Рішення № 63438282, 05.12.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5274/16-ц

провадження № 2/753/3828/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Цимбал І.К., при секретарях: Ляшенко Ю.Ю., Шамрай І.В., Корпусенко А.М., Кисіль Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про розподіл майна подружжя, визнання провочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, про розподіл майна подружжя. В подальшому позивач подала заяву про зміну підстав позову до відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та просила визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 11 червня 2015 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченком О.В., зареєстрованого в реєстрі за № НОМЕР_3 - недійсним. Крім того, просила винести рішення, яким визнати право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4; визнати право власності за ОСОБА_2 на будівельні матеріали і конструктивні елементи житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, ринковою вартістю 2341716 грн. 34 коп.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 108500 доларів США, отримані від продажу житлового будинку не введеного в експлуатацію та використані на власний розсуд, не в інтересах сім'ї. Також просила виділити ОСОБА_3 ? частину грошових коштів в розмірі 108500 доларів США; грошові кошти в сумі 1 548 336 грн. 15 коп., які були розміщені на депозитних рахунках та карткових рахунках ОСОБА_3 в ПАТ БТА «БАНК» та витрачених ним на власний розсуд, не в інтересах сім'ї; грошові кошти в сумі 32543,73 доларів США., які були розміщені на депозитних рахунках та карткових рахунках ОСОБА_3 в ПАТ БТА «БАНК» та витрачених ним на власний розсуд, не в інтересах сім'ї та стягнути з останнього на її користь судовий збір та ? частину витрат по сплаті судової будівельно-технічної експертизи.

При цьому, позивач посилалася на те, що під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_3 ними було набуто нерухоме майно, згоди щодо поділу якого сторони не дійшли. Зазначає, що ОСОБА_3 з метою уникнення поділу нерухомого майна відчуживбез її згоди земельну ділянку площею 0,0358 газ кадастровим номером НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та недобудований житловий будинок, який був на ній розташований. Крім того, позивач посилається на те, що ОСОБА_3 без її згоди та не в інтересах сім'ї розпорядився грошовими коштами, що були розміщені на рахунках останнього в ПАТ БТА «БАНК», отриманих від продажу земельної ділянкиплощею 0,0327 газ кадастровим номером НОМЕР_5, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та недобудованого житлового будинку.

В судовому засіданні позивач та представники останньої позовні вимоги підтримали та пояснили, що 24 вересня 1997 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Від шлюбу останні мають малолітню доньку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 30 вересня 2013 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва шлюб між ними було розірвано. За час шлюбу позивач та відповідач ОСОБА_3 придбали земельну ділянку площею 0,0685 га за кадастровим номером НОМЕР_6, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка була зареєстрована на ім'я ОСОБА_3, на якій в подальшому було збудовано два однакових котеджі.

В подальшому, один з котеджів був проданий з ? частиною земельної ділянки, площею 0,0327 га, згідно попереднього договору від 22 лютого 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за 217000 доларів США, а кошти від продажу було покладено на рахунки відповідача ОСОБА_3 в ПАТ БТА «БАНК», якими останній розпорядився на власний розсуд, не в інтересах сім'ї,зокрема зняв вказані кошти з рахунків та придбав на третіх осіб нерухоме майно без її згоди. Іншу ? частину земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 двоповерховим будинком, фактично добудованим, але не зданим в експлуатацію, орієнтованою вартістю 2000000 грн.відповідач без згоди позивача відчужив ОСОБА_4, а тому позивач вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 червня 2015 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинен бути визнаний недійсним, оскільки порушує права позивача. Крім того,позивач вважає, що ОСОБА_3 відчужив все спільно набуте майно не в інтересах сім'ї, з метою приховати майно щоб уникнути поділу останнього, а тому справедливим буде, якщо суд визнає за нею право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з будівельними матеріалами і конструктивними елементами житлового будинку.

ОСОБА_3 та представники останнього заперечували проти позову та пояснили, що грошові кошти, які знаходилися на рахунках ОСОБА_3, як і під час зареєстрованого шлюбу, так і після його розірвання витрачалися виключно на утримання сім'ї, а також картки використовувалися для ведення бізнесу ОСОБА_3 Також,ОСОБА_3, пояснив, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 була дійсно ним відчужена, згідно договору від 11 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за ціною 142789 грн. 60 коп., однак вона була вільною від забудови, що підтверджується довідкою, що міститься в матеріалах справи.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу недійсним. Так, ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, придбала майно на у передбачений законом спосіб.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

24 вересня 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було укладено шлюб який в подальшому на підставі рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року було розірвано /Т.1 а.с. а.с. 7, 66-67/.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 /Т.1 а.с. 8/.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що подружні стосунки та ведення спільного господарства між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припинилися в березні 2013 року.

За час шлюбу 24 липня 2007 року позивач та відповідач ОСОБА_3 придбали земельну ділянку площею 0,0685 га за кадастровим номером НОМЕР_6, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та була зареєстрована на ім'я ОСОБА_3 /Т. 1 а.с. 13/.

В подальшому вказана земельна ділянка була поділена на дві ділянки: площею 0,0327 га за кадастровим номером НОМЕР_5 та ділянку площею 0,0358 га за кадастровим номером НОМЕР_5/Т.1 а.с. 69-70/.

18 липня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,0327 га за кадастровим номером НОМЕР_5, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Згідно вказаного договору продаж вчинено за 108000 грн., які продавець повністю отримав від покупця до підписання вказаного договору. Крім того, договір купівлі-продажу укладено за письмовою згодою позивача, яка на той час була дружиною продавця ОСОБА_3 1 а.с. 16-16 з.б./.

Враховуючи те, що вказаний договір не оспорений у судовому порядку в частині вартості земельної ділянки, суд вважає, що доводи позивача та її представників про те, що земельна ділянка була продана ОСОБА_8 за 217000 доларів США не знайшли свого підтвердження. Крім того, ринкова вартість земельної ділянки визначена не сторонами на власний розсуд, а погоджена з висновком про експертну оцінку, виконаного ТОВ «Експертцентр» від 5 липня 2012 року та становить 108000 грн.

Згідно п.4 Договору купівлі-продажу, продавець засвідчив, що зазначену в цьому договорі ціну продажу квартири, він вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для нього обставин і повністю його задовольняє.

Таким чином, підстави піддавати сумніву вартість земельноїділянки за ціною 108000 грн.,визначеноювисновком про експертну оцінку, виконаного ТОВ «Експертцентр» від 5 липня 2012 року,за яку вона була проданау суду відсутні.Інших доказів того, що ціна земельної ділянки є заниженою та нижчою від її реальної ринкової вартості, позивач та її представники суду не надали.

Крім того, суд вважає необґрунтованими пояснення позивача та її представників, стосовно того, що угода купівлі-продажу здійснювалася за попереднім договором від 22 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Згідно ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Таким чином, оскільки в попередньому договорі зазначено, що покупцем є ОСОБА_7, а в основному договорі покупцем є ОСОБА_9, зобов'язання за попереднім договором між його сторонами були припинені.

Також судом встановлено, що 11 червня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_10. був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки, площею 0,0358 га за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кравченком О.В. та зареєстрований у реєстрі за № НОМЕР_3. Згідно вказаного договору продаж вчинено за 142 789 грн. 60 коп., які ОСОБА_3 повністю отримав від ОСОБА_4 під час підписання вказаного договору /Т. 2 а.с. 96-97/.

З п. 4.2 вказаного договору вбачається, що ОСОБА_3 є неодружений, а відчужувана за цим договором земельна ділянка не є спільною сумісною власністю, а є його особистою приватною власністю, на дату набуття ним земельної ділянки у шлюбі та фактичних шлюбних/сімейних відносини, які випливають зі спільного проживання та ведення господарства, з іншими особами не перебував та по цей час не перебуває; осіб, які мали підстави оспорювати право власності на зазначену земельну ділянку (чи її частку), немає /Т.2 а.с. 97/.

Однак, як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка була придбана ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період шлюбу, тому є їх спільною сумісною власністю /Т. 1 а.с. 13/.

Відповідно до вимог ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Розірвання шлюбу, як це встановлено вст. 68 СК України, не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Судом встановлено, що письмової згоди ОСОБА_2 на відчуження земельної ділянки не надавала. Нотаріусом питанняпро наданняОСОБА_2 письмової згоди на укладення оспорюваного правочину також не вирішувалося у зв'язку з тим, що в паспорті відповідача ОСОБА_3 був відсутній штамп про реєстрацію шлюбу, а останній не повідомив нотаріуса про перебування у шлюбі та його розірвання.

