Ухвала суду № 63440375, 15.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 240/564/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1988/2016

Головуючий у 1 інстанції: Корнєєва В.В. Єдиний унікальний номер 227/1899/16-ц

Суддя доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1998/2016

Категорія: 34

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Азевича В.Б., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Посилався на те, що 31 грудня 2015 року приблизно о 14.00 годині у м. Добропіллі по вул. Фрунзе біля магазину «Кристал» він припаркував належний йому автомобіль НОМЕР_1. Відповідач, керуючи автомобілем «ВАЗ - 2106» державний номер 2587, у порушення Правил дорожнього руху України, не виконав заходів зниження швидкості, безпечного обїзду транспортного засобу, скоїв зіткнення з належним йому автомобілем, заподіявши йому механічні ушкодження. Після зясування причин ДТП вони з відповідачем дійшли згоди щодо відшкодування шкоди, нанесеної його, позивача, автомобілю. Однак, добровільно відповідач не відшкодував завдану шкоду. Уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 086,95 грн., у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн., витрати, понесені на оплату автотоварознавчого дослідження 1 250 грн., судові витрати по оплаті судового збору 551, 20 грн..

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2016 року позов задоволено у повному обсязі.

У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог. Зазначає, що не було складено протоколу за фактом ДТП та він не був притягнутий до адміністративної відповідальності, а суд не має права перевіряти обставини ДТП і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до цієї ДТП. Суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у рішенні, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону, спростовуються доказами у справі, яким суд дав невірну оцінку, оцінив їх вибірково, а не в сукупності. Суд стягнув з нього матеріальну шкоду, заподіяну автомобілю НОМЕР_1, хоч згідно висновку авто товарознавчої експертизи матеріальна шкода спричинена автомобілю НОМЕР_2, що не знаходиться у власності позивача. В судовому засіданні експерт ОСОБА_4 зазначив, що експертиза була проведена на протязі тижня після невизнаного факту ДТП, а висновок виданий 31.12.2015 року в день ДТП, що суперечить поясненням свідка ОСОБА_4. Судом невірно визначено розмір матеріальної шкоди, оскільки у висновку автотоварознавчого дослідження вказано, що розмір шкоди складає 3 086,95 грн. разом з ПДВ (20%), однак, у справі відсутні докази, що позивач здійснював ремонт у субєкта господарювання, що зареєстрований як платник ПДВ, тому підстав для стягнення суми 617, 39 грн. (20% ПДВ) немає. При визначенні розміру моральної шкоди суд не послався на жодний доказ та таких доказів у справі немає. Висновок експерта не є допустимим доказом, оскільки ухвалою судді або суду експертиза не призначалась, тому і сума за проведення експертизи стягнута бути не може.

В засіданні апеляційного суду позивач та його представник ОСОБА_5 прийняли участь в порядку відеоконференції, проти скарги заперечували та просили рішення залишити без зміни.

Відповідач ОСОБА_2 в засідання апеляційного суду не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Від нього надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.

Судом встановлено, що 31 грудня 2015 року біля магазину «Кристал» по вул. Фрунзе у м. Добропіллі Донецької області сталась дорожньо транспортна пригода, під час якої ОСОБА_1, керуючи належним йому автомобілем «ВАЗ - 2106» скоїв зіткнення з припаркованим біля магазину автомобілем НОМЕР_3, спричинивши автомобілю позивача механічні ушкодження.

Сторони підтвердили в суді, що вони не викликали працівників поліції, не їздили до відділення поліції, не склали схему дорожньо транспортної пригоди, тобто не вчинили дій, передбачених п.2.11 Правил дорожнього руху.

Відповідач ОСОБА_1 визнав в суді, що 31 грудня 2015 року він внаслідок ожеледиці скоїв зіткнення з автомобілем позивача, розбивши скло задньої лівої фари автомобіля позивача.

Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підтвердження розміру збитків, завданих ушкодженням автомобіля, позивачем надано висновок №45 експертного автотоварознавчого дослідження по факту аварійних пошкоджень автомобіля від 31 грудня 2015 року, згідно з яким вартість матеріальної шкоди, з технічної точки зору, спричиненої володільцю автомобіля на момент складання даного висновку визначається як сума вартостей ремонтних робіт, матеріалів, замінюваних деталей, величини втрати товарної вартості і складає 3 086,95 грн.. Із висновку та кошторису по визначенню вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу, що є додатком до висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження вбачається, що 20% ПДВ не нараховувалось, всупереч доводам апеляційної скарги.

Відповідач не спростував доводів позивача щодо розміру матеріальної шкоди, зокрема, не заявляв клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, та не надав інших належних та допустимих доказів щодо іншої вартості ремонтно відновлюваних робіт.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що вартість матеріальної шкоди визначена висновком експертного автотоварознавчого дослідження, а не висновком експертизи, призначеної судом, безпідставні. Вказаний висновок є належним письмовим доказом, визначеним ст. 61 ЦПК України, якому суд обґрунтовано надав оцінку.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно з висновком автотоварознавчого дослідження шкоду спричинено іншому автомобілю також не є підставою для скасування рішення. Дійсно у назві висновку помилково вказано неправильний номер автомобіля позивача, але далі по всьому тексту висновку йдеться саме про автомобіль НОМЕР_1, належний позивачу, висновки зроблені саме щодо цього автомобіля, у додатках кошторисі та фототаблиці є фотознімки цього автомобіля.

Доводи про неправильне визначення розміру шкоди через визначення його разом із ПДВ необґрунтовані, оскільки як вбачається із висновку, 20% ПДВ не нараховано.

Безпідставні також доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення в частині стягнення відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди позивач посилався на те, що неправомірними діями відповідача, повязаними як з пошкодженням автомобіля, так і не бажанням відшкодувати заподіяну шкоду, йому спричинено моральну шкоду, що виразилося в психічних переживаннях через не очікування такого грубого порушення правил дорожнього руху з боку інших учасників дорожнього руху, що відповідач, не переконавшись у безпеці руху та не вибравши необхідну дистанцію, швидкість, скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем, що могло спричинити більш тяжкі наслідки. Також тривалими діями відповідача по невідшкодуванню шкоди по ремонту автомобіля йому заподіяні моральні страждання, оскільки він дотепер не може користуватись та розпоряджатись, як власник, своїм автомобілем у повному обсязі. Ця обставина призвела до порушення його нормального способу життя, застосування додаткових зусиль для відновлення нормального способу життя, у тому числі і витрати коштів, що негативно відбилося на психічному кліматі в родині.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходив із того, що заявлена позивачем сума є обґрунтованою, відповідає характеру та глибині моральних страждань позивача, що спричинені неправомірним пошкодженням належного йому майна та керувався принципами розумності та справедливості. Суд врахував, що автомобіль не відремонтований, оскільки у позивача немає коштів на ремонт, у звязку із чим позивач не має можливості користуватись автомобілем, розпорядитись ним, у звязку із неможливістю використання автомобіля змінився звичайний спосіб його життя, що спричиняє позивачу моральні страждання.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Доводи апелянта, які викладені в його апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, з якими погоджується і колегія суддів.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: