Ухвала суду № 63441133, 15.12.2016, Приморський районний суд Запорізької області

Копія

Справа № 326/1492/16-цр.

Провадження № 2/326/568/2016

УХВАЛА

15 грудня 2016 року Суддя Приморського районного суду Запорізької області Стріжакова Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права на частку спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права на частку спадщини. Позовні вимоги мотивував тим, що в с.Запорожець Тельманівського району Донецької області по вул.Садова, 25 розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який був зареєстрований 25.01.1995 під № 81 за головою колгоспного двору ОСОБА_3. До складу колгоспного двору входили: батько ОСОБА_3, мати ОСОБА_4, він та його брат ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На момент введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР», тобто 01 липня 1990 року батьки та він з братом були членами колгоспного двору, які не втратили право на частку в майні колгоспного двору. Таким чином, в житловому будинку літ.А-1, розташованому в с.Запорожець Тельманівського району Донецької області по вул.Садова,25, до складу якого згідно з технічним паспортом станом на 03.11.1989 входять веранда літ.а-2, літня кухня Б-1, ґанок літ а-1, погріб літ.бп, сарай літ.В-1, вбиральня ліь.г-1, огорожа літ.н-1 та мостіння, як в майні колгоспного двору, їм всім належало по ? частки кожному.

Крім того, 17.05.1997 кожний із батьків отримали сертифікати на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Україна» розміром 6,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі кожний.

03.07.2001, коли їм виповнилось 13 та 11 років, їх мати померла, і спадщину у вигляді належного їй земельного паю, розташованого на території Луковської селищної ради Тельманівського району Донецької області, прийняв їх батько. Оскільки вони з братом були неповнолітніми, за отриманням спадщини вони не звертались до нотаріальної контори, але проживали в житловому будинку постійно. Тому після смерті матері ОСОБА_6 вони з братом та батьком успадкували в рівних частках 1/4 частку, належну їх матері в житловому будинку, який входив до складу колгоспного двору, в рівних частках, тобто по 1/12 частки, а в належному їй на праві власності земельному паї їм з батьком приходиться в порядку спадкування по 1/3 частки. Враховуючи, що їх матір померла 03.07.2001, тобто до набрання чинності ЦК України від 16.01.2003, до правовідносин щодо прийняття спадщини і її належного оформлення застосовуються положення попереднього ЦК в редакції Закону 1963 року.

За наведених підстав свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.01.2002, видане Тельманівською державною нотаріальною конторою на ім'я їх батька на весь земельний пай ОСОБА_4, розташований на території Луковської селищної ради Тельманівського району Донецької області, повинно бути визнано судом недійсним частково.

14.08.2015 помер їх батько ОСОБА_3, який на момент смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Згідно з нотаріальною справою за №57991864 від 28.09.2015, зареєстрованої в Тельманівській державній нотаріальній конторі Донецької області, він з братом є спадкоємцями першої черги за законом, оскільки заповіт складено не було, інші спадкоємці відсутні.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом на належне йому майно, яке, на його думку, складається з: 1) 1/3 частини вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в с.Запорожець Тельманівського району Донецької області, і входив до складу колгоспного двору, головою якого був їх батько (1/4 частка належна йому на праві власності +1/12 частка належна йому в порядку спадкування після смерті їх матері, його дружини); 2) земельної ділянки загальною площею 6,36 га, належної йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого 17.05.1997 Тельманівською районною державною адміністрацією Донецької області; 3) 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею 6,36 га, що розташована на території Луковської сільської ради Тельманівського району Донецької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належній йому в порядку спадкування після смерті їх матері.

В установлений шестимісячний термін вони всі звернулись із заявою про прийняття спадщини до Тельманівської районної державної нотаріальної контори в Донецькій області.

У житловому будинку № 25 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Садова в с. Запорожець Тельманівського району Донецької області, їм з братом належить на праві власності по 1/4 частки майна колгоспного двору кожному як неповнолітнім членам колгоспного двору, у відкритій після смерті їх батька спадщині їм належить кожному по 1/12 частки житлового будинку, у відкритій після смерті їх матері спадщині їм належить кожному - по 1/12 частки житлового будинку, а всього - по 5/12 часток житлового будинку; по 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею 6,36 га, належної померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого 17.05.1997 Тельманівською районною державною адміністрацією Донецької області; та 1/9 частки земельної ділянки, загальною площею 6,36 га, що розташована на території Луковської сільської ради Тельманівського району Донецької області, належній йому в порядку спадкування після смерті їм їх матері.

Відповідачка не бажає визнавати за ними право на вказане у позові майно.

Просить: 1) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 січня 2002 року, зареєстроване Тельманівською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3 під № 2 на земельну частку (пай), розташований на території Луковської селищної ради Тельманівського району Донецької області, після смерті 03.07.2001 ОСОБА_6;

2) визнати за ним в порядку спадкування право на 1/12 частку житлового будинку №25, розташованого по вул.Садова в с.Запорожець Тельманівського району Донецької області, 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 6,36 га, розташованої на території Луковської сільської ради Тельманівського району Донецької області, після смерті 03.07.2001 матері ОСОБА_6;

3) визнати за ним право власності на 1/4 частку в житловому будинку № 25 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул.Садова в с.Запорожець Тельманівського району Донецької області, яке є майном колгоспного двору;

4) визнати за ним в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7, яка настала 14 серпня 2015 року, право на 1/12 частку житлового будинку № 25 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул.Садова в с.Запорожець Тельманівського району Донецької області, на 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею 6,36 га, належної померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого 17.05.1997 Тельманівською районною державною адміністрацією Донецької області, та на 1/9 частки земельної ділянки, загальною площею 6,36 га, що розташована на території Луковської сільської ради Тельманівського району Донецької області, належній йому в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_6;

5) визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування право на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 6,36 га, що розташована на території Луковської сільської ради Тельманівського району Донецької області, та на 1/12 частку житлового будинку № 25 по вул.Садова в с.Запорожець Тельманівського району Донецької області, після смерті його матері ОСОБА_6, яка настала 03 липня 2001 року;

6) визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частку в житловому буд. №25 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул.Садова в с.Запорожець Тельманівського району Донецької області, яке є майном колгоспного двору;

7) визнати ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7, яка настала 14 серпня 2015, право на 1/12 частку житлового будинку № 25 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул.Садова в с.Запорожець Тельманівського району Донецької області, на 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею 6,36 га, належної померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого 17.05.1997 Тельманівською районною державною адміністрацією Донецької області, та на 1/9 частки земельної ділянки, загальною площею 6,36 га, що розташована на території Луковської сільської ради Тельманівського району Донецької області, належній йому в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6, яка настала 03.07.2001.

Позовна заява, яка надійшла, не може бути прийнята судом, оскільки не відповідає вимогам закону.

1. Відповідно до п.2 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.

Позовна заява містить вимоги стосовно двох позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Проте в позові зазначено лише одного позивача ОСОБА_1, і позивачем не зазначено, на яких підставах він предявляє позовні вимоги в інтересах іншої особи - ОСОБА_5 та просить визнати за останнім в порядку спадкування право на частину спадкового майна

2. Відповідно до п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

На порушення цієї статті у позові при викладенні обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивачами не вказано:

- чи була заведена спадкова справа після смерті матерів позивачів; коло спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадщини та прийняли спадщину; які свідоцтва на спадкове майно були видані, кому; чим це підтверджується;

- якого змісту свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.01.2002 року, зареєстроване Тельманівською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3 під № 2 на земельну частку (пай), розташований на території Луковської селищної ради Тельманівського району Донецької області, яке позивачі просять визнати частково недійсним; чим підтверджується його видача та наявність;

- чим на теперішній час підтверджується право власності спадкодавця на спадкове майно: жилий будинок та дві земельні ділянки, в яких частках;

- яке коло спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадщини після смерті батька; чи видані свідоцтва на спадщину після його смерті;

- яке саме право просять визнати позивачі в порядку спадкування на спадкове майно;

- чи зверталися позивачі до нотаріальної контори для вирішення вказаного спору , чи мається обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, як то передбачено в установленому порядку.

Окрім цього в свідоцтвах про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_1 батьком вказаний ОСОБА_3, спадкова справа заведена на ОСОБА_3, а в сертифікаті на право на земельну частку (пай) вказано прізвище ОСОБА_7, тому позивачу необхідно вказати підтвердження належності сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН №0094315, виданого ОСОБА_7 ОСОБА_3

Не вказано, чому позовні вимоги предявлені позивачами щодо майна померлої матері - ОСОБА_6 (у прохальній частині), коли у позові зазначають про свою матір - ОСОБА_4; чим підтверджується смерть батьків позивача. Взагалі до матеріалів позову не долучено свідоцтв про смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_4

3. Відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Позивачем не проведена оцінка спірних житлового будинку та земельної ділянки, з якої у відсотках сплачується судовий збір. Тому не можливо встановити розмір судового збору. Таким чином, позивачам необхідно вказати ціну позову (вартість земельної ділянки та вартість житлового будинку окремо) та підтверджуючи документи про вартість майна та у відповідності до цього сплатити судовий збір.

Позивачем заявлено одночасно вимоги майнового і немайнового характеру.

Позивачем сплачено 551,20 грн. (а.с.1), не зазначено за які вимоги судовий збір сплачений.. Додана також позивачем ксерокопія повідомлення про сплату 551,21 грн. (а.с.2) не є оригіналом, не може бути прийнята до уваги як доказ належної сплати судового збору ще й даної суми.

Тому позивачем фактично оплачено судовий збір всього в сумі 551,21 грн.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідно заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що містить одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

У звязку з поданням вимог немайнового характеру позивач повинен оплатити судовий збір за подання позову: про визнання частково недійним свідоцтва про право на спадщину за законом - 1378 грн. (мінімальна заробітна плата на 01 січня 2016 року) х 0,4 = 551 грн. 20 коп.

Отже позивачу ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання позову щодо вимог немайнового характеру в розмірі 551, 20 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у Приморському районі 22030001, рахунок №31212206700276, КЕКД:22030001, код отримувача ЄДРПОУ:37917236, Код ЄДРПОУ суду: 37306836 МФО 813015 Пункт призначення платежу п.п.2 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір за позовом. ОСОБА_1 до Приморського районного суду.

Згідно з пп.1 п. 1 ч. 2. ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

У звязку з поданням вимог майнового характеру позивач повинен оплатити судовий збір за подання позову відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за наступним розрахунком:

(вартість 1/3 частини земельної ділянки + вартість 1/9 земельної ділянки, які належить матері) + вартість 1/3 частини земельної ділянки, що належить батьку + вартість 1/12 частини житлового будинку + вартість 1/4 житлового будинку) х 1%= розмір судового збору за предявлені вимоги майнового характеру, який у звязку з предявленням позовних вимог про визнання як за ним (позивачем), так і за ОСОБА_5, права в порядку спадкування на спадкове майно, повинен бути сплачений за кожного, та який не повинен бути більший 5 розмірів мінімальної заробітної плати (1378 грн. (мінімальна заробітна плата на 01 січня 2016 року) х 5 = 6890 грн. за кожного. Які необхідно сплатити за наступними реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у Приморському районі 22030001, рахунок №31212206700276, КЕКД:22030001, код отримувача ЄДРПОУ:37917236, Код ЄДРПОУ суду: 37306836 МФО 813015 Пункт призначення платежу п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір за позовом. ОСОБА_1 до Приморського районного суду.

В п. 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах №10 від 17.10.2014 року зазначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Тому позивачу необхідно сплатити судовий збір у належному розмірі (з врахуванням вже оплаченого) та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору в повному обсязі, а якщо його звільнено від сплати судового збору, то надати документ чим це підтверджується.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною пятою статті 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (ч.5 ст. 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (ст.121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК).

Відповідно до ч.1 ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.119 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного даний позов ухвалою суду від 11.11.2016 залишено без руху, відповідно до поштового повідомлення позивач вказану ухвалу отримав 30.11.2016. Тобто позивачу повідомлено та розтлумачено, що позивачу потрібно усунути зазначені недоліки, інакше позовна заява буде вважатися неподаною і повернеться позивачу. Хоча у позові було зазначено про виправлення недоліків до 25.11.2016, позивач після отримання копії ухвали з 30.11.2016 по теперішній час не направив до суду повідомлення про усунення недоліків або заяву з усуненими недоліками, також не направив до теперішнього часу клопотання про продовження йому строку для усунення недоліків. Позивач зовсім не відреагував на ухвалу суду від 11.11.2016.

Так, згідно зі статтею 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Таким чином, до теперішнього часу вказані судом недоліки позивачем не усунуті, на 15.12.2016 року позивачем ухвала судді Приморського районного суду від 11.11.2016 не виконана. Враховуючи викладене позивач, який подав позовну заяву, протягом тривалого часу не вжив будь-яких заходів для виконання належним чином ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст. 119 цього Кодексу, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки до теперішнього часу позивачем вимоги ухвали суду від 11.11.2016 не виконані, недоліки заяви, зазначені в ухвалі суду, не усунуті, строк, наданий судом позивачу для їх усунення сплив, від позивача не надійшло клопотання про його продовження, позивач взагалі не відреагував на ухвалу суду, то позовну заяву необхідно визнати не поданою та повернути позивачу.

Керуючись ст.ст.119, 121 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права на частку спадщини - вважати не поданою та повернути.

Повідомити ОСОБА_1, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Запорізької області через Приморський районний суд. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_8

Копія вірна: суддя Т.В. Стріжакова

15.12.2016