Ухвала суду № 634423, 15.05.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.07 р. № 3/364/5а

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Борисенко І.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не з‘явились

від відповідача - Кузьменко Г.П. – дов. № 1175/9/10-010 від 22.02.07

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "УкрСіверБуд" ЗАТ "ДСК"

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2007

у справі № 3/364/5а

за позовом ДП "УкрСіверБуд" ЗАТ "ДСК"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинним рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство „УкрСіверБуд” Закритого акціонерного товариства „ДСК” (надалі – позивач, апелянт) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (надалі - відповідач) про визнання нечинним рішення № 0007742323/0 від 11.10.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 476,90 грн. за порушення законодавства про застосування РРО.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2007 р. у справі №3/364/5а в позові відмовлено.

Господарський суд Чернігівської області свою постанову мотивував тим, що відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції, оскільки останнім допущено порушення вимог п.1 ст.3 закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 12.02.2007р. № 88, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2007 р. у справі №3/364/5а та визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Чернігові від 11.10.2006р. № 0007742323/0.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права (а саме п. 1 ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, пп.3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні) та процесуального права (а саме ст.ст. 69, 70 КАС України).

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.04.2007 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. В судове засідання 15.05.2007 представник позивача не з‘явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (розписка наявна у справі)

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів апелянта заперечував та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.10.2006р. № 0007742323/0, яким на підставі п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення законодавства про застосування РРО до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 476,90 грн.

Вказане рішення прийнято відповідачем на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 774/23/30042170 від 05.10.06р. „Про результати виїзної позапланової перевірки ДП „УкрСіверБуд”, код 30042170, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 10.06.2006” (далі – акт перевірки від 05.10.06р.).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки від 05.10.06р., перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме - здійснення розрахункових операцій за готівку без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункові операції за готівку при реалізації товару Рудницькому В.А. на суму 2 495,38 грн. були проведені через касу підприємства з оформленням прибуткового касового ордеру № 19 від 17.09.2004р.).

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (зі змінами і доповненнями), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу.

Статтею 2 названого Закону визначено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1 ст.3 Закону).

Стаття 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” містить вичерпний перелік випадків, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

Зокрема, згідно п.1 ст.9 при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” вбачається, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють операції купівлі-продажу продукції невласного виробництва за готівкові кошти зобов’язані використовувати реєстратори розрахункових операцій.

Доводи апелянта про те що, судом першої інстанції не враховано положення пункту 1 ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вказана норма розповсюджується лише на випадки торгівлі продукцією власного виробництва.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено з пояснень представника позивача, позивачем не заперечується той факт, що товар, реалізований Рудницькому В.А. згідно накладної № 38 від 16.09.2004 (цегла на суму 2 495,38 грн.), не є продукцією власного виробництва позивача. А тому здійснена позивачем господарська операція по продажу товару невласного виробництва є торговою операцією в розумінні Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Таким чином, норми пункту 1 ст. 9 названого Закону не звільняють позивача від обов’язку проведення операції по продажу товару через РРО.

З огляду на вищевикладене судовою колегією також не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що при продажу цегли він діяв відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428, оскільки розділом 3 вказаного Положення передбачений лише порядок оформлення касових операцій.

Касові операції - це операції, що пов‘язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій (п.1.2 Положення).

Пунктом 2.6 ст.2 вказаного Положення передбачено, що розрахунки за готівку підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюються із застосуванням РРО згідно із Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Тобто, вказане Положення не звільняє позивача від обов’язку проведення операції по продажу товару через РРО. Крім того, у відповідності до ч.2 ст.1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги про визнання нечинним рішення відповідача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з підстав, наведених позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі, задоволені бути не можуть.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Дочірнього підприємства „УкрСіверБуд” Закритого акціонерного товариства „ДСК” підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2007р. у справі № 3/364/5а– залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „УкрСіверБуд” Закритого акціонерного товариства „ДСК” від 12.02.2007р. № 88 на постанову Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2007р. у справі № 3/364/5а залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2007р. у справі № 3/364/5а за позовом Дочірнього підприємства „УкрСіверБуд” Закритого акціонерного товариства „ДСК” до Державної податкової інспекції у м. Чернігові - без змін.

2. Матеріали справи № 3/364/5а направити до Господарського суду Чернігівської області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст.ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Судді