Ухвала суду № 63442036, 06.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5244/16 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/783/6285/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 50

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Шумської Н.Л.

секретаря: Симця В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 вересня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментах,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 вересня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що доказів, які б свідчили про погашення ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів згідно виконавчого листа від 05.01.2016р. не представлено, є передчасним та необґрунтованим, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № АЕ-145 від 27.05.2009р. була винесена ще до 19 березня 2014 року, тобто до сплати ним заборгованості в розмірі 11944,88 грн. Вказує, що у виконавчому провадженні за виконавчим листом АЕ-145 від 27.05.2009р. заборгованості по сплаті аміантів не було, відтак державний виконавець зобовязаний був зарахувати грошові кошти в сумі 11944,88 грн. за виконавчим листом № 442/9745/14. Крім цього посилається на те, що суд першої інстанції не витребував та не досліджував у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження за виконавчим листом № АЕ-145, постанову про закриття виконавчого провадження за виконавчим листом № АЕ-145 та матеріали виконавчого провадження за виконавчим листом № 442/9745/14-ц. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його скарги.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання, тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи, який згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених цьому законі, що спрямовані на примусове виконання судових рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Згідно ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним Кодексом України.

Матеріали справи встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 серпня 2015 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 550 гривень щомісячно на період навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років (а.с.16).

Постановою державного виконавця ВП № 5050223 від 15.03.2016 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 442/9745/14ц, виданого 05.01.2016 року на виконання вищезазначеного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 з 01.09.2012 року по 20.05.2016 року навчався у технікумі транспорту (Чехія, м. Плезень, вул. Карловарська.99). У межах вищезазначеного виконавчого провадження державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості по аліментах за час навчання ОСОБА_5, що становить за період з 01.09.2012 року по 20.05.2016 року 24554,84 грн.

Судом установлено, що згідно даних у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень 11.06.2009 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 13263456 щодо виконання виконавчого листа № АЕ-145, виданого 27.05.2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмір ? частини із всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 20.05.2008 року і до повноліття дитини. У з»язку із заборгованістю по аліментах 14.10.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Кошти у розмірі 11944,88 грн, перераховані ОСОБА_2 на рахунок ВДВС Дрогобицького МРУЮ з призначенням погашення боргу за рішенням суду, що стверджується квитанцією від 19.03.2014 року, були перераховані на рахунок ОСОБА_4 у рахунок погашення заборгованості, що утворилася за виконавчим листом № АЕ-145, виданого 27.05.2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області.

У зв»язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність доказів про погашення ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів згідно виконавчого листа № 442/9745/14ц від 05.01.2016 року.

Відповідно до ч.3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального закону та підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, п.4 ч.1 ст. 314, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді: