Рішення № 63438191, 09.12.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/968/16

Справа №754/15807/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

за участю секретарів судового засідання Чернишової А.М., Табачук Д.О., Моторенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, та просив солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 126 232,24 доларів США, що за курсом 21,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.09.2015 року складає 2770797,67 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 41 561,97 грн., посилаючись на те, що відповідачі уклали кредитний договір, внаслідок невиконання вимог якого виникла зазначена заборгованість.

Свої вимоги мотивує тим, що 14.04.2005 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, був укладений кредитний договір №К3H0AK01393315. ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 35 633,69 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати плюс сума, розрахованої відповідно до п. 3.11 даного договору на термін до 14.10.2010 р. У вказаний договором термін, відповідач борг не повернув, що згідно з умовами договору надає банку право вимагати погашення заборгованості за кредитом, що передбачено даним договором. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14.04.2005 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Згідно якого остання, як поручитель ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, що випливають з кредитного договору. При цьому відповідно до умов договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідачі кредит та відсотки за кредитом в повному обсязі не сплатили, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача не зявився про розгляд справи повідомлявся належним чином, як вбачається з матеріалів справи розгляд справи просили проводити у відсутність представника.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечувала щодо позовних вимог, посилаючиись на те, що позивач при зверненні до суду пропустив строк позовної давності, оскільки у позивача виникло право звернення до суду з даним позовом з 15.04.2010 р. до спливу позовної давності 15.04.2013 р., а до вимог про стягнення пені строк позовної давності сплив ще 15.04.2011 р. Просила суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у позові у повномі обсязі. Крім того, в своїх запереченнях зазначила, що відповідач ОСОБА_3 не підписувала договір поруки № К3H0AK01393315 від 14.04.2005 р. Зазначивши, що при проведенні судової експертизи по справі №754/12169/14 було встановлено, що питання при виконання підпису від імені ОСОБА_3 не розглядалося із-за непридатності даного підпису для ідентифікаційного почеркознавчого дослідження. Іншими словами, зазначила, що підпис на договорі поруки не можливо ідентифікувати з підписом ОСОБА_3, що був відібраний у встановленому порядку у судовому засіданні по справі № 754/12169/14ц у спорі між тими ж сторонами і про той же предмет спору, що і в даній справі. У випадку, якщо сторона не підписувала договір, цей договір є неукладеним (є таким, що не відбувся). Крім того, зазначила, що навіть якщо вважати вказаний договір поруки укладеним, то відповідно до п. 12 цього договору, порука за цим договором припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. Позивач звернувся з позовною заявою до суду 02.11.2015 р. тобто вимоги до ОСОБА_3 заявлені після припинення поруки. Таким чином, представник відповідачів вважає, що підстав для стягнення з ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором відсутні. Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 14.04.2005 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, був укладений кредитний договір №К3H0AK01393315. ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 35 633,69 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати плюс сума, розрахованої відповідно до п. 3.11 даного договору на термін до 14.10.2010 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а ст. 530 ЦК України вимагає: "Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк."

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник має повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позивачем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Зобов'язання за вказаним договором забезпечено договором поруки від 14.04.2005 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 Згідно якого остання, як поручитель ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, що випливають з кредитного договору. При цьому відповідно до умов договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до частини 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У відповідності до частини 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Абзацом 2 п.2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Судом встановлено, що Банк виконав повністю свої зобов'язання, у відповідності до умов кредитного договору та надав відповідачу - ОСОБА_2 кредитні кошти (а.с. 14), а останній не виконує свої зобов'язання перед Банком.

Разом з тим, позичальник не виконав належним чином свої грошові зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 15.09.2015 року утворилась заборгованість відповідачів по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 126232,24 доларів США, з яких:

-15377,83 доларів США - заборгованість за кредитом;

-36116,31 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-1058,40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

-73679,70 доларів США- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Банк надсилав відповідачам повідомлення про виникнення заборгованості та необхідність її погашення, проте заборгованість погашена не була.

Таким чином, станом на 15.09.2015 року за відповідачами по укладеному з позивачем кредитному договору та договору поруки рахується заборгованість на загальну суму 126232,24 доларів США.

Згідно з положеннями ст.ст. 256, 257, 259 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Матеріали справи свідчать, що за умовами кредитного договору позичальник отримав кредитні кошти строком користування до 14.04.2010 року.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 86-87), 29 лютого 2012 р. заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №К3H0AK01393315 від 14.04.2005 р. звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль SUZUKI, модель:Grant Vitara XL-7, рік випуску: 2004, тип ТЗ, легковий універсал, номер кузова/шасі: НОМЕР_2, р.н. НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

Тобто 29.02.2012 р. відбулося преривання строку позовної давності за кредитним договором №К3H0AK01393315 від 14.04.2005 р.

Крім того, при підписанні відповідачем ОСОБА_2 кредитного договору, останнім було вказано своє місце реєстрації: АДРЕСА_1, що підтверджувалось копією паспорта. Дана адреса територіально відноситься до Подільського району м. Києва.

Як пояснював представник позивача в судовому засіданні, що у зв'язку з неможливістю виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.02.2012 р. про звернення стягнення, позивач у межах строку позовної давності звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором №К3H0AK01393315 від 14.04.2005 р.

Однак, 29.01.2014 р. ухвалою Подільського районного суду міста Києва вищезазначену позовну заяву повернуто позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк» для направлення її за підсудністю до іншого суду, оскільки з відповіді адресно-довідкового відділу ГУДМС України в м. Києві реєстрація місця відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_2, що територіально відноситься до Деснянського районного суду міста Києва (а.с. 92-93).

21.07.2014 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, однак 17 серпня 2015 р. ухвалою Деснянського районного суду міста Києва, дану позовну заяву було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання представника позивача без поважних причин (а.с. 139-140 матеріалів цивільної справи №754/12169/14, які досліджувались судом при розгляді даної справи).

22 жовтня 2015 року ухвалою Апеляційного суду міста Києва, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 р. ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року залишено без змін.

Враховуючи зазначене та оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку, що позивач звертаючись до суду з даним позовом 09.11.2015 р. не пропустив строки позовної давності, а тому заява представника відповідачів ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності, задоволенню не підлягає.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні заперечуючи проти позовних вимог, посилалась на те, що відповідач ОСОБА_3 не підписувала договір поруки №К3H0AK01393315 від 14.04.2005 р. посилаючись на висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3302/3303/15-32, оригінал якого міститься в матеріалах цивільної справи №754/12169/14 (2-222/15) (а.с. 117-120).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.

Оглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи №754/12169/14 (2-222/15), а також оригінал висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3302/3303/15-32, вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3 у рядку «Підпис____ОСОБА_3» графи «ПОРУЧИТЕЛЬ» у розділі «Юридичні адреси і реквізити сторін:» на зворотній стороні договору поруки № К3H0AK01393315 від 14.04.2005 р. - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Питання про виконання підпису від імені ОСОБА_3 або іншою особою, судовим експертом ОСОБА_6 не вирішувалось через непридатність даного підпису для ідентифікаційного почеркознавчого дослідження, оскільки загальний показник апріорної інформативності підпису ОСОБА_3 становить 93 одиниці, тобто менше, ніж 120 одиниць.

Таким чином, у суду не виникають сумнівів того, що підпис який міститься в договорі поруки від 14.04.2005 р. (а.с. 16) виконаний саме ОСОБА_3 а не іншою особою. Доказів щодо спростування даних доводів стороною відповідача суду надано не було, враховуючи, що фізична особа свідомо та добровільно обрала собі власний підпис, який у випадку його перевірки на ідентичність є непридатним.

Про те, суд враховує норми ч.3 ст. 551 ЦК України, а саме вважає, що розмір неустойки (штраф, пеня ) може бути зменьшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин. Суд вважає, що розмір заборгованість за пеню в сумі 73679,70 доларів США, слід зменьшити до суми основного боргу.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документарно підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 22366,07 грн.

Враховуючи викладене суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 253, 252-255, 267, 525-526, 530, 551, 553, 554, 626, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 67930,37 доларів США.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» понесені ними судові витрати 22366,07 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі та не були присутні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2016 р.

Суддя: Н.Г.Таран