Тобто, на момент укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_10земельна ділянка площею 0,0358 га за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 була спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а останній одноосібно розпорядився спільним сумісним майном подружжя на власний розсуд.

При цьому, суд відхиляє доводи ОСОБА_3 про те, що спірна земельна ділянка придбана за належні йому особисто кошти, отримані за договором позики, оскільки про наявність боргу ОСОБА_3 заявив тільки в листопаді 2016 року, тобто майже через вісім місяців після відкриття провадження в даній справі, позивачу ж про такий борг відомо не було.

Виходячи із принципу змагальності сторін, закріпленому у ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, представником відповідача та ОСОБА_3 не було представлено переконливих доводів на доведення обставини придбання спірної земельної ділянки за рахунок отриманих в борг коштів.

Пунктом 6статті 3 ЦК Українидо засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК Українив разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя,а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя,за умови наявності іншої згоди,суди мають право на відповідну компенсацію вартості відчуженого майна.

Такаправова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-7цс15 , від 27.01.2016 року у справі № 6-1912цс15 і в силу положеньстатті 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За викладених обставин, суд вважає недоведеними позовні вимоги і не вбачає підстав для визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку.

Таким чином,на думку суду в даному випадку у позивача виникло право на компенсацію ? частини вартості спірної земельної ділянки.

На підтвердження вартості земельної ділянки позивачем було надано звіт ТОВ «Міжрегіональна агенція незалежної оцінки» про експертну грошову оцінку земельної ділянки НОМЕР_7 від 11 жовтня 2016 року, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0358 га за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 складає 354 529 грн. 00 коп. З вказаного звіту вбачається, що замовником зазначено відповідача ОСОБА_4, однак в судовому засіданні представник ОСОБА_11 категорично заперечував, що останнязамовляла вказаний звіт.Дослідивши вказаний звіт, суд не може визнати його належним доказом, оскільки у ньому зазначено, що він є дійсним лише за наявності підпису Замовника на титульній сторінці Звіту, який у вказаному звіті відсутній /Т.3 а.с. 1/.

Відповідно до висновків звіту з незалежної оцінки майна ТОВ «Науковий центр незалежних експертиз» від 27 жовтня 2016 року, ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0358 га за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 становить 167 318 грн. 00 коп. /Т. 1 а.с. 52-81/.

Експертне дослідження проведене кваліфікованим експертом ОСОБА_12, який має відповідну кваліфікацію та внесений до реєстру атестованих оцінювачів.

Судом встановлено, що висновок містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених питань.

Оцінивши висновок за правилами ст. 212 ЦПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

Зважаючи на викладене, висновок слід вважати належним та допустимим доказом у справі.

Відповідачем ОСОБА_3 також було надано звіт про експертну оцінку майна ТОВ «Експертно-оціночна компанія»» від 5 червня 2015 року, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0358 га за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 становить 136040 грн. 00 коп. /Т. 2 а.с.110-144/.

Однак враховуючи, що термін дії звіту становить шість місяців від дати оцінки, суд у визначенні вартості спірної земельної ділянки бере до уваги звіт наданий відповідачем ОСОБА_4 від 27 жовтня 2016 року.

Таким чином, вартість ? частини земельної ділянки, площею 0,0358 га за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 становить 83659 грн. 00 коп., які суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2

Також в судовому засіданні встановлено, що позивачем та відповідачем ОСОБА_3 за час шлюбу було збудовано будинок, що розташований в АДРЕСА_2. Вказаний будинок не зданий в експлуатацію та не зареєстрований в установленому законом порядку.

З технічного паспорту, виготовленого 7 липня 2013 року ПП ПКБ «Хебітет» вбачається, що самочинне будівництво, площею 121,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 побудоване у 2010 році, згідно характеристик будинку, господарських будівель та споруд /Т.2 а.с. 219-225/.

