Рішення № 63443406, 14.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5367/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 травня 2016 року,

встановила:

У травні 2015 року ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, 25.05.2007 року між банком та Балабан (на час подання позову ОСОБА_4) Л.І. був укладений кредитний договір № 014/0029/85/74450, за яким банк надав позичальнику кредит в загальній сумі 395 920 доларів США зі сплатою 14,50 відсотків річних за користування грошовими коштами.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 25.05.2007 року між банком та ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки, за яким відповідачі передали банку в іпотеку належну їм земельну ділянку, площею 1,4892 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:1107, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, смт Таїрове, масив 18, ділянка 24.

ОСОБА_4 не виконує зобовязань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 21.04.2014 року заборгованість за кредитом становить 59198958 грн. 73 коп., з яких: 389983,84 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 8678851 грн. 30 коп. - заборгованість за кредитом; 390195,68 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 8863565 грн. 67 коп. - заборгованість за відсотками; 41836541 грн. 76 коп. - пеня за порушення строків виконання зобовязання.

На підставі наведеного, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0029/85/74450 від 25.05.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку загальною площею 1,4892 га, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Овідіопольський р-н, смт. Таїрове, масив 18, ділянка 24, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 5123755800:01:003:1107, що належить ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 3834 від 25.05.2007 року. Вирішити питання судових витрат.

В судовому засіданні представник банку позов підтримав.

Відповідачі просили відмовити в задоволенні позову у звязку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 травня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» було відмовлено.

Вказане судове рішення оскаржує в апеляційному порядку ПАТ «ОСОБА_3 Аваль». В скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Таким чином, при вирішенні справи суд повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою зясування наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної форми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Вказаним нормам закону судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Проте погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 25.05.2007 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», та ОСОБА_8 укладений кредитний договір, за яким банк надав їй кредит в загальній сумі 395 920 доларів США строком до 25.05.2025 року зі сплатою 14,50 відсотків річних за користування грошовими коштами.

В якості забезпечення виконання позичальником кредитних зобов'язань за договором кредиту, між банком та ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 25.05.2007 року був укладений нотаріально-посвідчений іпотечний договір, згідно умов якого відповідачі, як іпотекодавці передали банку в іпотеку земельну належну їм ділянку, площею 1,4892 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:1107, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, смт Таїрове, масив 18 (вісімнадцять), ділянка 24 (двадцять чотири).

ОСОБА_8 припинила виконання зобовязань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 21.04.2014 року заборгованість за кредитом становить 59198958 грн. 73 коп., з яких: 389983,84 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 8678851 грн. 30 коп. - заборгованість за кредитом; 390195,68 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 8863565грн. 67 коп. - заборгованість за відсотками; 41836541 грн. 76 коп. - пеня за порушення строків виконання зобовязання, що підтверджено розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

У звязку з порушенням ОСОБА_8 умов кредитного договору щодо повернення кредиту банк відповідно до умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника, надіславши їй письмову вимогу від 11 вересня 2008 року про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги, а також відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» попередив її про звернення стягнення на предмет іпотеки.

21.04.2009 року банк повторно надіслав ОСОБА_8 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних з ним платежів у 30-денний термін з дати одержання цієї вимоги.

22.09.2009 року банк звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором і заочним рішенням цього суду від 16.03.2010 року його позовні вимоги були задоволенні.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення - невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦКУкраїни. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частити позикодавець має вимагати строкового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 1050 ЦK України).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами встановлено як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягає виконанню 25 травня 2025 року.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з ч. 3 ст. 254ЦК України у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно п. 1.3. кредитного договору № 014/0029/85/74450 погашення кредиту здійснюється позичальником шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів (далі Ануїтетний платіж) протягом всього строку дії цього договору згідно Графіку погашення кредиту (Додаток № 2кредитного договору). За рахунок кожного ануїтетного платежу здійснюється погашення місячних процентів за користування кредитом та погашення частини кредиту. Ануїтетний платіж розраховується таким чином, щоб всі щомісячні ануїтетні платежі при фіксованій процентній ставці були рівними на весь період дії договору.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватися позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислюватися з моменту (місяця, дня)невиконання позичальниками кожного із цих зобовязань.

Зазначений висновок відображено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6 -116цс13, який є обовязковим для всіх судів України.

Враховуючи встановлене, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності є помилковим.

Разом з цим, у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» слід відмовити з наступних підстав.

Іпотека є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

За юридичною природою іпотека як вид застави є речовим зобов'язанням. Іпотека регулюється Законом України «Про іпотеку». Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом (ст. 1 Закону «Про іпотеку»).

Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як розяснено в п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положення п.4 частини першої статті 215 ЦПК.

Зокрема, у ньому в обовязковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення викових дій.

Пунктом 5.4 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0029/85/74450 від 25.05.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку загальною площею 1,4892 га, що належить ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Проте, в порушення зазначених норм Закону України «Про іпотеку» позивачем не визначено способу захисту свого порушеного права, не зазначено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимога іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (ст. 39 Закону України «Про іпотеку»).

Крім того, вимогами ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином, законодавством передбачена обовязкова вимога проведення оцінки предмету іпотеки у разі передання його у власність іпотекодержателя в рахунок задоволення забезпечених іпотекою вимог, яка має бути проведена субєктом оціночної вартості на момент набуття права власності.

Однак, дана оцінка предмету іпотеки також відсутня в матеріалах справи.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, в порушенні вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вказані положення закону уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до застосування та не дав їм належної оцінки.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин, з урахуванням принципу диспозитивної (ст. 11 ЦПК України) позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» у обраний позивачем спосіб задоволенню не підлягають.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_9