Рішення № 63447540, 08.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2016Справа №910/19693/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/19693/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг";

до державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною

сировиною;

про повернення 162 632,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бондар О.О., довіреність № 99 від 15.03.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" (надалі - позивач) з позовом до державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (надалі - відповідач) про повернення 162 632,73 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору про надання послуг № 17/1663 ІМ від 16.08.2012 ним перераховано надмірно кошти у сумі 162 632,73 грн. Відповідач на звернення позивача переплату не повернув, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить повернути у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016р. порушено провадження у справі №910/19693/16 та призначений розгляд справи на 24.11.2016р.

22.11.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів та заява про долучення витребуваних доказів.

У судовому засіданні 24.11.2016р. представник позивача не заперечував стосовно відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, витребувані судом докази не надав.

З метою повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи та у зв'язку з неявкою представника відповідача, необхідністю витребування нових доказів, господарський суд відклав розгляд справи на 08.12.2016р.

08.12.2016р. через відділ діловодства суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2016 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши у судовому засіданні 08.12.2016р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.12.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2012 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - виконавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтек Енержи» (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Систем пауер інжиніринг» (далі - замовник, позивач) було укладено Договір про надання послуг № 17/1663 ІМ (далі - Договір), предметом якого є надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів (далі - послуги) імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим Договором згідно з Постановою № 915 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору, виконавець зобов'язується за підсумками кожного місяця, відповідно до сплачених сум, зазначених у відомостях "Про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту", надати акт про надання послуг.

Згідно п. 2.3.1, 2.3.3 Договору, замовник зобов'язується надати виконавцю, відомість "Про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту" (відомість) по кожній партії ввезеного товару з визначенням виду та кількості тари і пакувальних матеріалів, що заповнюється відповідно до вантажно-митної декларації, інвойсу чи інших товаросупровідних документів. Оплатити послуги виконавця, визначені у п. 1.1 договору, до закінчення митного оформлення у відповідності з обсягом, зазначеним замовником у відомості, згідно з тарифами, наведеними нижче та затвердженими пунктом 2 постанови № 915 зі змінами та доповненнями, здійснивши оплату у порядку та строки, передбачені п. 5.1 та п. 5.2 цього договору.

Ціна договору складається із сум, зазначених у відомостях, наданих замовником, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума з врахуванням даних по кожній відомості, підтверджується щомісячно актом виконавця. Замовник зобов'язується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний рахунок у Державному казначействі України. У платіжному документі замовник зобов'язаний вказати номер та дату договору. Обов'язок по здійсненню розрахунків за цим договором виникає у замовника стосовно надання послуг щодо тари і пакувальних матеріалів з-під імпортованої продукції - на момент митного оформлення, незалежно від термінів надання виконавцем акту (п. 4.1, 5.1, 5.2 договору).

До матеріалів справи надано платіжні доручення на підтвердження факту перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача № 858 від 27.08.2012, № 1050 від 13.09.2012, № 167 від 06.02.2013, № 202 від 13.02.2013, № 203 від 13.02.2013, № 204 від 13.02.2013, № 1917 від 22.02.2013, № 1918 від 22.02.2013, № 1919 від 22.02.2013, № 1920 від 22.02.2013, № 394 від 11.03.2013, № 2118 від 19.03.2013, № 2119 від 19.03.2013, № 2121 від 19.03.2013, № 2173 від 22.03.2013, № 2174 від 22.03.2013. Згідно вказаних платіжних доручень позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 845 512,82 грн.

