Рішення № 63447070, 13.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016р. Справа№ 914/2516/16

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів», м. Нововолинськ Волинської області

до відповідача-1: Відокремленого структурного підрозділу «Шахтобудівельне управління № 1» Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд», м. Червоноград Львівської області

та до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «Укзахідвуглебуд», м. Червоноград Львівської області

про: стягнення 39 581,99 грн. заборгованості за Договором на поставку продукції та матеріалів № 10 від 10.02.2014 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Зусько І.С.

За участю представників сторін: не з’явилися

Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 13.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів»до Відокремленого структурного підрозділу «Шахтобудівельне управління № 1» Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» про стягнення 39581,99 грн. заборгованості за Договором на поставку продукції та матеріалів № 10 від 10.02.2014 року.

Ухвалою суду від 03.10.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.10.2016 року. Ухвалою суду від 11.10.2016 року розгляд справи відкладено на 01.11.2016 року. Ухвалою суду від 01.11.2016 року залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Укрзахідвуглебуд» в якості відповідача-2, розгляд справи відкладено на 22.11.2016 року. Ухвалою суду від 22.11.2016 року розгляд справи відкладено на 13.12.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору №10 на поставку продукції та матеріалів від 10.02.2014 року в частині повної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимоги попередніх ухвал суду виконав повністю.

Відповідач-1 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав, доказів повноважності бути відповідачем в суді (згідно статуту, положення тощо) не надав, причин неявки не повідомив.

Відповідач-2 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів1,2 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.02.2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Укрзахідвуглебуд» ВСП «ШБУ №1» (Покупець) укладено Договір №10 на поставку продукції та матеріалів (Договір), відповідно до п.1.1. Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п.1.3. Договору кількість, асортимент та ціна визначається накладними чи специфікацією, які належним чином оформлені та завірені Покупцем і Постачальником.

Моментом поставки товару буде рахуватись дата його передачі Покупцю згідно накладних (п.3.1. Договору).

Належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №ЮФ-01042 від 11.11.2014 р. на суму 5410,94 грн., №ЮФ-01051 від 12.11.2014 р. на суму 4618,94 грн., №ЮФ-01052 від 12.11.2014 р. на суму 4937,04 грн., №ЮФ-01068 від 14.11.2014 р. на суму 4308,5 грн., №ЮФ-01072 від 14.11.2014 р. на суму 3762,00 грн., №ЮФ-01088 від 18.11.2014 р. на суму 2250,00 грн., №ЮФ-01131 від 26.11.2014 р. на суму 1798,20 грн., №ЮФ-01166 від 12.12.2014 р. на суму 8763,98 грн., №ЮФ-0000426 від 22.06.2015 р. на суму 1779,55 грн., №ЮФ-0000471 від 30.06.2015 р. на суму 25574,40 грн., №ЮФ-0000495 від 03.07.2015 р. на суму 5114,88 грн., №ЮФ-0000514 від 09.07.2015 р. на суму 5005,00 грн., №ЮФ-0000535 від 17.07.2015 р. на суму 5561,10 грн., №ЮФ-0000559 від 23.07.2015 р. на суму 6673,32 грн., №ЮФ-0000569 від 29.07.2015 р. на суму 7672,32 грн., №ЮФ-0000570 від 29.07.2015 р. на суму 2160,00 грн., №ЮФ-0000576 від 30.07.2015 р. на суму 6673,32 грн., №ЮФ-0000583 від 31.07.2015 р. на суму 8341,66 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого позивачем товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками за 07.11.2014, за 04.12.2014, за 17.06.2015.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором в частині оплати вартості поставленого позивачем товару у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 31618,64 грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується також підписаним представниками та скріпленим печатками сторін Актом звірки за період з 01.01.2015 по 30.11.2015.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог окрім суми основного боргу у розмірі 31618,64 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 4521,47 грн. пені, 2384,17 грн. інфляційних нарахувань та 1057,71 грн. 3 % річних.

Відповідачі1,2 проти задоволення позову не заперечили, доказів погашення заборгованості не подали.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі Договору №10 на поставку продукції та матеріалів від 10.02.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вказане кореспондується з положеннями ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором підтверджене долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, оригінали яких надіслані позивачем супровідним листом вих.№173 від 24.10.2016 р. (вх.№43082/16 від 31.10.2016 р.) та оглянуті судом в судовому засіданні.

У свою чергу відповідач 1 повністю не оплатив вартість поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.5. Договору визначено, що Покупець повинен здійснити оплату за отриманий товар протягом 10 календарних днів після моменту поставки, пункт 3.1. цього Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов’язання.

Сторони несуть фінансову відповідальність за невиконання (за неналежне виконання) умов даного Договору, своїх зобов’язань в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за порушення строків ведення розрахунків, встановлених даним Договором, винна сторона сплачує постраждалій штрафні санкції в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 31618,64 грн. основного боргу, 4521,47 грн. пені (що не перевищує встановлений ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені у сумі 5485,18 грн. виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період) за період з 21.09.2015 р. по 10.02.2016 р., 1 991,97 грн. інфляційних нарахувань за визначений позивачем період з 11.08.2015 р. по 20.09.2016 р. (з врахуванням періодів, коли мала місце дефляція у відповідності до абзацу 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань»), а також 1057,71 грн. 3 % річних за період з 11.08.2015 р. по 20.09.2016 р.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін, що у відповідності до п.1.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Ухвалою суду від 03.10.2016 року про призначення розгляду справи та усіма наступними ухвалами судом зобов’язано відповідача1 серед іншого надати докази повноважності Відокремленого структурного підрозділу «Шахтобудівельне управління № 1» Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» бути відповідачем в суді (згідно статуту, положення тощо).

Відповідачем1 вказану вимогу суду не виконано.

Після залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» в якості відповідача-2 ухвалою суду від 01.11.2016 року та ухвалою суду від 22.11.2016 року зобов’язано останнього надати суду докази повноважності Відокремленого структурного підрозділу «Шахтобудівельне управління № 1» Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» бути відповідачем в суді (згідно статуту, положення тощо).

Відповідач2 витребуваних судом документів не надав.

З огляду на відсутність у суду доказів та не доведення факту наявності у відповідача1 повноважень бути відповідачем в суді (згідно статуту, положення тощо), суд дійшов висновку про відмову в позові в частині вимог позивача до відповідача1.

Вимоги позивача про стягнення 31618,64 грн. основного боргу, 4521,47 грн. пені, 1 991,97 грн. інфляційних нарахувань, та 1057,71 грн. 3 % річних підлягають до стягнення з відповідача2.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень ст.49 ГПК України судовий збір у розмірі 1378,00 грн. слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника – Публічного акціонерного товариства «Укзахідвуглебуд» (80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Будівельна, будинок 1А; код ЄДРПОУ 00177158) на користь стягувача – Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, будинок 47; код ЄДРПОУ 01349414) 31618,64 грн. основного боргу, 4521,47 грн. пені, 1 991,97 грн. інфляційних нарахувань, та 1057,71 грн. 3 % річних та 1364,35 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 392,20 грн. інфляційних нарахувань з Публічного акціонерного товариства «Укзахідвуглебуд» (80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Будівельна, будинок 1А; код ЄДРПОУ 00177158).

5. Відмовити в позові в частині позовних вимог до Відокремленого структурного підрозділу «Шахтобудівельне управління № 1» Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд».

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.12.2016 р.

Суддя Кидисюк Р.А