Ухвала суду № 63442354, 13.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5834/16-ц 13.12.2016 13.12.2016 13.12.2016

Провадження №22-ц/784/2610/16

Справа №490/5834/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Гуденко О.А.

Провадження № 22ц-784/2610/16 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 43

Ухвала

Іменем України

13 грудня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Тищенком Л.С..

за участю:

- представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою.

Позивач зазначав, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1. Зазначеною квартирою в даний час користується відповідачка.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 перешкоджає йому користуватися вказаним житловим приміщенням, просив встановити порядок користування спільною квартирою, за яким виділити йому в особисте користування житлову кімнату площею 16,4 кв. м, а відповідачці в користування кімнату площею 12,4 кв.м з балконом та вбудованою шафою.

Коридор, кухню, ванну кімнату, вбиральню залишити у спільному користуванні.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачу на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2014 року на праві власності належить ? частина квартири АДРЕСА_1 (а.с.7).

Квартира складається із двох ізольованих житлових кімнат - площею 12,4 кв. м та 16,4 кв. м, коридору площею 8,5 кв.м, кухні площею 7,2 кв.м, вбиральні 1,0 кв.м, ванної кімнати площею 2,9 кв.м, вбудованої шафи площею 0,5 кв.м, балкону 0,5 кв.м. У зв'язку з чим частка житлової площі, що припадає на кожного із співвласників, становить 14,4 кв. м.

Загальна площа квартири складає 49,4 кв. м., а житлова 28,8 кв. м.

Таким чином, на кожного члена сім'ї припадає 14,4 кв.м. житлової площі.

Вказана квартира розташована на 4-му поверсі 4-х поверхового житлового будинку, внаслідок чого виділ ідеальної частки в натурі кожному з учасників спільної часткової власності не можливий.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч. 1 ст.356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спірним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, наданим по справі доказам дав належну оцінку та дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку неможливо визначити порядок користування спірною квартирою з дотриманням прав кожного із співвласників на володіння, користування та розпорядження належною йому часткою.

Запропонований позивачем варіант порядку користування спірною квартирою з виділенням йому у користування житлової кімнати площею 16,4 кв. м., яка не відповідає його частці у праві спільної часткової власності, порушить права іншого співвласника спірної квартири, оскільки призведе до зменшення житлової площі відповідачки порівняно з ідеальною часткою.

У інший спосіб, із збереженням рівності часток співвласників у спірному майні, встановити порядок користування квартирою неможливо, а питання щодо виділу позивачу у користування кімнату меншою площею, останнім не ставилось.

Таким чином, основний висновок суду про неможливість встановлення порядку користування спірною квартирою без порушення рівності прав співвласників, відповідає обставинам справи та вимогам ч.3 ст. 358 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини стосуються не поділу квартири в натурі, а встановлення порядку користування нею, а це допускає можливість зменшення частки у спільній частковій власності, є помилковими.

В силу положень статей 21, 24,41 Конституції України та статей 319,358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Оскільки співвласнику може бути виділено у користування майно відповідно до розміру його частки у ньому, а жодна із сторін не погоджується на зменшення належної кожному частки в квартирі, то визначити порядок користування спільною частковою власністю з урахуванням прав та законних інтересів сторін неможливо.

З огляду на наведені обставини, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :

.