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. Згідно з офіційним курсом валют НБУ станом на 18.11.2013р. (7,99 грн. з 1 долар США), загальна сума боргу складає 569743,65 грн. (а.с.4-6).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПривтБанк» суд першої інстанції дійшов висновку, що солідарному стягненню з відповідачів підлягає заборгованість по кредиту , відсоткам та комісії.

Відмовляючи ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд керувався ч.3 ст.551 ЦК України та урахувавши майновий стан відповідачів, відсутність негативних наслідків позивача через прострочення виконання зобовязання, у звязку із реалізацією майна переданого в рахунок погашення заборгованості, та з урахуванням розміру штрафних санкцій (пені), які у два рази перевищують розмір основного зобовязання, дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Суд установивши, що позичальник та поручитель не виконували належним чином взяті на себе зобовязання за кредитним договором, унаслідок чого утворилась кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь банку.

Судове рішення в зазначеній частині не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України. уду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають іст

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, оскільки банк з 16 листопада 2012 року (дата отримання кредитором на реалізацію предмета застави) не вживав ніяких заходів щодо зменшення розміру збитків, звернувся до суду із позовом лише більше ніж через рік, своїми діями банк сприяв збільшенню розміру пені.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням сотне значення.

Відповідно до ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Суд першої інстанції дійшов вірного по суті й обґрунтованого висновку про те, що кредитна заборгованість має бути стягнута з відповідачів з урахуванням передбачених умовами кредитного договору штрафів, а розмір пені має бути зменшений з урахуванням ст. 551 ЦК України.

Однак зменшуючи розмір пені, та фактично відмовляючи позивачу у стягненні пені за кредитним договором, не ґрунтується на засадах справедливості та розумності у відповідності із ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд не врахував, що справедливість та розумність як загальні засади цивільного процесу повинні поширюватися як на божника так і на кредитора, оскільки зазначене зменшення пені не може бути визнане таким, що відповідає вказаним загальним засадам, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо.

При цьому питання про зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, наведені вище обставини розмір заборгованості та штрафних санкцій, їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням заборгованості за кредитом, який станом на 19 листопада 2013 року становить 14080,97 дол. США заборгованість за кредитом, розмір якого у гривневому еквіваленті становить 112506,95 грн. та з огляду на дії вчиненні боржником по зменшенню розміру боргового зобовязання, а саме передачу заставного майна на реалізацію, колегія суддів приходить до висновку про наявність відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України правових підстав для зменшення розміру неустойки, клопотання про яке заявлено стороною у справі, з 41227,78 дол.США до співмірності розміру заборгованості по кредиту до 14080,97 дол.США, що відповідно складає 112506,95 грн.

Отже, на думку колегії суддів, наявні підстави для частково задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнення солідарно з відповідачів заборгованість по пені

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задолвенні позовних вимог про стягнення пені скасуванню, з підстав, передбачених п.1, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК Україну у звязку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як передбачено ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У звязку із збільшенням розміру стягнутої заборгованості, колегія суддів вважає, що сама сума судового збору в розмірі 3528,40 грн. підлягає стягненню з відповідачів по-рівну на користь позивача, тобто по 1764,20 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2016 року в частині відмови Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове їх задоволення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість по пені за кредитно-заставним Договором № КRКR 800000020 станом на 19 листопада 2013 року у розмірі 112506,95 грн. ( сто дванадцять тисяч пятьсот шість грн. 95 коп).

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з кожного по 1764,20 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П. Зубакова

ОСОБА_4