Рішення № 63447109, 13.12.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 916/2949/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маша и Мєдвєдь

до відповідача: Приватного підприємства „Екстра-Північ

про стягнення 72500грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.01.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності №16 від 16.11.2016р.

В засіданні 13.12.2016р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.01.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності №16 від 16.11.2016р.

Суть спору: про стягнення з ПП „Екстра-Північ на користь ТОВ „Маша и Мєдвєдь 72500грн. компенсації за порушення авторських прав.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що представником позивача в магазині „Обжора виявлено незаконне розповсюдження десяти пар шкарпеток з зображенням частини аудіовізуального твору мультиплікаційного фільму „Маша і Мєдвєдь, а саме, зображення персонажу „Маша, який є обєктом інтелектуальної власності, виключним правом щодо якого володіє позивач. Суму компенсації, заявлену до стягнення з відповідача, позивач розрахував спираючись на той факт, що мало місце десять випадків порушення авторського права, отже, відповідно порахував 50 мінімальних заробітних плат, що знаходиться в межах граничних сум компенсацій, встановлених положеннями Закону України „Про авторське право і суміжні права.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 06.12.2016р. за вх.№29617/16, також пояснення від 17.11.2016р. за вх.№28003/16, де вказує, що не є власником магазину за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,20/4, та не здійснює у ньому господарську діяльність, натомість, вказаним приміщенням володіє на праві власності ТОВ „Золота осінь плюс, яке передало його у користування ПП „Екстра-Південь.

Клопотання сторін від 17.11.2016р. за вх.№28003/16, від 29.11.2016р. за вх.№29011/16, від 06.12.2016р. за вх.29617/16 про долучення документів до матеріалів справи, від 02.12.2016р. за вх.№29274/16 про ознайомлення з матеріалами справи були судом задоволені.

У судових засіданнях оголошувались перерви з 29.11.2016р. до 06.12.2016р., з 06.12.2016р. по 13.12.2016р. у відповідності до вимог ст.77 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін, їх правові позиції, суд встановив наступне:

На умовах договору авторського замовлення №ОК-2/2008 від 01.04.2008р., згідно зі службовим завданням №МиМ-С1 від 12.05.2008р. ОСОБА_3 було створено аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал „Маша і Мєдвєдь та одночасно всі його складові частини та елементи, в т.ч. зображення персонажу „Маша. 23.09.2008р. автор ОСОБА_3, згідно з умовами договору №ОК-2/2008 від 01.04.2008р., за актом приймання-передачі робіт передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу „Маша і Мєдвєдь замовнику ТОВ Студія „Анімаккорд.

Право на аудіовізуальний твір - „Маша і Мєдвєдь ТОВ „Анімаккорд набуло згідно акту приймання фільму від 06.01.2009р. від режисера-постановника ОСОБА_4

09.06.2008р. між ОСОБА_3 та ТОВ „Студією „Анімаккорд укладено ліцензійний договір №ЛД-1/2008 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія), згідно якого ОСОБА_3 передав товариству на умовах виключної ліцензії право використання малюнків, що зображують персонажів, передбачуваних до виробництва анімаційного аудіовізуального твору під назвою „Маша і Мєдвєдь. Вказаний договір сторонами розірвано угодою від 07.06.2010р.

08.06.2010р. між ТОВ „Маша і Мєдвєдь та ОСОБА_3 укладено ліцензійний договір №ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія), за умовами якого товариство набуло виключне право використання створених оригінальних малюнків, що зображують персонажів аудіовізуального твору анімаційного серіалу „Маша і Мєдвєдь під назвою „Маша і „Ведмідь та право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії.

Пунктом 1.1. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. встановлено, що ліцензіар надає ліцензіату на термін дії договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.

Право використання творів способами, передбаченими договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу на термін з дати укладення договору до 30.06.2025 р. включно (п.2.1. договору №ЛД-1/2010).

За умовами п.2.2. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.

Також пунктами 2.5. 2.7. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. ліцензіату надано право видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки.

Згідно п.2.11. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р., якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобовязуються разом захищати свої права. Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку.

08.06.2010р. між ТОВ „Студія „Анімаккорд та ТОВ „Маша і Мєдвєдь укладено договір №010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір, згідно якого правовласник у порядку, передбаченому цим договором, передає набувачу виключне право на аудіовізуальний твір серіал „Маша і Мєдвєдь, що має статус „національного фільму, а набувач зобовязується сплатити правовласнику обумовлену договором винагороду. Передачі підлягає виключне право на 8 серій аудіовізуального твору. Основні ідентифікуючі характеристики серій аудіовізуального твору, виключне право на які передаються за договором, - наведені у додатку №1, що є невідємною частиною договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.1.4., 1.7. договору №010601-МиМ від 08.06.2010р. виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу у повному обсязі для використання його будь-яким способом у будь-якій формі. До набувача переходять права ліцензіара за всіма діючими ліцензійними договорами (у відповідності до повного переліку, наведеного у додатку №7 до цього договору), укладеним правовласником у відношенні аудіовізуального твору, право на який підлягає передачі за цим договором.

На підтвердження факту розповсюдження відповідачем товару, що містить зображення, яке є обєктом інтелектуальної власності позивача, останній подав фотокартки упаковок від шкарпеток, власне шкарпетки, копії чеків від 22.07.2014р. №№7627, 14078923, від 30.06.2014р. №№7586, 14018475, від 26.06.2014р. №14006886, від 15.06.2014р. №14003966, від 22.06.2014р. №№6484, 13996703, від 02.07.2014р. №№7337, 14022405, від 28.07.2014р. №8001, від 28.07.2014р. №14096665, від 15.07.2014р. №№8079, 14058944, 8205, 14058822, від 23.07.2014р. №№14080865, 7659, із яких вбачається, що товари придбані у магазині „Обжора по вул. Фонтанська дорога,20/4.

Відповідач подав копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно №15667157 від 28.12.2013р., із якого вбачається, що нерухоме майно по вул. Фонтанська дорога,20/4 належить ТОВ „Золота осінь плюс, що також відображено у ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15667748 від 28.12.2013р.

Як свідчать подані відповідачем копії договору оренди №3 від 01.01.2014р., укладеного між ТОВ „Золота осінь плюс та ПП „Екстра-Південь, акт приймання-передачі приміщення від 01.01.2014р. приміщення за адресою: вул. Фонтанська дорога,20/4, знаходиться у користуванні ПП „Екстра-Південь з 01.01.2014р. по 30.11.2016р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені ТОВ „Маша и Мєдвєдь позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 72500грн. компенсації за порушення авторських прав неправомірними, такими, що невідповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних обєктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч.2-4 ст.426 ЦК України).

Статтею 441 ЦК України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України Про авторське право і суміжні права майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 ЦК України).

Отже, використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим п. "а" ст.50 Закону України Про авторське право та суміжні права.

За приписами ч.1 ст.52 вищезгаданого Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав субєкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Зі змісту ч.2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, крім того, при визначенні компенсації слід враховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Таким чином, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами (п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №12 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб'єктові відповідного права, може наставати лише за одночасної наявності таких умов: факту протиправної поведінки відповідача (зокрема, недодержання умов авторського, ліцензійного договорів, використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника); шкоди, завданої суб'єктові права інтелектуальної власності; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Доказування наявності перших трьох умов покладається на позивача. При цьому судом застосовується презумпція вини особи, яка завдала шкоду: така особа вважається винною, поки не буде доведено інше. Наявність зазначених умов має з'ясовуватися судом також і у вирішенні спорів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення права інтелектуальної власності. Суд, зокрема, повинен встановити, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з яких підстав він у цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови договорів, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал Маша і Мєдвєдь та на його складові частини, в тому числі і на персонаж "Маша", а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.

Тобто, ТОВ Маша і Мєдвєдь є власником виключних прав у повному обсязі також і на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу ТОВ Маша і Мєдвєдь, в тому числі персонаж Маша, який в силу статті 9 Закону України Про авторське право і суміжні права охороняється як твір відповідно до цього Закону.

Але встановлення судом факту того, що ТОВ „Екстра-Північ не є власником, користувачем приміщення за адресою: вул. Фонтанська дорога,20/4, а також відсутності доказів здійснення відповідачем господарської діяльності у вказаному приміщенні, натомість, як свідчать матеріали справи, власником приміщення є ТОВ „Золота осінь плюс, а користувачем на умовах оренди ПП „Екстра-Південь, ТОВ „Екстра-Північ не є належним відповідачем у даній справі.

Отже, з огляду на недоведеність позивачем у відношенні ТОВ „Екстра-Північ факту його протиправної поведінки, зокрема, використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу право власника, причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та завданою шкодою та наявності вини відповідача у заподіянні шкоди, останній не є відповідачем у правовідносинах по відшкодуванню компенсації за неправомірне розповсюдження контрафактної продукції.

Враховуючи встановлене, так, як не знайшов свого підтвердження факт розповсюдження ТОВ „Екстра-Північ у магазині „Обжора по вул. Фонтанська дорога,20/4, товарів, що містять зображення, яке є обєктом авторського права позивача, відсутні підстави покладати на відповідача відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої позивачу, з огляду на що позовні вимоги ТОВ „Маша і Мєдвєдь про стягнення з відповідача 72500грн. компенсації за порушення авторських прав задоволенню судом не підлягають.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ТОВ Маша і Мєдвєдь є недоведеними та необґрунтованими в їх задоволенні суд відмовляє.

Згідно ст.49 ГПК України витрати позивача на сплату судового збору в сумі 1378грн. відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову ТОВ Маша і Мєдвєдь повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 16 грудня 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук