Рішення № 63446991, 12.12.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2016 року Справа № 910/18621/16

Провадження №4/913/1193/16

За позовом

Публічного акціонерного товариства “Київський вітамінний завод”, м. Київ

до Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація”, с. Герчишкине Новоайдарського району Луганської області

про стягнення 471761 грн. 71 коп.

Суддя - Старкова Г.М.

Секретар судового засідання – помічник судді Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

На адресу господарського суду Луганської області 31.10.2016 за територіальною підсудністю від господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/18621/16 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “” Київський вітамінний завод” до Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація” про стягнення 471761 грн. 71 коп.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

У відповідності вимог статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України 31.10.2016 здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу № 910/18621/16 передано на розгляд судді Старковій Г.М.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 8 від 02.01.2014 в сумі 471761 грн. 71 коп.

Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що в порушення умов договору поставки № 8 від 02.01.2014 відповідач не здійснив повну оплату за отриманий товар.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов’язковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції “ (зі змінами) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2 вказаної постанови Пленуму передбачено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.10.2016 місцезнаходження Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація” є 93500, с. Герчишкине Новоайдарського району Луганської області, вул. Істрашкіна,буд.31, корпус А.

Судом ухвали господарського суду Луганської області від 31.10.2016, від 14.11.2016 та від 28.11.2016 були направлені за юридичною адресою підприємства яка зазначена у Єдиному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але вказані ухвали були повернуті органами поштового зв’язку до господарського суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», «за заявою відправника (одержувача)».

При цьому, інші відомостей про адресу відповідача, окрім тих, що містяться у ЄДРПОУ та зазначені позивачем у позові у суду відсутні, тобто в даному випадку, відповідач був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило; явка сторін не була визначена судом обов’язковою; нез’явлення відповідача у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача подав до суду клопотання №17/1963 від 05.12.2016, згідно штемпелю господарського суду Луганської області 12.12.2016 вх.№9136/16, яким просить суд долучити до матеріалів справи довідку про стан дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем. Вказане клопотання судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи з наданими документами.

Представник позивача подав до суду заяву №17/1960 від 05.12.2016, згідно штемпелю господарського суду Луганської області 12.12.2016 вх.№9134/16, за якою просить суд розглянути дану справу без участі повноважного представника позивача. Вказане клопотання судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд

в с т а н о в и в :

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Між Публічним акціонерним товариством “Київський вітамінний завод” (надалі- постачальник, позивач) та Комунальним підприємством “Луганська обласна “Фармація”, (надалі- покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 8 від 02.01.2014 (надалі- договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов’язання передати у власність покупця харчові продукти для спеціалізованого дієтичного споживання (використання) біологічно активні добавки) та /або лікарські засоби (надалі- продукція), а покупець зобов’язаний прийняти й здійснювати оплату за поставлену продукцію в порядку передбаченому даним договором (п.1.1 договору).

Постачальник передає покупцю продукцію згідно діючих прайсів на продукцію, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видатковій (товарно-транспортній) накладній, які є невід’ємними частинами цього договору та визнаються сторонами специфікаціями на продукцію (п.1.2 договору).

Продукція відвантажується за цінами вказаними у видатковій накладній (п.5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору покупець зобов’язаний здійснити повну оплату вартості відповідної партії продукції протягом 45 календарних днів з дати фактичної передачі продукції згідно видаткової ( товарно - транспортної) накладної. У випадку якщо сторони в відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній встановили інший строк для оплати продукції, покупець здійснює оплату продукції у строк встановлений в такій видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору поставки № 8 від 02.01.2014 позивач поставив відповідачу продукцію, що підтверджено видатковими накладними: №2890 від 05.06.2014 на суму 110254, 73 грн., № 3004 від 13.06.2014 на суму 6732,44 грн., № 3005 від 13.06.2014 на суму 3802,99 грн., № 3006 від 13.06.2014 на суму 110130,52 грн., №3259 від 25.06.2014 на суму 271,18 грн., № 3260 від 25.06.2014 на суму 7124,60 грн., № 3261 від 25.06.2014 на суму 3569,12 грн. № 3262 від 25.06.2014 на суму 109606,85 грн., № 3660 від 18.07.2014 на суму 8696,96 грн., № 3661 від 18.07.2014 на суму 5400,12 грн., № 3662 від 18.07.2014 на суму 106172,20 грн., на загальну суму 471761 грн. 74 коп.

Відповідач умови договору щодо оплати за отриману продукцію в повному обсязі не виконав, тому заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію складає 471761 грн. 74 коп.

Позивач на адресу відповідача направив претензію № 17/1353 від 26.08.2016, з вимогою провести оплату суми заборгованості за отриману продукцію в сумі 471761 грн. 74 коп., але відповідач відповідь не надав, оплату за отриману продукцію не провів.

У зв’язку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлену продукцію у повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 471761 грн. 74 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови договору поставки № 8 від 02.01.2014 та положення ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 179, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та відповідача та надані ними докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог за позовом, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2, ст..11 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК)).

Відповідно до ст.. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1, ст. 215 ЦК України).

У ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України (далі – ГК) зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладений договір поставки № 8 від 02.01.2014 (надалі- договір).

Також між сторонами за договором укладені додаткова угода № 1 від 02.01.2014 та додаткова угода № 2 від 02.01.2014 до договору поставки № 8 від 02.01.2014.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник приймає на себе зобов’язання передати у власність покупця харчові продукти для спеціалізованого дієтичного споживання (використання) біологічно активні добавки) та /або лікарські засоби (надалі- продукція), а покупець зобов’язаний прийняти й здійснювати оплату за поставлену продукцію в порядку передбаченому даним договором.

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Між сторонами у справі виникли зобов’язання на підставі договору поставки № 8 від 02.01.2014 в силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір поставки № 8 від 02.01.2014 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим статтями 628, 639, 655 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі договору поставки № 8 від 02.01.2014 позивач передав відповідачу у власність продукцію, що підтверджено видатковими накладними: №2890 від 05.06.2014 на суму 110254, 73 грн., № 3004 від 13.06.2014 на суму 6732,44 грн., № 3005 від 13.06.2014 на суму 3802,99 грн., № 3006 від 13.06.2014 на суму 110130,52 грн., №3259 від 25.06.2014 на суму 271,18 грн., № 3260 від 25.06.2014 на суму 7124,60 грн., № 3261 від 25.06.2014 на суму 3569,12 грн. № 3262 від 25.06.2014 на суму 109606,85 грн., № 3660 від 18.07.2014 на суму 8696,96 грн., № 3661 від 18.07.2014 на суму 5400,12 грн., № 3662 від 18.07.2014 на суму 106172,20грн..(а.с.16-20, 23-24,27-35, 38-43). Вказана у видаткових накладних продукція прийнята представником відповідача на підставі довіреностей: № 1555 від 04.06.2014, № 1605 від 12.06.2014, № 1710 від 25.06.2014, № 1782 від 16.07.2014 (а.с. 21-22, 25-26, 36-37, 44-45).

Позивач зобов’язання за договором щодо поставки продукції виконав, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 471761 грн. 74 коп. (а.с. 16-20, 23-24,27-35, 38-43), яка отримана представником відповідача, про що свідчить його підпис на цьому документі із зазначенням дати.

Відповідач прийняв продукцію на підставі довіреностей (а.с. 21-22, 25-26, 36-37, 44-45) без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідач свої зобов’язання за договором щодо оплатити за поставлену продукцію у повному обсязі не виконав, тому заборгованість відповідача перед позивачем складає 471761 грн. 74 коп.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість за поставлену продукцію на підставі умов договору поставки № 8 від 02.01.2014 та додаткових угод до нього.

Наведеними вище обставинами та матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду, у останнього виникло право вимоги з відповідача суми заборгованості за отриману продукцію у розмірі 471761 грн. 74 коп.

Вказана вище сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриману продукцію у розмірі 471761 грн. 74 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача обґрунтовано заявлених та задоволений вимог, а саме в сумі 7076 грн. 43 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства “Київський вітамінний завод” до Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація” про стягнення 471761 грн. 71 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація”, вул. Істрашкіна,буд.31, корпус А, с. Герчишкине Новоайдарського району Луганської області, код ЄДРПОУ 01975442 на користь Публічного акціонерного товариства “Київський вітамінний завод”, вул.Капилівська, 38, м. Київ, код ЄДРПОУ 35251822, заборгованість за отриману продукцію в сумі 471761 грн. 74 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 7076 грн. 43 коп.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено та підписано - 16.12.2016.

Суддя Г.М. Старкова