Постанова № 63447399, 13.12.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.

Справа № 923/924/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Лисенко В.А., Гладишевої Т.Я.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

на рішення господарського суду Херсонської області від 25 жовтня 2016 року

по справі №923/924/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІОН."

до Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

про стягнення 169 492,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІОН" (позивач) звернулось до суду з позовом до дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (відповідач) про стягнення 169492грн. 65 коп., з яких: 100135,53грн. основного боргу, 13200,18грн. втрат від інфляції, 1242,68грн. 3% річних, 34914,26грн. пені та 20000грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України, а саме: заявами від 05.09.2016р., від 23.09.2016р. та від 03.10.2016р.

Відповідно до останньої заяви про зміну розміру позовних вимог від 03.10.2016р. позивач просив стягнути з відповідача 94403,97грн., з яких - 40054,36грн. основного боргу, 19769,62грн. втрат від інфляції, 2499грн. 3% річних, 32080,99грн. пені. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та 20000грн. витрат, пов'язаних з наданням адвокатом правової допомоги.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25 жовтня 2016 року по справі №923/924/16 (суддя Ярошенко В.П.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІОН." 40054,36грн. основного боргу, 10963,38грн. втрат від інфляції, 2499грн. 3% річних, 32080,99грн. пені, 10000грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, та 1283,97грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІОН." 1126,33грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо своєчасних розрахунків, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в сумі 40054,36грн.

Судом здійснено перерахунок пені, інфляційних втрат, 3% річних, та встановлено, що інфляційні втрати розраховано невірно, та здійснено власний перерахунок. За висновками суду, пеня та 3% річних нараховані обґрунтовано.

Також судом зменшено розмір правової винагороди з 20 000 грн. до 10 000 грн. з урахуванням вимог розумності, та відсутністю розрахунку вартості наданої правової допомоги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що позивачем не дотримано процедури досудового врегулювання спору згідно ст.222 ГК України, тому у нього не було підстав для звернення до суду.

Також апелянт не погоджується з розміром витрат на правову допомогу, вважає, що позивач не надав будь-яких доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що в жодному з актів надання послуг, які позивач надає у підтвердження своїх вимог, не зазначено прізвища, ініціалів та посади особи, яка підписала акт від імені ДП «Птахогосподарство «Чорнобаївське», отже зазначені акти не можуть бути належними та допустимими доказами виконання позивачем своїх зобов’язань за договором.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що позивач просить стягнути 2499 відсотків за користування чужими грошовими коштами, однак у тексті позовної заяви позивач посилається на норми ст.625 ЦК України, яка встановлює відповідальність у розмірі 3% річних.

В судове засідання 13.12.2016 року не з’явились представники сторін, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Відповідно до положень п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Пунктами 3.9.1, 3.9.2 вказаної Постанови визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

В судовому засіданні 29.11.2016 року були присутні представники обох сторін, про що свідчить протокол від 29.11.2016, та розписка, в якій є підписи представників сторін.

Оскільки неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, 05.08.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІОН." (позивач) та дочірнім підприємством "Птахогосподарство "Чорнобаївське" публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» (найменування якого було змінено на дочірнє підприємство "Птахогосподарство "Чорнобаївське" публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард", про що 09.06.2016р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (див. на звороті а.с. 112), було укладено договір № 05-08-2015 про надання охоронних послуг.

За умовами договору (п. 2.1, 2.2) позивач зобов'язався забезпечити недоторканність об'єкту охорони, що передається відповідачем під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (додаток 4 до договору), а відповідач зобов'язується щомісячно сплачувати позивачу встановлену цим договором плату. Об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору.

Строк договору відповідно до п. 10.1 зазначено з 05.08.2015р. до 05.08.2016р.

Згідно з п. 7.3. договору, загальна сума щомісячної плати за договором складає 40055,04грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 7.4 договору, оплата щомісячної суми договору за перший місяць надання послуг, здійснюється два рази - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітним, а в подальшому оплата здійснюється до 10 числа, що слідує за звітним.

На виконання договору позивач надавав послуги з охорони, що підтверджується актами надання послуг, які підписані сторонами та скріплені печатками, однак оплата була проведена не в повному обсязі.

Посилаючись на невиконання з боку відповідача своїх грошових зобов’язань з оплати наданих послуг, ТОВ «Домініон.» звернулось до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Судом встановлено, що на виконання договору позивач надавав послуги з охорони в період з серпня 2015 року по серпень 2016 року, що підтверджується актами надання послуг, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими печатками підприємств.

Також судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо своєчасних розрахунків, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в сумі 40054,36грн., що відповідачем не заперечується.

Доказів перерахування основного боргу в сумі 40054,36грн. відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу правомірно задоволено судом першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, судова колегія доходить висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача 3% річних в сумі 2499 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 10963,38 грн., та 32080 грн. 99 коп. пені, розрахунки є вірними.

Судова колегія зазначає, що дійсно має місце невідповідність прохальної та мотивувальної частин позову, однак з тексту позовної заяви та з розрахунку вбачається, що позивач нараховує саме 3% річних з посиланням на приписи ст.625 ЦК України.

В оскаржуваному рішенні також обґрунтовано зазначено про стягнення саме 3% річних згідно розрахунку за ст.62 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору, передбаченої ст. 222 ГК України.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) визнано неконституційним положення щодо необхідності застосування досудового врегулювання спорів.

До того ж, частиною другою статті 222 ГК України встановлено не обов'язок, а право суб'єкта господарювання чи іншої юридичної особи - учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів звернутися до нього з письмовою претензією. Тому, стаття 222 ГК України не суперечить вказаному рішенню Конституційного Суду України.

Відповідно до ст.5 ГПК України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Статтею 6 ГПК України визначено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Посилання апелянта на невідповідність актів надання послуг, оскільки в них не зазначено прізвища, ініціали та посади особи, яка підписала акт від імені ДП «Птахогосподарство «Чорнобаївське», спростовуються тим, що надані послуги частково оплачувались впродовж дії договору, що свідчить про визнання відповідачем факту надання послуг за цими актами.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості у розмірі 40054,36 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про зменшення відшкодування витрат на правову допомогу, замість 20 000 грн. до 10 000 грн., зважаючи на надані докази обґрунтування суми наданої правової допомоги, а саме: договору про надання правової допомоги від 01.07.2016р. № 01-07/1, укладеного між адвокатським об'єднанням "Група адвокатів України" та товариством з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІОН."; додаткової угоди № 1 від 07.07.2016р. до договору про надання правової допомоги № 01-07/1, з пункту 3 якого, сторони погодили, що вартість наданих послуг становить 20000,00 грн.; свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 5316 від 28.09.2012 р.; квитанції до прибуткового ордеру № 5 від 08.0.72016р., якою позивач сплатив адвокатському об'єднанню "Група адвокатів України" суму у розмірі 20000,00 грн.

Суд першої інстанції правомірно зазначив про відсутність доказів, які підтверджують розумність та обґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката саме у розмірі 20000грн.

Отже, оскільки розмір витрат на правову допомогу вже було зменшено судом першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для додаткового їх зменшення.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 25 жовтня 2016 року по справі №923/924/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 14.12.2016 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Т.Я. Гладишева