Рішення № 63441565, 14.12.2016, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1726/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Котормус Т. І.

за участі секретаря судового засідання Карпа Г.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, в якій просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є спадкоємицею за заповітом ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Коли вона звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, то їй було відмовлено, так як відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок. Зазначає, що за таких обставин, вона не може набути це майно в порядку спадкування.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явилась, її представник ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, однак на адресу суду надійшла заява, в якій зазначає, що проти позову не заперечує, а справу просить слухати без участі представника сільської ради.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18.11.2014 р., ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с.5).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений 20.12.1991 р. секретарем Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, яким на випадок своєї смерті розпорядилась належним їй будинком та всім майном, що буде їй належати на час смерті, заповівши таке ОСОБА_1 (а.с.6)

Відповідно до довідки Старояричівської сільської ради від 12.08.2016р. №941 будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2, і під забороною та арештом не перебуває (а.с. 18).

З листа Кам'янка-Бузької державної нотаріальної контори № 1938/01-16 від 12.09.2016 р. вбачається, що після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа, спадкоємцем, що подав заяву про прийняття спадщини є ОСОБА_1 Разом з тим, спадкоємцю ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ оригінал свідоцтва про право власності на будинок, рекомендовано звернутись до суду (а.с.16).

Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить із того, що дані правовідносини є спадковими, а позивач позбавлена права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, відтак звернулась до суду.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 р. ЗУ «Про власність» застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав до типу колгоспний двір, головою і єдиним членом якого була ОСОБА_2, що стверджується записами погосподарської книги с. Старий Яричів станом на 01.01.1996 р. (а.с.12-15).

Також судом встановлено, що право власності на такий житловий будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач, як єдиний спадкоємець до майна покійної ОСОБА_2 підставно просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування, так як інший правовий механізм оформлення таких прав у них відсутній. А сам факт відсутності правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 8, 11, 15, 88, 208-209, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2.) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій рішення.