Ухвала суду № 63445549, 05.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 760/15775/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Демидовська А.І.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5379/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ВолошинаВ.М.

У Х В А Л А

05 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання ОСОБА_3.,ОСОБА_4 - представників ОСОБА_5 про проведення судової електротехнічної експертизи до якої приєднали свої питання ПАТ «Київенерго» у цивільній справі за апеляційною скаргою Паламарчук ЛюдмилиОлександрівни - представника Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», 3-я особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві про захист прав споживача, визнання дій Публічного акціонерного товариства «Київенерго» незаконними, -

в с т а н о в и л а :

26.08.2015 позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та просила визнати дії ПАТ «Київенерго», щодо винесення рішення комісії Публічного акціонерного товариства «Київенерго», яке оформлене протоколом № 2569 від 23.06.2015 засідання комісії по розгляду Акта про порушення № 32747 від 13.05.2015 незаконними, зобов'язати ПАТ "Київенерго" скасувати заборгованість за електричну енергію в сумі 447832,13грн., нараховану на підставі рішення ПАТ "Київенерго", оформленого протоколом № 2569 від 23.06.2015 засідання комісії по розгляду Акта про порушення № 32747 від 13.05.2015. Зобов'язати ПАТ "Київенерго" скасувати акт про порушення № 32747 від 13.05.2015 та Акт про порушення № 32755 від 25.05.2015 та зобов'язати ПАТ "Київенерго" скасувати рішення Комісії ПАТ "Київенерго" з розгляду актів порушень Правил користування електричною енергією та умов договорів постачання електричною енергією і нарахувань за ними, що викладене у протоколі № 2569 від 23.06.2015.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Визнано дії Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо винесення рішення комісії Публічного акціонерного товариства «Київенерго», яке оформлене протоколом № 2569 від 23.06.2015 засідання комісії по розгляду Акта про порушення № 32747 від 13.05.2015 незаконними.

Зобов'язано ПАТ "Київенерго" скасувати рішення Комісії ПАТ "Київенерго" з розгляду актів порушень Правил користування електричною енергією та умов договорів постачання електричною енергією і нарахувань за ними, що викладене у протоколі № 2569 від 23.06.2015.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду Паламарчук Л. О. - представник Публічного акціонерного товариства «Київенерго» подала на нього апеляційну скаргу вважаючи його таким, що ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для вирішення спору. На її думку, висновок суду про недоведеність факту порушення у зв'язку з не проведенням експертизи спеціалізованими організаціями та факту дій споживача, які призвели до зміни показів приладу обліку не відповідають дійсності. Вказувала, що в даному випадку, вплив на лічильник радіочастотним випромінюванням радіоелектронного засобу є прямим порушенням ПКЕЕ, оскільки вплив на прилади обліку будь- яким способом не допускається.

При розгляді справи ОСОБА_3,ОСОБА_4 - представники ОСОБА_5 заявили клопотання про призначення по справі електротехнічної експертизи для повного та всебічного розгляду справи, встановлення чи спростування факту втручання в параметри розрахункового засобу обліку з метою зміни його показників - вплив на лічильник №0182418 електричної енергії. Представник відповідач просив на вирішення експертів поставити свої питання щодо радіоелектронного засобу, який ними було вилучено при перевірці показників лічильника позивача.

Заслухавши думку учасників процесу з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки поставлені в клопотанні питання мають суттєве значення для правильного вирішення спору , а вирішення цих питань потребує спеціальних знань в галузі енергетики.

Оскільки для проведення зазначеної експертизи потрібний значний проміжок часу, на час проведення експертизи провадження у справі зупинити.

Керуючись ст. ст. 143, 144, 150, 168, п. 5 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Клопотання ОСОБА_3,ОСОБА_4 - представників ОСОБА_5 до якого приєдналось ПАТ «Київенерго» про призначення судової електротехнічної експертизи задовольнити.

Призначити у цивільній справі за апеляційною скаргою Паламарчук ЛюдмилиОлександрівни - представника Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», 3-я особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві про захист прав споживача, визнання дій Публічного акціонерного товариства «Київенерго» незаконними судову електротехнічну експертизу та поставити на вирішення експертів наступні питання:

1. Чи мало місце втручання в електричну схему лічильника електричної енергії №0182418?

2. Чи відноситься вилучене радіоелектронне обладнання до засобів, що генерують радіочастотне випромінювання, а також чи являється воно пристроєм промислового виробництва, якщо так, для яких цілей воно призначене?

3. Провести вимірювання характеристик радіочастотного випромінювання вказаного обладнання (робоча частота, рівень сигналу, ширина полоси сигналу, потужність сигналу та ін.)?

4. Чи можливо впливати радіочастотним випромінюванням вказаного обладнання н^ роботу електролічильників з метою зміни їх показників (зниження показів або збільшення похибки вимірювання), порушення працездатності лічильника під впливом випромінювання та на якій максимально допустимій відстані?

5. Чи можливо вважати розміщування випромінювачів даного обладнання безпосередньо біля лічильників несанкціонованим втручанням в роботу автоматизованих систем обліку електричної енергії і які наслідки від такого втручання?

Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Попередити експертів про кримінальну відповідальність по ст.ст.384,385 КК України.

В розпорядження експертів направити матеріали цивільної справи в одному томі.

Витрати по сплаті експертизи покласти на ОСОБА_5 та ПАТ «Київенерго» у рівних частинах, попередивши про наслідки ст. 146 ЦПК України.

Апеляційне провадження по справі зупинити до отримання експертного висновку.

Головуючий: Судді:

Нове рішенння

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

,-

Відсутність

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідачка ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що надійшли від них письмові розписки, причину неявки належним чином суду не повідомили, тому колегія суддів у відповідності до вимог ст.. 305 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Відповідачі та представник ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Відповідачі та представник ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги в зазначеному розмірі, суд виходив з їх доведеності.Проте погодитись з такими висновками суду неможливо, поскільки суд дійшов їх з порушенням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з"ясування дійсних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки зібраних в справі доказів та вищезазначених вимог ст.440 ЦК України.

Згідно

Відповідно

В розумінні

В силу

Статтею

За правилами

Положенням

За приписом

До того ж

=====

Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

=====

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

===== 0

Рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за договором позики від 28 вересня 2010р. не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційної перевірки.

=====

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів шляхом отримання допомоги суду у вирішенні тих питань, які вона сама з об'єктивних причин не може вирішити, як у випадку з наданням власного розрахунку заборгованості за кредитним договором, що потребує певних знань та навиків проведення розрахунків.

=====

За правилами ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ( ч.1 п.2 ст. 307 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. А таких доказів на підтвердження своїх позовних вимог стороною позивача не було надано.

=====

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положеньст.57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір у межах заявлених позовних вимог та зібраних у справі доказів.

Прийшовши до висновку щодо порушення прав позивача, суд повинен вирішити питання щодо правомірності застосування того способу захисту порушенного права, який позивач обрав у позові, та в залежності від цього вирішити долю позову.

При цьому суд повинен визначити те, чи узгоджується заявлений спосіб захисту з вимогами матеріального закону, зокрема вимогам ст.13 та ст.16 ЦК України. Застосований судом спосіб захисту права повинен відповідати змісту порушеного права та характеру порушення, яке мало місце.

На переконання колегії, в даній справі суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак не надав їм належної правової оцінки, застосувавши такий спосіб захисту права позивачки ОСОБА_2, який не відповідає змісту її порушеного права та призводить до явного порушення прав відповідачки ОСОБА_3 , а саме її переважного права на користування земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_2.

=====

Відповідно до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційним судом перевіряється законність та обгрунтованість рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації.

=====

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника відповідача ОСОБА_6 в судове засідання, який належним чином про час та місце розгляду справи був повідомлений, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Частина апеляційної скарги, в якій апелянт цитує норми процесуального права (ст.ст.212-215 ЦПК України), роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» не може спростувати висновків оскарженого рішення, оскільки таке наведення тексту норм права та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду не доводить неправильності або незаконності рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначенихстаттею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи