Рішення № 63441055, 02.12.2016, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

02 грудня 2016 рокуСправа № 322/349/16

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР»

до: ОСОБА_2;

ОСОБА_3

про: визнання договору емфітевзису недійсним

та

за зустрічним позовом: ОСОБА_2;

ОСОБА_3

до: товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР»

про: про визнання договору оренди землі недійсним

треті особи: Новомиколаївська районна державна адміністрація Запорізької області;

приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5;

приватний нотаріус Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6;

Управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області.

22 березня 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просив суд: визнати недійсним договір емфітевзису укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений 19.11.2015 приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 за № 12131271 та припинити ОСОБА_3 право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку розташовану на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,2900 га, з кадастровим номером 2323686600:14:019:0003.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Між ТОВ «ТД МИР» та ОСОБА_7 10.10.2011 було укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 7,2900 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначений договір оренди землі було зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області про, що у державному реєстрі вчинено запис від 07.12.2012 року за № 232368664001244.

Після смерті ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2.

Відповідач ОСОБА_2 достеменно знала про існування договору оренди між ТОВ «ТД МИР» та ОСОБА_7, так як отримувала орендну плату від орендаря, після її смерті.

Не зважаючи на зазначене, відповідач ОСОБА_2 19.11.2015 уклала договір емфітевзису з ОСОБА_3 строком на 100 років, посвідчений 19.11.2015 приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6

Відтак, виникла ситуація коли право користування земельною ділянкою розташованою на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 7,2900 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є у двох самостійних осіб ТОВ «ТД МИР» та ОСОБА_3.

При цьому договір оренди землі між ТОВ «ТД МИР» та ОСОБА_7 від 10.10.2011 є чинним, ніким не скасовано, не розірвано та не визнано недійсним.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 укладаючи договір емфітевзису порушила право ТОВ «ТД МИР» на користування земельною ділянкою.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 95, 152 ЗК України, ст.ст. 215, 216, 236 та ч. 2 ст. 412 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з вищенаведених підстав.

27.04.2016 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 предявили зустрічний позов, в якому просили суд: визнати недійсним договір оренди землі від 10.10.2011, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2323686600:14:019:0011.

В обґрунтування зустрічного позову відповідачі зазначили наступне.

ТОВ «ТД МИР» не є стороною укладеного між відповідачами договору емфітевзису, а тому не має підстав оспорювати цей договір, оскільки цей договір не зачіпає інтересів ТОВ «ТД МИР».

При нотаріальному посвідченні договору емфітевзису не було встановлено наявності зареєстрованих речових прав третіх осіб стосовно земельної ділянки з кадастровим № 2323686600:14:019:0003, що на думку відповідачів, підтверджує відсутність договірних відносин між ТОВ «ТД МИР» та ОСОБА_7 і ОСОБА_2

Також відповідачі стверджують про те, що договір оренди землі між ТОВ «ТД МИР» та ОСОБА_7 є підробленим, оскільки в договорі не вказаний кадастровий номер земельної ділянки, не вказано грошової оцінки земельної ділянки, в акті прийому-передачі обєкта оренди не вписано кадастровий номер ділянки, в акті визначення меж земельної ділянки в натурі немає дати його укладення та кадастрового номера ділянки.

Окремо відповідачі зазначають про підробку підпису ОСОБА_7 на спірному договорі оренди, оскільки на всіх документах, де ОСОБА_7 ставила свій підпис, вона ніколи не писала своїх ініціалів.

Посилання позивача на отримання орендної плати ОСОБА_7, відповідачі вважать безпідставним, з огляду на усталену практику в селі Заливному Новомиколаївського району Запорізької області, відповідно до якої особи пайщики не здають офіційно землю в оренду та не оформляють письмовий договір оренди земельної ділянки, а дозволяють обробляти свою землю за плату за ціну, яку встановлюють окремо кожен рік за усним договором. Так, за твердженням відповідачів, як би спірний договір оренди існував, то обовязково його номер, чи дата укладення були б прописані у видатковому касовому ордері, та це ні в одній з видаткових накладних, представлених до суду ТОВ «ТД МИР», не відображено, та позивач на це не посилається.

Виходячи з наведеного відповідачі просили задовольнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні первісного позову.

Представник позивача у судовому засіданні зустрічний позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, зазначаючи про необґрунтованість вимог відповідачів.