Тому суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_3 та його представника проте, що вказаний будинок був збудований новою власницею земельної ділянки ОСОБА_4

Крім того, суд не може прийняти до уваги довідку видану ТОВ «Бюро технічно інвентаризації № ЖБ-1160 від 25 травня 2015 року про те, що земельна ділянка, площею 0,0358 га за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, вільна від забудови станом на 25 травня 2015 року, оскільки вказана довідка не узгоджується з даними, що містяться в технічному паспорті та поясненнями позивача та її представників. Зокрема, з копії державного акту на вказану земельну ділянку та копії технічного паспорту візуальновбачається, що земельна ділянка, на якій розташований об'єкт будівництва, є ідентичною і відрізняється від іншої земельної ділянки, розташованої поруч.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об'єкт будівництва» (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року № 6-47 цс16.

Таким чином, суд враховуючи ті обставини, що спірний об'єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об'єктом спільної сумісної власності; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не прийнятий в експлуатацію та не оформлене право власності, вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на ? частину спірного об'єкта незавершеного будівництва, зокрема на будівельні матеріали і конструктивні елементи житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

При цьому, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, в частині визнання за нею права власності на весь спірний об'єкт незавершеного будівництва та відступлення від засад рівності часток.

Крім того, позивач та її представників наполягали на тому, що відповідач ОСОБА_3 без відома ОСОБА_2 зняв спільні кошти з рахунків та придбав квартиру АДРЕСА_1, вартістю 100 000 грн., власником якої оформив третю особу; придбав земельну ділянку 2 липня 2012 року, загальною площею 0,25 га, яка складається із земельної ділянки 0,10 га за кадастровим номером НОМЕР_8, земельної ділянки 0,15 га за кадастровим номером НОМЕР_9, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, вартістю 160 000 грн., також придбав майнові права на трикімнатну квартиру № НОМЕР_10, загальною площею 92,10кв.м. у будинку АДРЕСА_2, вартістю 815637 грн. з оформленням на свою рідну сестру - ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з копій банківських документів та виписок з рахунків, кошти вносились відповідачем ОСОБА_3 та знімались з рахунків в період перебування у шлюбі з позивачем ( Т.2 а.с. 1-55). Доказів того, що зняті кошти були витрачені на особисті потреби відповідача, а не на потреби сім'ї, суду не надано.

Крім того, беззаперечних, належних та допустимих доказів наявності у відповідача ОСОБА_3 банківських рахунків, відкритих під час шлюбу, на яких були наявні кошти на час припинення між ними шлюбних відносин та ведення спільного господарства, позивачем суду не надано. При цьому суд також звертає увагу і на те, що, незважаючи на неодноразові роз'яснення судом положень ст.ст. 10,60,137 ЦПК України, позивач своїм правом на звернення до суду з клопотанням про витребування належних доказів не скористалась.

При таких обставинах, суд відмовляє в задоволенні цих вимог позивача в зв'язку з їх недоведеністю.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача ОСОБА_13

У відповідності дост.88 ЦПК України, суд присуджує на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вище наведеного та керуючись ст.ст.10, 57-58, 88, 137, 212, 360-7 ЦПК України,ст. ст. 65, 68-70 СК України, п. 6 ст. 3, ст. ст. 15, 16, ч. 1 ст. 181, ст.ст. 321, 317, 319, 331, п. 6 ч. 1 ст. 346, ст. ст. 350-351, 369, 372, 635, 879-877, 879-881, 883 ЦК України, постановаВСУ від 07.09.2016 року у справі № 6-47цс16, постановою ВСУ від 03.09.2014 року у справі № 6-84цс14, постановами ВСУ від 08.04.2015 року у справі № 6-7 цс15, від 27.01.2016 року у справі № 6-1912цс15, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про розподіл майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки задовольнити частково.

В порядку поділу майна, визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 право власності на ? частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, площею 121,2 кв.м.

В порядку поділу майна, визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Бердянск, Запорізької області, ідентифікаційний НОМЕР_11 право власності на ? частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, площею 121,2 кв.м.

В рахунок компенсації вартості ? частини земельної ділянки, площею 0,0358 га за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 стягнути з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Бердянск, Запорізької області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 кошти в сумі 83659 /вісімдесят три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять/ грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Бердянск, Запорізької області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 6890 /шість тисяч вісімсот дев'яносто/ грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: