Рішення № 63446500, 12.12.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" грудня 2016 р. Справа № 906/967/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №1-дов від 05.01.2016;

від відповідача-1: ОСОБА_2 - довіреність від 11.10.2016;

від відповідача-2: не з'явився;

від прокурора: Вихристюк О.Л. - посвідчення №043741 від 14.07.2016;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

Головного управління Держгеокадастру України у Житомирській області (м.Житомир)

до 1) Народицької селищної ради Житомирської області (смт. Народичі Житомирська область)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (с. Сухарівка Народицький район Житомирська область)

про визнання незаконним та скасування рішення від 18.05.2016 №233, визнання недійсним попереднього договору оренди №110 від 02.05.2016 земельної ділянки загальною площею 244,80га, зобов'язання повернення земельної ділянки

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Керівник Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради Житомирської області від 18.05.2016 №233 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ "Поліська Нива" та укладення попереднього договору оренди землі"; визнання недійсним попереднього договору оренди від 02.05.2016 № 110 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 244,80 га, укладеного між Народицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива", який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Народицької селищної ради за № 110, та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" повернути земельну ділянку загальною площею 244,80 га, яка знаходиться на території Народницької селищної ради за межами населеного пункту с. Базар, до земель запасу Народицької селищної ради Житомирської області у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Також просить стягнути з відповідачів судові витрати на користь органів прокуратури Житомирської області.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї (а.с.140-144). Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, оскільки за інформацією відділу Держгеокадастру у Народицькому районі від 30.11.2016 земельна ділянка загальною площею 244,8 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Базар Народицької селищної ради Народицького району, відноситься до земель сільськогосподарського призначення (рядок 94 - земель запасу, гр.18 - радіоактивно забруднені сільськогосподарські угіддя, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві), а тому згідно з п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", перебувають у державній власності і право розпорядження ними відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України має Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області. Вказує, що оскаржуваний договір є фактично договором оренди, укладений Народицькою селищною радою при відсутності у неї повноважень розпоряджатися даними земельними ділянками, а тому просить визнати даний договір недійсним та зобов'язати ТОВ "Поліська Нива" повернути вказану земельну ділянку. У порушення вимог земельного законодавства, укладення попереднього договору оренди землі № 110 від 02.05.2016, всупереч нормам земельного законодавства, здійснювалось без розроблення документацій з землеустрою. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує положеннями ст.ст.122-125 ЗК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача-1 (Народицької селищної ради) в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 07.11.2016 (а.с.105-11). Зокрема вважає, що звернення прокурора із позовом до суду є передчасним, без належного підтвердження підстав для здійснення представництва інтересів держави у суді. Крім того, в порушення вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором не правильно визначено орган, в інтересах якого подано позов. Оскільки, відповідно до постанови КМУ №15 від 14.01.2015 "Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", органи Держгеокадастру не мають компетенції та повноважень на звернення до суду з вимогою про скасування рішення відповідних Рад, визнання правочинів недійсними та повернення земельних ділянок.

Відповідач-2 (ТОВ "Поліська Нива") в судове засідання не з'явився. Представник відповідача-2, що був присутній у судовому засіданні 01.12.2016, проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві (а.с.80-90). Зокрема, вказує, що прокурором подано позов без належних підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді та не дотримано вимог ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" щодо повідомлення позивача про пред'явлення позову до суду. Також вважає, що прокурор, визначивши Управління компетентним і повноважним суб'єктом владних повноважень у здійсненні захисту інтересів держави, не врахував, що відповідно до постанови КМУ №15 від 14.01.2015 "Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", органи Держгеокадастру не мають компетенції та повноважень на звернення до суду з вимогою про скасування рішення відповідних Рад, визнання правочинів недійсними та повернення земельних ділянок, а тому Управління не може бути позивачем у даній категорії справ. Крім того, будь-яких належних і допустимих письмових доказів про належність вказаної земельної ділянки чи її меж на час прийняття оскаржених рішень та правочину до земель державної власності або ж до зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, прокурором не надано. Вважає, що рішення Народицької селищної ради є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію у зв'язку із повним фактичним виконанням.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

За приписами частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 N1-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Ураховуючи рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 в якому зазначено, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, зокрема охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Пунктом 31 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, на адресу якого Коростенською місцевою прокуратурою 20.09.2016 направлено повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" (а.с.55).

В даному випадку, як зазначає прокурор, необхідність захисту інтересів держави обумовлено тим, що відновлення порушених державних інтересів шляхом прийняття рішення про задоволення позовних вимог передбачатиме повернення земельної ділянки до державної форми власності, приведення правовідносин у межі дії правового поля відповідно до вимог діючого законодавства.

З огляду на викладене вище, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом до суду.

02.06.2015 між Базарською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (орендар) укладено договір оренди землі №5 (а.с.21-23), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі запасу сільської ради) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що виділена в натурі, яка знаходиться на території Базарської сільської ради Народицького району, за межами населеного пункту с.Базар, загальною площею 244,8 га терміном на 11 місяців.

Базарською сільською радою Народицького району прийнято рішення від 07.07.2015 за №205 "Про затвердження тимчасового договору оренди земельної ділянки терміном на 11 місяців", відповідно до п.1 якого вирішено затвердити тимчасовий договір від 02.06.2015, укладений з директором ТОВ "Поліська Нива" ОСОБА_3 на землі запасу (радіоактивно забруднені земельні ділянки), розташовані за межами населених пунктів у розмірі 250 га, які межують з земельними ділянками, наданими йому власниками земельних паїв, для вирощування технічних культур (а.с.33).

Передача земельної ділянки загальною площею 244,80 га здійснена за актом приймання-передачі від 02.06.2015.

TOB "Поліська нива" 22.04.2016 подано клопотання про продовження строку дії та поновлення вказаного Договору оренди.

Народицькою селищною радою прийнято рішення від 18.05.2016 № 233 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки TOB "Поліська Нива" та укладання попереднього договору оренди землі", відповідно до п.1 якого вирішено поновити договір оренди земельної ділянки ТОВ "Поліська Нива" для ведення товарного сільскогосподасрького виробництва, загальною площею 244,8 га на території Народицької селищної ради (а.с.32). Пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що на період виготовлення проекту із землеустрою та до укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки, укласти з ТОВ "Поляська Нива" з 02.05.2016 по 31.12.2016 попередній (на 8 місяців) договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі вказаного рішення, 02.05.2016 між Народицькою селищною радою (орендодавець/відповідач-1) та Tовариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (орендар/відповідач-2) укладено договір оренди землі (попередній) №110 (а.с.26-28), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) для ведення товарного сільскогосподасрького виробництва, що виділена в натурі, яка знаходиться на території Народницької селищної ради, за межами населеного пункту с. Базар, загальною площею 244,8 га.

Довідкою відділу Держгеокадастру у Народицькому районі Житомирської області №22-615-0.2-942/2-16 від 30.11.2016 та викопіюванням із плану землекористування Народицької селищної ради підтверджується, що вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Базар та відносяться до земель сільськогосподарського призначення (рядок 94 - земель запасу, гр.18 - радіоактивно забруднені сільськогосподарські угіддя, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві).

Розглядаючи вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради Житоимрької області №233 від 18.05.2016 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ "Поліська Нива" та укладання попереднього договору оренди землі" та застосовуючи законодавство, яке було чинним на час його прийняття, суд виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.34 ч. 1 ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції селищних рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (п. 1, п. 10 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Повноваження селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ визначені в ст.12 ЗК України, в п.а) та п. в) якої передбачено такі повноваження, як розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 83 ЗК України (в редакції ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ) визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч. 1 ст. 84 ЗК України).

В Прикінцевих та перехідних положеннях ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI (далі - Закон), який набрав чинності 01.01.2013, визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу (п. 3). У державній власності залишаються, зокрема, усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу (п. 4). В п.7 передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Крім того, зазначеним Законом доповнено ст.15 ЗК України, згідно якої розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності здійснюється відповідно до повноважень, визначених Земельним Кодексом.

Зокрема, відповідно до вимог п.є-1) ст. 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до п. 4 підпункту в, г), Прикінцевих та Перехідних положень Закону, у державній власності залишаються землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади та які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно вимог ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Вищевказаною довідкою відділу Держгеокадастру в Народицькому районі Житомирської області №22-615-0.2-942/2-16 від 30.11.2016 та викопіюванням із плану землекористування Народицької селищної ради підтверджується належність даної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення (рядок 94 - земель запасу, гр.18 - радіоактивно забруднені сільськогосподарські угіддя, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві). А отже, відповідно до наведених положень ЗК України та Закону №5245-VІ, вказана земельна ділянка не перебуває у комунальній власності, а належать до державної форми власності.

Відповідно до п. а) ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища. Центральним органом виконавчої влади у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), основними завданнями якого є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, на виконання якого Держгеокадастр України організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015). Враховуючи викладене, саме наведена довідка відділу Держгеокадастру у Народицькому районі Житомирської області є належним та допустимим доказом у справі.

Оскільки зазначена земельна ділянка площею 244,8га, знаходиться за межами населеного пункту с. Базар, то відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" перебуває у державній власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 31 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області.

Отже, Народицька селищна рада не мала повноважень приймати рішення щодо розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у державній власності.

При цьому, ст. 20 ГК України передбачено, що одним із способів захисту суб'єктів господарювання є визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

За викладених обставин та правових норм оскаржуване рішення Народицької селищної ради Житомирської області №233 від 18.05.2016 підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору суд виходить з такого.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскаржуваний договір суперечить вищенаведеним вимогам ЗК України, оскільки за його умовами розпорядження земельними ділянками здійснено особою, яка не має відповідних повноважень.

Згідно зі ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 2.1 постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд враховує приписи ч. 2 ст.19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якими органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені, зокрема, Конституцією і законами України.

Таким чином, договір оренди землі від 02.05.2016 слід визнати недійсним, так як укладений з порушенням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ ", а Народицька селищна рада, укладаючи спірний договір оренди землі, розпорядилася землями сільськогосподарського призначення (радіоактивно забрудненими сільськогосподарськими угіддями, які не використовуються у сільськогосподарському виробництві), що знаходяться за межами населених пунктів, перевищивши свої повноваження.

Відповідно до положень ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.4 ст.216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

На підставі викладеного, у зв'язку із скасуванням рішення №233 від 18.05.2016 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ "Поліська Нива" та укладання попереднього договору оренди землі", визнанням недійсним договору оренди землі (попереднього) від 02.05.2016, правові підстави користування ТОВ "Поліська Нива" земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) загальною площею 244,80 га, яка знаходиться на території Народницької селищної ради, за межами населеною пункту с. Базар, відсутні, а тому підлягає до задоволення вимога прокурора про зобов'язання їх звільнення.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а заперечення відповідачів спростовуються вище викладеним.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів. До того ж, судом враховується абз.3 пп. 4.1 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р., згідно якого у разі якщо позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, судові витрати розподіляються між відповідачами порівну.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,69,75,77,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Народицької селищної ради Житомирської області від 18.05.2016 №233 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" та укладання попереднього договору оренди землі".

3. Визнати недійсним договір оренди землі (попередній) №110 від 02.05.2016, укладений між Народицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива", зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Народицької селищної ради за № 110, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 244,80 га.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (11452, Житомирська область, Народицький район, с. Сухарівка, вул. Постишева, 35, код ЄДРПОУ 37843704) повернути земельну ділянку загальною площею 244,80 га, яка знаходиться на території Народницької селищної ради, за межами населеною пункту с.Базар, до земель запасу Народицької селищної ради Житомирської області у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому її одержано.

5. Стягнути з Народицької селищної ради Житомирської області (11401, Житомирська область, смт. Народичі, вул.1-го Травня, буд.15, код ЄДРПОУ 04053565)

- на користь Прокуратури Житомирської області (10014, м. Житомир, вул.1-го Травня, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 2067,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (11452, Житомирська область, Народицький район, с. Сухарівка, вул. Постишева, 35, код ЄДРПОУ 37843704)

- на користь Прокуратури Житомирської області (10014, м. Житомир, вул.1-го Травня, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 2067,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16 грудня 2016 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу-2 (рек. з повід.)

3 - прокурору (за заявою)