До матеріалів справи надано копії актів про надання послуг на підтвердження факту надання послуг: № 2291/1 від 31.08.2012, № 2337/1 від 28.09.2012, № 2338/1 від 18.10.2012, № 2367 від 24.10.2012, № 2438/1 від 19.11.2012, № 2470/1 від 31.12.2012, № 2496/1 від 31.01.2013, № 2518/1 від 28.02.2013, № 2521/1 від 29.03.2013, № 2546/1 від 29.03.2013, № 2585/1 від 30.04.2013, № 2588/1 від 30.04.2013, № 2612/1 від 31.05.2013, № 2627/1 від 31.05.2013, № 2626/1 від 27.06.2013, № 2688/1 від 31.07.2013, № 2721/1 від 30.08.2013, № 2692/1 від 30.08.2013, № 2748/1 від 30.09.2013, № 2809/1 від 02.12.2013, № 2818/1 від 02.12.2013, № 2852/1 від 31.12.2013, № 2869/1 від 31.12.2013 на загальну суму 685 880,09 грн.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року (п. 11.1 Договору).

Відповідно до п. 11.2 Договору, у разі відсутності письмових заяв сторін про розірвання Договору за два місяці до закінчення терміну дії зазначеного в п. 11.1 Договору, Договір пролонгується на той же термін і на тих же умовах.

Враховуючи умови Договору, позивач надіслав відповідачу 07.07.2016 заяву №17/1663/ІМ від 16.08.2012 про розірвання Договору та зазначив про необхідність повернення не використаних коштів у сумі 162 632,73 грн. Проте, відповідач кошти не повернув, що змусило позивача звернутись з позовом до суду.

Позивач зазначає суду про те, що сума переплати позивачем за Договором складає 162 632,73 грн.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Таким чином, з рахуванням п. 11.2 Договору, судом встановлено, що Договір припинив свою дію, оскільки позивачем було направлено відповідачу заяву про розірвання Договору, яка фактично є заявою про припинення строку дії Договору та відмова від його автоматичної пролонгації, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було складено та підписано акт звірки станом на 31.12.2014, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідно до якого за позивачем обліковується переплата в сумі 162 632,73 грн.

Збільшення частки утилізації твердих побутових відходів, їх максимального повторного залучення у господарський оборот як вторинних ресурсів передбачено п. 6 розділу 14 Угоди про коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна". Надання повноважень органам місцевого самоврядування на встановлення тарифів на послуги з перероблення та захоронення побутових відходів; (1 кв. 2015). Запровадження принципу "поновної відповідальності виробника товарів в тарі та упаковці" за утилізацію відходів тари та упаковки відповідно до вимог Директив ЄС та створення прозорого механізму фінансування виробниками товарів в тарі та упаковці утилізації тари та упаковки; (протягом 2015 року). Забезпечення дотримання вимог Директив ЄС про полігони відходів в системі ціноутворення на захоронення відходів.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.03.2015 № 98 затверджено план заходів Мінприроди з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020" у 2015 році доручено Департаменту дозвільно-ліцензійної діяльності та регуляторної політики, Департаменту правової та міжнародної діяльності до 30.04.2015: розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України щодо визнання такими, що втратили чинність постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини", від 20 січня 2010р. № 39 "Про затвердження Порядку використання коштів, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних пакувальних матеріалів і тари" і від 17 вересня 2002 р. № 1393 "Про затвердження Статуту Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та складу його наглядової ради"; скасування спільного наказу Мінекономрозвитку, Мінприроди та Держмитслужби від 30 липня 2009 р. № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах".

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини", в редакції від 17.09.2011 (постанова втратила чинність), затверджено тарифи на послуги із збирання, заготівлі та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів. Зазначені тарифи вводяться в дію після затвердження порядку збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів та порядку здійснення контролю за тарою і пакувальними матеріалами, у якій надходять імпортні товари, що підлягають митному оформленню в режимі випуску у вільний обіг на території України, і застосовуються до загального обсягу тари і пакувальних матеріалів, яка використовується для пакування, перевезення, у тому числі у разі імпортування продукції в тарі і пакувальних матеріалах.

