Ухвала суду № 63443415, 13.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1933/16

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Заїкіна А.П.,

Артеменка І.А.,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО КРОПС» на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2015 року по справі за позовом Селянського (Фермерського) господарства «Вікторія» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагрострой»про зобов'язання виконати умови договору та стягнення грошових коштів,

встановила:

14.08.2015 року Селянське (Фермерське) господарство «Вікторія» (далі - С(Ф)Г «Вікторія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагрострой» (далі - ТОВ «Інтерагрострой») про зобов'язання виконати умови договору та стягнення грошових коштів.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що між ним та громадянином України ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1 від 04.08.2015р. (далі - договір Поруки) з метою забезпечення виконання ТОВ «Інтерагрострой» зобов'язань зі сплати грошових коштів за договором поставки № 16 від 04.08.2015р., укладеного між С(Ф)Г «Вікторія» та ТОВ «Інтерагрострой».

Згідно з п. 1.1. договору Поруки поручитель ОСОБА_2 поручився перед С(Ф)Г «Вікторія» за виконання обов'язків боржника - ТОВ «Інтерагрострой»за договором поставки № 16 від 04.08.2015р., передбаченим п. 2 цього Договору (далі - Основний договір) щодо оплати поставленого товару та сплати неустойки в порядку та на умовах, визначених п. 1.2. цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. договору Поруки, поручитель відповідає солідарно з Боржником перед Кредитором за виконання Боржником обов'язків за Основним договором, в частині оплати вартості поставленого товару, а також стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за основним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору Поруки під Основним договором в цьому договорі розуміється договір поставки № 16 від 04.08.2015р., укладений між Кредитором С(Ф)Г «Вікторія», в Основному договорі іменується «Постачальник», та Боржником ООО «Інтерагрострой», в Основному договорі іменується «Покупець».

Таким чином, згідно з умовами договору Поруки відповідачі відповідають як солідарні боржники за договором поставки № 16 від 04.08.2015р.

За умовами Основного договору позивач зобов'язується поставити другому відповідачу товар (зерно ячменя) в кількості, передбаченій специфікаціями до договору поставки, а другий відповідач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити згідно з умовами договору.

Так, відповідно до п. 1.1. договору поставки № 16 від 04.08.2015р. в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця ячмінь (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар і сплатити Постачальнику його вартість.

Позивач посилався на те, що власні зобов'язання за договором поставки 16 від 04.08.2015р виконав, всього за умовами договору було поставлено 637 080 кг зерна на загальну суму 2 217 038 грн.

Посилаючись на те, що укладаючи та підписуючи договір Поруки, сторони, а саме громадянин України ОСОБА_2 та С(Ф)Г «Вікторія» погодилися з усіма умовами, обов'язками та правовими наслідками в разі їх порушення, що були викладені в цьому договорі, зокрема, в частині встановлення обсягу та умов відповідальності громадянина України ОСОБА_2 за зобов'язаннями ТОВ «Інтерагрострой», просили їх вимоги задовольнити.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11листопада 2015 року провадження у справі було закрите за заявою представника С(Ф)Г «Вікторія» (т.1, а.с. 105, 113-114).

В апеляційній скарзі ТОВ «АГРО КРОПС» ставить питання про зміну даної ухвали суду та виключення із її мотивувальної частини вказання суду на те, що до моменту підписання сторонами товарних накладних та здійснення оплати, поставлений ячмінь залишається та є власністю С(Ф)Г «Вікторія», а ТОВ «Інтерагрострой» не набув права власності, та зокрема, право розпорядження на ячмінь, поставлений С(Ф)Г «Вікторія» на ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» в рамках договору поставки № 16 від 04.08.2015р.

Крім того, апелянт не погоджується з тим, що суд в оскаржуваній ухвалі послався на виконання сторонами договору поставки, та вказав, що він дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору, а також повернення майна за договором поставки № 16 від 04.08.2015р. у власність С(Ф)Г «Вікторія».

Обрунтовуючи свою апеляційну скаргу, представник ТОВ «АГРО КРОПС»вказав, що на даний час між ним і ТОВ «Інтерагрострой» в господарському суді Одеської області існує спір щодо виконання умов договору поставки Товару, а саме 473 тони ячменю на загальну суму 1 655 500 грн., належності вказаного зерна ячменя і витребування його із незаконного володіння, С(Ф)Г «Вікторія» залучені до участі у справі в якості третьої особи.

При цьому, представник ТОВ «Інтерагрострой» надав суду спірну ухвалу, на яку послався як на судове рішення, яке набрало законної сили і має преюдиційне значення стосовно належності спірного зерна ячменя, пославшись на те, що дане зерно не належало ТОВ «Інтерагрострой», а тому воно не могло ним розпоряджатись, у тому числі відчужувати на користь апелянта ТОВ «АГРО КРОПС».

До суду апеляційної інстанції треті особи ОСОБА_2 та ТОВ «Інтерагрострой» не з'явились, будучи неодноразово викликані до суду поштовою кореспонденцією, яку не отримували (т.1, а.с.63-64, 132-135, 203, 209, 216-221, 258-263, 267-272).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про відмову від позову надійшла до суду від позивача до розгляду справи по суті позовних вимог.

Тобто суд не заслуховував осіб, які беруть участь у справі, не переходив до дослідження доказів у справі, не надавав їм належної оцінки, а прийшов до висновку про необхідність закриття провадження на підставі заяви позивача.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду, оскільки суд дійсно був зобов'язаний закрити провадження у справі, так як позивач відмовився від позову, відмова прийнята судом і підстав для неприйняття відмови від позову не було встановлено.

Однак, суд не мав права давати оцінку доказам, які він не досліджував, та приходити до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору, а також повернення майна за договором поставки № 16 від 04.08.2015р. у власність С(Ф)Г «Вікторія».

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про необхідність виключення вказаного посилання суду із мотивувальної частини ухвали суду.

Що стосується заперечень проти апеляційної скарги з приводу того, що оскаржуваною ухвалою суду жодним чином не порушуються права апелянта, то колегія суддів вважає їх безпідставними, так як за змістом мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду, останній вирішив питання стосовно предмета спору, його належності і відсутності предмету спору.

В свою чергу, зазначені обставини мають преюдиційне значення при розгляді іншої справи, за позовом ТОВ «АГРО КРОПС» до ТОВ «Інтерагрострой», яка перебуває на розгляді в господарському суді Одеської області, стосовно вказаного предмета спору - зерна ячменя.

Як зазначив в суді апеляційної інстанції представник апелянта, в господарському суді Одеської області ним ставиться питання про виконання ТОВ «Інтерагрострой» договору поставки зерна.

Разом з тим, із мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду, слідує, що суд першої інстанції, не досліджуючи докази у справі, дійшов передчасного і необґрунтованого висновку про те, що зерно належить не ТОВ «Інтерагрострой», а С(Ф)Г «Вікторія».

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її частково спростовують, ухвалу постановлено не у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду змінити та виключити із мотивувальної частини ухвали абзаци 7, 8, 9.

В іншій частині ухвалу суд слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО КРОПС» задовольнити.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2015 року змінити.

Виключити із мотивувальної частини ухвали абзаци 7, 8, 9 наступного змісту:

«Отже, як встановлено матеріалами справи, до моменту підписання сторонами товарних накладних та здійснення оплати, поставлений ячмінь залишається та є власністю С(Ф)Г «Вікторія», а ТОВ «Інтерагрострой» не набув права власності, та зокрема, право розпорядження на ячмінь, поставлений С(Ф)Г «Вікторія» на ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» в рамках договору поставки № 16 від 04.08.2015р.

Суд, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги заяву Позивача про відмову від позову, керуючись чинним законодавством України, а саме ст.205 ЦІІК України, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору, а також повернення майна за договором поставки № 16 від 04.08.2015р. у власність С(Ф)Г «Вікторія».

Оскільки предмет спору (виконання сторонами договору поставки) відсутній, суд вважає за можливе задовольнити заяву про відмову від позову».

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

А.П. Заїкін

І.А. Артеменко