Ухвала суду № 63444677, 06.12.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 670/358/16-ц

Провадження № 22-ц/792/2142/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Грох Л.М.,

суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.,

секретар Гриньова А.М.,

з участю прокурора та відповідача ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог - Охрімовецька сільська рада Віньковецького району Хмельницької області, про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства в Хмельницькій області за апеляційною скаргою прокуратури Хмельницької області на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2016 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року Городоцька місцева прокуратура, звертаючись до суду позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницької області № 22-1113/14-15-СГ від 25.02.2015 року, посилався на те, що цим наказом ОСОБА_1 як фізичній особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 45,00 га в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Охрімовецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області для ведення фермерського господарства. При цьому ОСОБА_1 є засновником та керівником фермерського господарства «ТЦ Добробут», зареєстрованого 29.12.2012 року. Це фермерське господарство має у користуванні земельні ділянки площею 262 га, надані в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2, сину ОСОБА_1, співзасновнику ФГ «ТЦ Добробут». Оскільки на момент прийняття оспорюваного наказу ОСОБА_1 вже створив ФГ «ТЦ Добробут», яке мало в оренді земельні ділянки, передані на підставі спрощеної процедури, передбаченої Законом «Про фермерське господарство», то отримання у подальшому земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 45 га без проведення земельних торгів суперечить вимогам ст. 124, 134 ЗК України та є підставою для визнання наказу незаконним та його скасування.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі прокуратура Хмельницької області вважає рішення суду необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. На думку апелянта, судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 на час виникнення спірних відносин був співзасновником ФГ «ТЦ Добробут», є його головою, і не припинивши членства у вказаному господарстві, не мав законних підстав отримувати як громадянин в користування для створення нового фермерського господарства земельні ділянки на пільгових умовах. Під час розгляду справи у суді, 30.09.2016 року, до установчих документів ФГ «ТЦ Добробут» дійсно були внесені зміни, однак вони не свідчать про припинення в ньому членства ОСОБА_1, оскільки в переліку засновників юридичної особи він зазначений кінцевим бенефіціарним власником, залишаючись при цьому керівником та підписантом. Крім того, судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 з моменту видачі спірного наказу до винесення рішення судом першої інстанції жодних дій по створенню нового господарства не вчиняв і не міг вчиняти, оскільки був головою та співзасновником іншого господарства. ОСОБА_1, на думку апелянта, звертаючись із заявою про надання земельної ділянки у користування, не мав наміру займатись фермерським господарством, а діяв в інтересах іншої юридичної особи ФГ «ТЦ Добробут» та мав намір фактично отримати землю в оренду в обхід земельних торгів.

В засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_1 та представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницької області № 22-1113/14-15-СГ від 25.02.2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 45,00 га в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Охрімовецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області для ведення фермерського господарства.

ОСОБА_1 є членом фермерського господарства «ТЦ Добробут», зареєстрованого 29.12.2012 року та його керівником.

Фермерське господарство «ТЦ Добробут» має у користуванні земельні ділянки загальною площею 262 га, надані в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2, сину ОСОБА_1, засновнику ФГ «ТЦ Добробут».

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що закон не обмежує ОСОБА_1 у праві на створення іншого, окрім діючого фермерського господарства «ТЦ Добробут» та у праві на одержання земельної ділянки в оренду із земель державної власності з метою створення нового фермерського господарства.

Так, за положеннями статей 22,31,93,124 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правиломстатті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьоюстатті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьоюстатті 134 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленомустаттею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.3 ст.123 ЗК України).

За змістом ч.5 ст. 116 ЗК України також не може бути надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка не є вільною і перебуває у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб.

З матеріалів справи встановлено, що обставини, визначені ч.3 ст.123, ч.5 ст. 116 ЗК України як підстава відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки при видачі оспорюваного наказу були відсутні.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крімЗК України, спеціальним Законом України «Про фермерське господарство»(далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 1 Закону № 973-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений цим законом.

Так, згідно з ч.1 ст. 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Частинами другою та четвертоюстатті 7 цього Законупередбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Отже, з урахуванням вимог статей7,12 Закону України «Про фермерське господарство», статей116,118,121,123,134 ЗК України право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства громадянин може використати лише один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 року (справа № 6-248цс16).

Встановлено, що ОСОБА_1 на час видачі оспорюваного наказу не використав своє право на одержання земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 як співзасновник та керівник фермерського господарства «ТЦ Добробут», не припинивши членства у цьому господарстві, не мав законних підстав отримувати як громадянин у користування для створення нового фермерського господарства земельну ділянку поза земельними торгами, не ґрунтується на нормах закону.

Крім того, статут ФГ «ТЦ Добробут», зареєстрований 29.12.2012 року, не містить даних щодо засновника (засновників) господарства, - відповідно до пункту 1.4 статуту ОСОБА_1 є одним із чотирьох членів цього господарства, а також його керівником (а.с. 140-145).

Ці дані статуту відображені у розділі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи» Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ФГ «ТЦ Добробут» (а.с. 15-17), внаслідок чого позивач помилково вважав ОСОБА_1 засновником цього господарства.

Фактично саме ОСОБА_2, син відповідача, реалізував своє право на одержання земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства, отримавши в оренду земельні ділянки, і створив фермерське господарство «ТЦ Добробут».

Тому факт участі відповідача у фермерському господарстві «ТЦ Добробут» на час видачі оспорюваного наказу не має правового значення у справі і не є підставою для відмови йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 04.11.2014 року (справа № 3-157гс14) та від 24.05.2016 року (справа № 806/500/13-а), на які посилався апелянт, фермерське господарство як юридична особа має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок) виключно за процедурою земельних торгів, а не за позаконкурсною процедурою, визначеною статтями123,124,134 Земельного кодексу України, яка застосовується лише щодо громадян.

Оспорюваним наказом надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 як фізичній особі, а не вже зареєстрованому фермерському господарству «ТЦ Добробут», тому доводи апеляційної скарги про необхідність застосування цієї правової позиції Верховного Суду України є безпідставними.

Крім того, як встановлено апеляційним судом, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.07.2016 року № 22-17541-СГ затверджено виготовлений ОСОБА_1 на підставі оспорюваного наказу проект землеустрою та надано йому в оренду земельну ділянку площею 45 га (кадастровий номер 6820686000:07:004:0001) для ведення фермерського господарства (а.с.214).

01.08.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який виконується сторонами (а.с.222-225, 215).

ОСОБА_1 створено фермерське господарство «ТЦ Джерело», яке зареєстроване 05.12.2016 року (а.с.236).

Наведене свідчить, що оскаржуваний наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою як акт індивідуального (ненормативного) характеру вже вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Скасування цього наказу не породжує жодних юридичних наслідків для відповідача ОСОБА_1 як орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства, а обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Враховуючи наведене вище, а також приймаючи до уваги те, що розгляд даного позову не впливає на законність правовстановлюючих документів ОСОБА_1 щодо права володіння та користування земельною ділянкою і не породжує юридичних наслідків, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокуратури Хмельницької області відхилити.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Суддя: /підпис/

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

______________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_3 Провадження № 22-ц/792/2142/16

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 47