Рішення № 63446242, 14.12.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2016 р. Справа № 903/780/16за позовом публічного акціонерного товариства Волиньобленерго в особі Луцької міської філії

до Луцької кооперативної житлово-експлуатаційної контори №8 житлово-будівельних кооперативів

про стягнення 41083,61 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 ( дов. №13/18-183 від 03.06.2016р.),

від відповідача: ОСОБА_2 начальник (наказ №41-к від 23.11.2016р.)

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою №02-12/2401 від 21.10.2016р., в якій просив стягнути з відповідача 41083,61 грн. з них: 22879,34 грн. пені за порушення строків оплати вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №529-0286000 від 24.03.2005р. за період з 25.09.2014р. по 17.10.2016р., 1485,94 грн. процентів річних за період з 25.09.2014р. по 17.10.2016р., 16718,33 грн. збитків, завданих інфляцією, за період жовтень 2014р. - листопад 2015р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем строків оплати вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №529-0286000 від 24.03.2005р.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2016р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.11.2016р., зобовязано відповідача подати суду обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження.

11.11.2016р. через канцелярію суду надійшла спільна заява позивача та відповідача б/н від 10.11.2016р., в якій вони просили затвердити мирову угоду, укладену між ПАТ Волиньобленерго та Луцькою кооперативною житлово-експлуатаційною конторою №8 житлово-будівельних кооперативів. До заяви сторонами було додано мирову угоду від 10.11.2016р. такого змісту:

Ми, публічне акціонерне товариство Волиньобленерго, в особі директора Луцької міської філії ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності № 13/18-235д від 02.10.2016р. (далі позивач), з однієї сторони, та

Луцька кооперативна житлово-експлуатаційна контора №8 житлово-будівельних кооперативів, в особі начальника ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту (надалі іменується відповідач, з другої сторони,

що є сторонами у справі № 903/780/16 господарського суду Волинської області за позовом ПАТ Волиньобленерго в особі Луцької міської філії до Луцької кооперативної житлово-експлуатаційної контори №8 житлово-будівельних кооперативів про стягнення 41083,61 грн., домовились про укладення мирової угоди на зазначених нижче умовах:

1. Відповідач визнає позов в частині стягнення пені в сумі 22 879,34 грн., процентів річних в сумі 1 485,94 грн., інфляційних в сумі 946,16 грн., а всього на суму 25 311,44 грн. (двадцять п'ять тисяч триста одинадцять гривень 44 коп.).

2. Відповідач зобов'язується сплатити позивачу грошові кошти в сумі 25 311,44 грн., а також додатково відшкодувати витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунки позивача протягом п'яти банківських днів з моменту затвердження цієї Мирової угоди судом.

3. Оплату вказаних вище сум відповідач має здійснити на поточний рахунок № 260033011457 у філії - Волинському обласному управлінні AT Ощадбанк, МФО 303398, код отримувача -00131512, окремими платіжними документами із обовязковим вказанням призначення платежу відшкодування витрат по сплаті судового збору / сплата пені / сплата інфляційних / сплата трьох процентів річних згідно мирової угоди від 10.11.16р..

4. Позивач відмовляється від позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 15 772,17 грн.

5. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової угоди.

6. Позивач і відповідач заявляють, що укладення та виконання цієї мирової угоди не порушує права будь-яких третіх осіб, в тому числі держави чи територіальної громади м. Луцька.

7. Ця мирова угода укладена в трьох примірниках українською мовою, кожен з яких має однакову юридичну силу, - по одному для кожної з сторін, третій - для приєднання до матеріалів справи №903/780/16 господарського суду Волинської області.

Позивач: Відповідач

Представник начальник ЛК ЖЕК №8 ЖБК

ПАТ Волиньобленерго В.І. ОСОБА_5Є ОСОБА_4

16.11.2016р. відповідач через канцелярію суду подав заяву №123 від 16.11.2016р., в якій просив не затверджувати мирову угоду від 10.11.2016р., укладену між сторонами у справі №903/780/16, посилаючись на те, що відповідач на час укладення мирової угоди не був повідомлений про те, що строк позовної давності про стягнення пені становить 1 рік і застосовується за заявою сторін.

16.11.2016р. відповідач через канцелярію суду також подав заяву про застосування строку позовної давності №125 від 16.11.2016р., в якій просив застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача пені за договором постачання електричної енергії №529-0286000 від 24.03.2005р.

Крім цього, відповідач 16.11.2016р. через канцелярію суду подав відзив на позов №124 від 16.11.2016р., в якому просить позов задовольнити частково, стягнувши 1485,94 грн. процентів річних, 2993,52 грн. пені, 9 983,24 грн. інфляційних нарахувань, а також посилається на таке:

- Луцька кооперативна житлово-експлуатаційна контора №8 житлово-будівельних кооперативів не заперечує проти задоволення позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 1485,94 грн., оскільки вказана сума вірно нарахована позивачем;

- оскільки позивач звернувся до суду 21 жовтня 2016 року, то законними є вимоги позивача щодо стягнення пені лише згідно із строком позовної давності відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, а саме: за період жовтень 2015 р. по 31 жовтня 2016 року в розмірі 2993,52 грн.;

- Луцька кооперативна житлово-експлуатаційна контора №8 житлово-будівельних кооперативів визнає нарахування інфляційних у сумі 9 983,24 грн.

В судовому засіданні 16.11.2016р. було оголошено перерву до 30.11.2016р. для вирішення питання про прийняття заяви відповідача про відкликання мирової угоди.

Розглянувши заяву відповідача №123 від 16.11.2016р., суд ухвалив прийняти заяву відповідача про відкликання мирової угоди. Суд розцінює її як заяву про відмову від мирової угоди.

Відповідно до ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Подану сторонами 11.11.2016р. спільну заяву про затвердження мирової угоди не можна вважати такою, що підписана обома сторонами, оскільки до моменту її прийняття судом, до розгляду та затвердження мирової угоди позивач скористався належними йому процесуальними правами і заявив про свою відмову від заяви про затвердження мирової угоди та її відкликання. Таким чином, суд розцінює мирову угоду як таку, що не відбулася, ухвалив заяву про її затвердження не приймати до розгляду, а вирішувати спір по суті.

В судовому засіданні 30.11.2016р. представники позивача позовні вимоги підтримали, подали додаткові пояснення б/н від 30.11.2016р., в яких посилаються на таке:

- листом від 05.10.2016р. за вих. №366/2 відповідач надав відповідь на претензію №02-12/2210 від 27.09.2016р. про сплату боргу за активну електроенергію в розмірі 78 838,51 грн. та пені в сумі 23 825,14 грн., якою фактично визнав суму нарахованої пені та просив не застосовувати до нього штрафні санкції з урахуванням важкого фінансового становище, у якому перебуває підприємство відповідача.

Таким чином, відповідач вчинив дію, що свідчить про визнання ним суми пені в повному обсязі, а тому перебіг позовної давності відповідно до положень 264 ЦК України перервався і розпочався заново;

- інфляційні нараховувалися з врахуванням рекомендацій, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, та листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р., тобто лише за ті періоди, в яких прострочення тривало більше 15 днів.

В судовому засіданні 30.11.2016р. представник відповідача позову не визнав повністю, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неможливість встановлення конкретних дат отримання відповідачем рахунків на оплату електричної енергії.

В судовому засіданні 30.11.2016р. представник позивача також звернувся до суду з усним клопотанням про витребування у відповідача журналів вхідної кореспонденції за період 2014-2016рр. для встановлення дат отримання відповідачем рахунків на оплату електричної енергії, яке судом з метою обєктивного з'ясування фактичних обставин було задоволено.

У зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, необхідністю витребування додаткових пояснень та доказів розгляд справи ухвалою суду від 30.11.2016р. було відкладено на 14.12.2016р., зобов'язано позивача подати суду докази на підтвердження надіслання відповідачу та отримання відповідачем рахунків на оплату електричної енергії; зобовязано відповідача подати суду журнали вхідної кореспонденції за період 2014-2016рр.; заперечення на позов повністю в письмовому вигляді; письмові пояснення по справі, враховуючи додаткові обґрунтування позову позивачем, викладені в поясненнях б/н від 30.11.2016р.

09.12.2016р. відповідач через канцелярію суду подав заперечення на позов №420/2 від 09.12.2016р., в яких просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскільки позивач не надає суду належних і допустимих доказів про отримання відповідачем рахунків, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат і процентів річних є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

До заперечень відповідачем додано журнал вхідної документації за 2011-2016рр.

В судовому засіданні 14.12.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав; пояснив, що рахунки на оплату надсилались відповідачу простою кореспонденцією.

В судовому засіданні 14.12.2016р. представник відповідача подав додаткові пояснення №421/2 від 14.12.2016р., в яких просить у задоволенні позову відмовити

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

24.03.2005 року між публічним акціонерним товариством "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії як постачальником та Луцькою кооперативною житлово-експлуатаційною конторою №8 житлово-будівельних кооперативів як споживачем було укладено договір про постачання електричної енергії №529-0286000, відповідно до розділу 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Згідно з п.2.2.3. договору споживач зобовязався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 Порядок розрахунків та №3 Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії.

У відповідності до п.8.1 договору оплата електричної енергії та інші платежі здійснюються споживачем самостійно, шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника електричної енергії в терміни, визначені додатком №2 Порядок розрахунків.

Відповідно до п. 2 додатку № 2 Порядок розрахунків до договору за фактично спожиту електричну енергію постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 3 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

Під час розгляду справи представники позивача пояснювали, що Луцька міська філія ПАТ Волиньобленерго простою кореспонденцією надсилала відповідачу рахунки на оплату: №529-0286000/09-АЕ від 17.09.2014р. на суму 33531,92 грн., №529-0286000/10-АЕ від 18.10.2014р. на суму 37466,03 грн., №529-0286000/11/1 від 21.11.2014р. на суму 39526,04 грн., №529-0286000/12/1 від 24.12.2014р. на суму 41088,61 грн., №529-0286000/1/1 від 19.01.2015р. на суму 41982,72 грн., №529-0286000/2/1 від 18.02.2015р. на суму 51468,67 грн., №529-0286000/3/1 від 25.03.2015р. на суму 23859,97 грн., №529-0286000/4/1 від 17.04.2015р. на суму 54482,87 грн., №529-0286000/5/1 від 22.05.2015р. на суму 53773,84 грн., №529-0286000/6/1 за червень 2015р. на суму 47029,87 грн., №529-0286000/7/1 за липень 2015р. на суму 46942,02 грн., №529-0286000/8/1 за серпень 2015р. на суму 40829,60 грн., №529-0286000/9/1 за вересень 2015р. на суму 60001,43 грн., №529-0286000/10/1 за жовтень 2015р. на суму 66519,65 грн., №529-0286000/11/1 за червень листопад 2015р. на суму 68536,14 грн., №529-0286000/12/1 за грудень 2015р. на суму 66934,32 грн., №529-0286000/1/1 за січень 2016р. на суму 0,00 грн., №529-0286000/2/1 за лютий 2016р. на суму 62635,68 грн., №529-0286000/3/1 за березень 2016р. на суму 0,00 грн., №529-0286000/4/1 за квітень 2016р. на суму 51180,10 грн., №529-0286000/5/1 за травень 2016р. на суму 0,00 грн., №529-0286000/6/1 за червень 2016р. на суму 55113,58 грн., №529-0286000/7/1 за липень 2016р. на суму 0,00 грн., №529-0286000/8/1 за серпень 2016р. на суму 43697,64 грн., №529-0286000/9/1 від 15.09.2016р. на суму 78838,51 грн.

Відповідач повністю оплатив вартість переданої йому електричної енергії за період вересень 2014р. вересень 2016р., але, як стверджує позивач в позовній заяві та представники позивача в судових засіданнях, оплата вартості переданої електричної енергії була проведена відповідачем з порушенням строків, визначених п. 2 додатку № 2 Порядок розрахунків.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати вартості переданої за період вересень 2014р. вересень 2016р. електричної енергії за договором постачання електричної енергії №529-0286000 від 24.03.2005р., позивач у жовтні 2016р. звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача пені, процентів річних та збитків, завданих інфляцією.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ст. 26 Закону України Про електроенергетику споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно із ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Позивач в позовній заяві №02-12/2401 від 21.10.2016р. просить стягнути з відповідача 22879,34 грн. пені за порушення строків оплати вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №529-0286000 від 24.03.2005р. за період з 25.09.2014р. по 17.10.2016р., 1485,94 грн. процентів річних за період з 25.09.2014р. по 17.10.2016р., 16718,33 грн. збитків, завданих інфляцією, за період жовтень 2014р. - листопад 2015р.

Судом взято до уваги, що в п. 2 додатку № 2 Порядок розрахунків до договору сторони погодили, що за фактично спожиту електричну енергію постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 3-ох операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, п. 2 додатку № 2 Порядок розрахунків до договору визначено термін виконання зобов'язання вказівкою на подію, яка неминуче має настати, та підлягає виконанню з настанням цієї події отримання рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, коли саме були отримані рахунки відповідачем, а відтак неможливо встановити момент, з якого настало порушення строків оплати згідно з умовами договору.

В судовому засіданні 14.12.2016р. судом було оглянуто журнал вхідної документації за 2011-2016рр. Луцької кооперативної житлово-експлуатаційної контори №8 житлово-будівельних кооперативів та встановлено, що у ньому відсутні відомості про отримання відповідачем рахунків позивача на оплату електричної енергії.

Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку не доведено факту порушення відповідачем строків оплати за спожиту електричну енергію, встановлених договором про постачання електричної енергії №529-0286000 від 24.03.2005р., відтак вимога про стягнення з відповідача 22879,34 грн. пені за період з 25.09.2014р. по 17.10.2016р., 1485,94 грн. процентів річних за період з 25.09.2014р. по 17.10.2016р., 16718,33 грн. збитків, завданих інфляцією, за період жовтень 2014р. - листопад 2015р. до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 530, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, 216-218, 230-232, 275 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України Про електроенергетику, ст.ст. 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено: 16.12.2016р.

У відповідності із ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

СуддяІ. О. Якушева