Ухвала суду № 63439229, 15.12.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №6/760/2312/16

В справі № 760/826/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Бугайчука О.Р.

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ »Міський комерційний банк» Оберемка Романа Анатолійовича про визнання права власності на грошові кошти, визнання вкладником банку та зобов»язання вчинити дії, суд

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року був частково задоволений позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ »Міський комерційний банк» Оберемка Романа Анатолійовича про визнання права власності на грошові кошти, визнання вкладником банку та зобов»язання вчинити дії.

Визнано позивача вкладником Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк».

В решті позову відмовлено.

При ухаленні рішення судом не було вирішено питання судових витрат.

Представник позивача просить ухвалити в справі додаткове рішення та стягнути з відповідачів на користь позивача 6 500, 00 гр. витрат на правову допомогу, сплачених ним ТОВ »Міжнародна адвокатська група»Теміс Лав»єрс Груп».

Представник відповідачів у судове засідання не з»явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд до відома не поставив.

Виходячи з цього, на підставі ч.3 ст.220 ЦПК України суд вважає за можливе питання про ухвалення додаткового рішення розглядати в його відсутності.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи, ухвалити додаткове рішення у випадку, якщо сукдом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

За змістом ст. 47 цього Кодексу учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

В статті 56 ЦПК України зазначено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У пунктах 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача в судовому засіданні здійснювалося ОСОБА_2 на підставі довіреності від 22 жовтня 2015 року.

В матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги від 21 жовтня 2015 року, укладений між позивачем та Адвокатським об»єднанням «Ліга справедливості», який від імені об»єднання підписаний представником позивача ОСОБА_2, як керуючою справами.

/ а.с.76; 100 /

В той же час, даних про те, що представник позивача є адвокатом або фахівцем у галузі права, остання суду не надала.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачу надавалася правова допомога ТОВ» Міжнародна адвокатська група «Теміс Лав»єрс Груп» на підставі Договору про надання юридичних послуг від 16 вересня 2015 року за тарифами, які є Додатком №1 до Договору.

З наданих копій квитанцій на оплату правової допомоги в загальному розмірі 6500,00 гр. вбачається, що дані кошти позивачем були сплачені ТОВ» Міжнародна адвокатська група «Теміс Лав»єрс Груп» і саме з даним товариством позивачем був підписаний Акт здачі-прийняття робіт /надання послуг/.

/ а.с. 157 - 164 /

Представник позивача зазначила, що Адвокатське об»єднання «Ліга справедливості» представляла інтереси позивача в судовому засіданні на підставі укладеного договору з ТОВ» Міжнародна адвокатська група «Теміс Лав»єрс Груп».

В той же час, такого договору до суду між даними адвокатськими органами нею надано не було, як і не зазначено, яким чином ТОВ» Міжнародна адвокатська група «Теміс Лав»єрс Груп» передоручило представництво інтересів позивача іншому органу, оскільки таке право з укладеного договору не випливає.

Виходячи з цих обставин, суд не знаходить підстав для ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на користь позивача.

Керуючись ст.220 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В ухваленні додаткового рішення в справі відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання

копії ухвали.

Суддя