Рішення № 63446527, 06.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/60/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016 Справа № 908/1770/16

за позовом: Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпровід» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32, код ЄДРПОУ 31806384)

про стягнення штрафних санкцій

господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Азізбекян Т.А.,

суддя Носівець В.В.,

суддя Колодій Н.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 248-1386 від 16.03.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 9 від 12.07.2016 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпровід» про стягнення штрафних санкцій.

Позов заявлено на підставі ч.1 ст. 509, ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 610, ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 626, ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України та умовами договору № 238-06/57-ВК від 23.12.2014 р. і обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної поставки продукції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2016 р. у справі № 908/1770/16 справу прийнято до розгляду судом у складі колегії суддів: головуючий Азізбекян Т.А., судді: Колодій Н.А., Носівець В.В., судове засідання призначено на 15.11.2016 р. на 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 15.11.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві. У позові, позивач, зокрема, зазначає, що у березні 2016 р. між замовником та постачальником відповідно до умов договору № 238-06/57-ВК, укладеного між сторонами, було погоджено графік відвантаження продукції на квітень 2016 р. Графіком визначено асортимент та кількість товару, який відповідач мав відвантажити на адресу позивача. Граничним терміном постачання продукції було визначено 30 квітня 2016 року. Відповідачем, в порушення умов договору, було здійснено лише часткове постачання продукції. Так, не було відвантажено товар, який мав бути відвантажений згідно розділів графіку відвантаження на квітень 2016 року з 8-го по 12-тий розділ. Загальна вартість недопоставленої продукції складає 6 802 587 грн. 84 коп. На підставі п. 11.2 договору, за порушення строку поставки продукції, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 299 313 грн. 86 коп. Згідно п. 11.3 договору, позивач заявив до стягнення з відповідача на його користь 680 258 грн. 78 коп. штрафу.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просить у позові відмовити. Посилається на те, що сторони не дійшли згоди щодо строків поставки відносно цієї партії, номенклатури, тощо. Зауважує, що навіть при узгодженості строків поставки сам обовязок поставки у ТОВ «Техпровід» виникає згідно п. 4.1 договору тільки після повної оплати попередньої партії. Вказує, що договір не передбачає підписання графіків поставок. Вважає, що позивачем не доведено факт невиконання відповідачем даного договору за квітень 2016 року.

Для надання сторонами документів, що підтверджують повноваження осіб, які підписали графік відвантаження продукції за квітень 2016 р., розгляд справи відкладався на 06.12.2016 р. на 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 06.12.2016 р. позивач повністю підтримав позовні вимоги та надав довіреність № 1 від 12.01.2015 р. про повноваження директора з комерційних питань ОСОБА_3 на укладення договорів з ДП «Завод «Електроважмаш» і окремих специфікацій до них, право підпису на них, а також право підпису на відвантажувальних документах з поставки готової продукції, на первинних документах з бухгалтерського обліку і на інших документах в рамках дії цих договорів.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових поясненнях, в яких зазначає, що договором між сторонами, на який посилається позивач, безальтернативно зазначено як визначається сторонами строки поставки, а саме п. 2.1 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього договору. Саме такий строк поставки обумовили сторони, саме такий порядок узгодження поставки обумовили сторони, і саме порушення такого порядку і таких строків є підставою для застосовування п. 11.2 договору щодо стягнення штрафних санкцій. Крім того, сторони обумовили порядок та форму, в якій узгоджується конкретна партія поставки - пунктом 1.3 договору передбачено: поставка здійснюється окремими партіями. Замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції. Зауважує, що графік поставки, на який посилається позивач, не містить посилання на договір №238-06/57-ВК від 23.12.2014 року, в той же час між сторонами було укладено декілька договорів за весь час взаємовідносин. Графік поставки на квітень 2016 року не містить одиницю виміру, що унеможливлює визначити в якому обсязі за даним графіком повинно бути поставлено продукцію. Даний графік не містить дати його підписання (сам документ не має будь якої дати - а ні складання, а ні підписання), тобто неможливо встановити чи був він підписаний до настання події, за яку позивач стягує штрафні санкції, чи були досягнуто згоди між сторонами щодо істотних умов ще до квітня 2016 року. Посилається, що за даним графіком не було за період квітень 2016 року здійснено жодної поставки.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

По закінченні судового засідання 06.12.2016 р., присутнім представникам сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали господарської справи № 908/1770/16, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

23.12.2014 р. між Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» (позивачем, замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпровід» (відповідачем, постачальником) було укладено договір № 238-06/57-ВК (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобовязується поставити продукцію зазначену в специфікаціях 1,2 (додатки 1,2), у власність замовника, а замовник зобовязується прийняти від постачальника продукцію та сплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що поставка здійснюється окремими партіями. Замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції.

Згідно п. 2.1 договору, постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 10 календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення замовника згідно з п. 1.3 цього договору.

Пунктом 4.1 договору, замовник здійснює оплату продукції протягом 30 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю, при цьому поставка наступної партії здійснюється за умови погашення заборгованості за попередню партію.

Розділом 11 договору передбачена відповідальність сторін.

Згідно п. 11.1 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобовязань, передбачених цим договором, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 11.2 договору, за порушення строку поставки продукції, передбачених цим договором, замовник має право предявити постачальнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1 % вартості простроченої (непоставленої) продукції за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості заявленої замовником партії продукції.

У разі порушення строку поставки, більш ніж на 5 календарних днів стягується штраф у розмірі 10% вартості несвоєчасно поставленої (непоставленої) продукції. (п. 11.3 договору).

Пунктом 15.1 договору встановлений строк дії договору, згідно якого, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 р.

Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками сторін.

З посиланням на порушення відповідачем графіку відвантаження продукції на квітень 2016 р., погодженого сторонами у березні 2016 року, відповідно до умов договору, та вартість недопоставленої продукції в сумі 6 802 587 грн. 84 коп., позивач звернувся до відповідача із претензією № 1-Р за вих. № 248-269 від 19.05.2016 р. про добровільну сплату штрафних санкцій, нарахованих, відповідно до п.п. 11.2, 11.3 договору, за прострочення термінів поставки продукції.

Не отримавши від відповідача сум штрафних санкцій, позивач звернувся до господарського суду із цим позовом.

Оцінивши надані сторонами документальні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з урахуванням наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено судом, правовідносини сторін були врегульовані договором № 238-06/57-ВК від 23.12.2014 р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно умов договору поставки, укладеного між сторонами, поставка здійснюється окремими партіями, замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції (п.1.3 договору). Постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 10 календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення замовника згідно з п. 1.3 цього договору (п. 2.1 договору). Поставка наступної партії здійснюється за умови погашення заборгованості за попередню партію (п. 4.1 договору).

Отже, сторони у договорі визначили конкретний порядок та строки поставки, за порушення якого передбачили штрафні санкції, визначені п.п. 11.2, 11.3 договору.

Суд вважає, що в даному випадку, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених до стягнення штрафних санкцій, з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Позивачем не доведено належним чином та належними доказами факт порушення відповідачем термінів постачання продукції, а отже і правових підстав для стягнення з відповідача заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Так, позивач, в підтвердження порушення відповідачем термінів постачання продукції, посилається на графік поставок на квітень 2016 р.

Однак, договором поставки не передбачено складення між сторонами та підписання відповідних графіків. Договором поставки (п.п.1.3, 2.1, 4.1) сторони узгодили порядок та строки поставки. До того ж, відповідно до п. 4.1 договору, обовязок відповідача щодо поставки окремої партії продукції виникає після повної оплати попередньої партії. При цьому доказів в підтвердження визначення обсягу несвоєчасно поставленої відповідачем позивачу продукції, позивачем не надано.

Графік поставки на квітень 2016 р., на який посилається позивач, не містить посилання на договір №238-06/57-ВК від 23.12.2014 року, одиницю виміру, дати його складання та підписання. А отже, із цього графіку неможливо встановити строки поставки, а отже і дату прострочення поставки продукції.

Як зазначає відповідач, за даним графіком не було за період квітень 2016 року здійснено жодної поставки, в підтвердження чого ним надано первинну документацію.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено порушення відповідачем термінів поставки продукції та правомірність заявлених позовних вимог, отже у позові слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір сплачений за подання позову, відноситься на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд у складі колегії суддів

ВИРІШИВ :

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Т.А. Азізбекян

Суддя В.В. Носівець

Суддя Н.А. Колодій

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 12.12.2016 р.