Пунктом 5 Постанови № 915 установлено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані:

- самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови;

- забезпечити виконання встановлених пунктом 3 цієї постанови норм утилізації, незалежно від того, самостійно чи на підставі укладених договорів вони здійснюють збирання і заготівлю використаних тари і пакувальних матеріалів;

- подавати щороку до 10 грудня територіальним органам Міністерства охорони навколишнього природного середовища інформацію про обсяги використаних ними тари і пакувальних матеріалів.

Пунктом 6. Постанови № 915 зобов'язано Міністерство економіки а) за погодженням з Антимонопольним комітетом розробити та затвердити у місячний термін: порядок збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів.

Згідно п. 9 Постанови № 915 Міністерству охорони навколишнього природного середовища, здійснювати контроль за виконанням вимог цієї постанови підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, які використовують тару і пакувальні матеріали для пакування, транспортування продукції або імпортують продукцію в тарі і пакувальних матеріалах.

Наказом Міністерства економіки та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, та Державної митної служби від 30.07.2009 № 789/414/709, який втратив чинність 04.12.2015, затверджено Порядок здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі та пакувальних матеріалах. Вказаним порядком було зобов'язано одержувача (імпортера) товарів складати відомість, підставою для складання відомості являвся договір з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів з Компанією або за наявності підтверджуючих документів щодо самостійного приймання та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів. Відомість складалась у формі, що являється додатком № 1 до Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір був укладений сторонами на виконання вимог Постанови № 915, яка втратили чинність. Договором чітко встановлено, що обов'язок по оплаті послуг відповідача у позивача виникає на підставі відомостей, що оформляються позивачем при митному оформленні імпортованого товару.

Отже, з втратою чинності вище вказаним документом у позивача відсутня можливість заповнити відомість у формі та в порядку, передбаченому договором, оскільки законодавство, якими було обумовлений порядок складання відомості та її форма, втратили чинність, як втратили чинність і тарифи (ціна послуг), визначені сторонами в договорі на підставі діючого на дату укладання договору законодавства (Постанова № 915), та які були обов'язковими для сторін договору.

Договором між сторонами не було передбачено здійснення попередньої оплати за ще ненадані послуги. Підставою для надання послуг з утилізації тари та пакувальних матеріалів, а відповідно і їх оплати являлась заповнена позивачем відомість. Всі надані відповідачем послуги були оплачені в повному обсязі.

За результатами взаємодії сторін за договором позивачем було здійснено переплату, яка становила 162 632,73 грн. та не могла бути підтверджена відомостями, оскільки Постанова № 915 якою було зобов'язано позивача укласти договір з відповідачем та якою були затверджені тарифи на оплату таких послуг, втратила чинність 18.03.2015 на підставі Постанови КМУ № 128.

Крім того, п. 9.1 договору передбачено, що умови Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін за винятком обов'язкового внесення змін до цього Договору у випадках змін законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, що впливають на відносини Сторін за цим Договором.

Отже, відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за відсутності правової підстави для такого набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, суд вважає, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі позивачем доведені, проте позивачем невірно застосовано норму матеріального права, а саме положення ст. 1212 ЦК України, оскільки грошові кошти, були одержані відповідачем як попередня плата за Договором. а отже, кошти набуто за наявності правової підстави - договору, і не можуть вважатися ані збитками, ані безпідставно набутим майном. (Подібну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 22.01.2013 № 5006/18/13/2012).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 910/5291/16 від 01.12.2016.

У ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» N 6 від 23 березня 2012 року зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження надання послуг за Договором на всю суму отриманих від позивача коштів.

Як було встановлено судом, Договір, на виконання умов якого позивачем були перераховані грошові кошти, припинив свою дію, в зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що з моменту припинення строку дії Договору підстава для володіння відповідачем грошовими коштами позивача в розмірі 162 632,73 грн. відпала.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В; ідентифікаційний код: 20077743) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, к.606; ідентифікаційний код: 37702760) грошові кошти в розмірі 162 632 грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 439 грн. 49 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 13.12.2016р.

Суддя А.І. Привалов