У судовому засіданні 02.12.2016 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

10 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» (орендар) та ОСОБА_7 (орендодавець) було укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області 07 грудня 2012 року за № 232368664001244, щодо земельної ділянки, розташованої на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 7,2900 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗП № 030521.

У додатку до цього договору кадастровий номер земельної ділянки ОСОБА_7, а саме ділянки № 13 в контурі поля № 205 є наступним: 2323686600:14:019:0011. Строк дії цього договору оренди землі становить 10 років (п. 5).

ОСОБА_7 померла 15.11.2012, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС № 249668, від 19.11.2012.

Земельну ділянку, що належала ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗП № 030521, успадкувала її дочка ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.10.2015, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за № 393. Проте, у свідоцтві про право на спадщину земельна ділянка ОСОБА_7 має інший кадастровий номер, а саме: 2323686600:14:019:0003.

Згідно з листом Управління Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області від 20.11.2015 № 27-28-0.2-7863/2-15, кадастровий номер 2323686600:14:019:0011 земельної ділянки, що належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту IV-ЗП № 030521 від 04.07.2003, та на яку зареєстровано договір оренди землі за ТОВ «ТД МИР» від 07.12.2012, реєстраційний номер 232368664001244 було змінено на кадастровий номер 2323686600:14:019:0003 під час оформлення спадкових прав ОСОБА_2.

Додатково до вказаного листа Управління Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області судом взято до уваги витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2301810942015 від 30.11.2015, з якого випливає, що технічна документація із землеустрою, на підставі якої проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2323686600:14:019:0003, була виготовлена 26.09.2014 ФОП ОСОБА_8, а також саму цю технічну документацію, з якої вбачається що дана земельна ділянка має № 13 та знаходиться в контурі поля № 205, тобто є тією самою ділянкою, що і зазначена у вищезгаданому додатку до спірного договору оренди землі від 10.10.2011.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 3845-16 від 05.09.2016 виявилося неможливим вирішити питання про виконавця підписів від імені ОСОБА_7 у спірному договорі оренди землі від 10.10.2011, у звязку із високою варіаційністю підпису ОСОБА_7 у наданих на експертизу зразках її підпису.

Видатковими касовими ордерами від 11.10.2012 та від 25.10.2012 підтверджується отримання орендної плати ОСОБА_7 від ТОВ «ТД МИР», а видатковими касовими ордерами від 15.09.2014 та від 19.10.2015 підтверджується отримання орендної плати від ТОВ «ТД МИР» ОСОБА_2 за 2014 та 2015 роки відповідно.

19.11.2015 між ОСОБА_2 (власник) та ОСОБА_3 (емфітевт) було укладено договір встановлення емфітевзису, відповідно до якого власник передав емфітевту право володіння та право цільового користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з кадастровим номером 2323686600:14:019:0003 (емфітевтичне право) строком на 100 років (пп. 1.1., 1.2, 2.4).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення первісного позову, суд виходить з такого.

З огляду на положення ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, при розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 19 лютого 2014 року по справі № 6-162ц13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 37520393), і приходить до наступних висновків.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі Закон № 161-XIV) в редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди землі від 10.10.2011, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Таким чином, у даній справі ОСОБА_7 та ТОВ «ТД МИР» дійшли згоди щодо істотних умов Договору оренди, скріпивши 10.10.2011 його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України з моментом укладення договору повязується початок дії договору, отже 10-річний строк договору оренди землі від 10.10.2011 спливає 11.10.2021.

Доказів припинення договору оренди землі від 10.10.2011 станом на день розгляду справи суду не надано.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обовязків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону № 161-XIV в редакції, що була чинною станом на 15.11.2012, укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Відтак, з 15.11.2012 права та обовязки орендодавця за договором оренди землі від 10.10.2011 перейшли від ОСОБА_7 до ОСОБА_2

Проте, 19.11.2015, тобто під час дії договору оренди землі від 10.10.2011, обєктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номером 2323686600:14:019:0003, ОСОБА_2 було укладено договір встановлення емфітевзису щодо цієї самої земельної ділянки з ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилами ст. 13 ЦК України: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1); при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ч. 2).

Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі (п. «а» ч. 1); власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. «б» ч. 1).

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися шляхом визнання угоди недійсною.

Виходячи з приписів ст. 95 ЗК України, за наявності укладеного договору оренди землі, власник земельної ділянки (орендодавець) не може під час строку його дії укладати інші договори оренди чи встановлення емфітевзису щодо цієї самої земельної ділянки без розірвання попереднього договору, оскільки це порушує права первісного орендаря. Відтак, такі дії власника суперечать нормам частини другої статті 13 ЦК України, у звязку з чим договір встановлення емфітевзису, укладений в межах строку дії первісного договору, підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Позовну вимогу в частині припинення ОСОБА_3 права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на спірну земельну ділянку, суд визнає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду про визнання недійсним договору, з яким було повязано виникнення в особи певного речового права на нерухоме майно, в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та за змістом ст. 216 ЦК України, має наслідком припинення відповідного речового права у особи, яка є стороною цього договору.

З огляду на викладене суд визнає первісний позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення зустрічного позову, суд виходить з наступного.

За правилом ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом частин 2 та 4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання відповідачів на те, що спірний договір встановлення емфітевзису від 19.11.2015 не зачіпає інтересів ТОВ «ТД МИР», суд визнає необґрунтованим та спростованим вищенаведеними доказами, якими підтверджено укладення цього договору відносно тієї самої земельної ділянки, що і договір оренди від 10.10.2011 між ТОВ «ТД МИР» та ОСОБА_7

Необізнаність сторін договору встановлення емфітевзису від 19.11.2015 про наявність укладеного договору оренди між ТОВ «ТД МИР» та ОСОБА_7 не має значення для вирішення питання про недійсність договору від 19.11.2015 за вище встановлених обставин, оскільки в будь-якому випадку укладання власником земельної ділянки нового договору (оренди, емфітевзису тощо) під час дії попереднього договору порушує право первісного орендаря як землекористувача.

Твердження відповідачів про підробку підпису ОСОБА_7 в договорі оренди від 10.10.2011 суд визнає необґрунтованим припущенням, оскільки дана обставина не була підтверджена вищезазначеним висновком експерта № 3845-16 від 05.09.2016. Так само, необґрунтованим припущенням відповідачів є посилання на, нібито, усталену практику в селі Заливному Новомиколаївського району Запорізької області, відповідно до якої особи пайщики не здають офіційно землю в оренду та не оформляють письмовий договір оренди земельної ділянки.

Щодо тверджень відповідачів про відсутність у спірному договорі оренди від 10.10.2011 кадастрового номеру земельної ділянки, грошової оцінки земельної ділянки, не зазначення кадастрового номеру ділянки в акті прийому-передачі обєкта оренди, та в акті визначення меж земельної ділянки в натурі, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожного на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд під час розгляду справи встановлює, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішує питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У зустрічному позові не наводиться жодних обґрунтувань того, яким чином зазначені недоліки договору оренди від 10.10.2011 порушують права орендодавця. Сама по собі відсутність в договорі оренди землі якоїсь з істотних його умов, якщо це не призводить до порушення прав сторін цього договору, не свідчить про порушення прав особи в момент укладення договору та не є підставою для визнання договору недійсним. Про це неодноразово зазначалося Верховним Судом України, зокрема в постановах від 21.10.2016 по справі № 710/2296/14-ц (реєстраційний номер у ЄДРСР 62126263), від 09.12.2015 по справі 6-849цс15 (реєстраційний номер у ЄДРСР 54300969).

До того ж, як було зясовано судом у представника відповідачів у судовому засіданні та випливає з матеріалів спадкової справи № 8/2013, заведеної після смерті ОСОБА_7, у неї не було інших земельних ділянок крім тієї, що належала їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗП № 030521.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що під час укладення спірного договору оренди від 10.10.2011, його сторони дійшли згоди по всіх істотних умовах, в тому числі і про обєкт оренди, оскільки в договорі наявна достатня інформація, що дозволяє ідентифікувати предмет договору. Зміни кадастрового номера земельної ділянки, чи меж земельної ділянки після укладення договору оренди землі не тягнуть за собою його недійсність, а можуть бути підставою для ініціювання внесення змін до договору.

З огляду на викладене, суд визнає зустрічний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До первісної позовної заяви додано платіжне доручення від 17.03.2016, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1378,00 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню на його користь з відповідачів у рівних частинах, а саме по 689,00 грн. з кожного.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір встановлення емфітевзису від 19 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2323686600:14:019:0003.

3. В задоволенні решти позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» про визнання договору оренди землі недійсним відмовити повністю.

5. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.), а саме по 689,00 грн. (шістсот вісімдесят девять гривень 00 коп.) з кожної.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков