Ухвала суду № 63436954, 14.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/422/16-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/5684/16 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 46 14.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - садівниче товариство «Дорожник» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 травня 2015 року він є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 ОСОБА_3, який володіє суміжною земельною ділянкою, на південно-східній частині його земельної ділянки незаконно встановив бетонний стовпчик огорожі із металевої сітки на 34 см, що підтверджується планом земельної ділянки із внесенням корекцій, який складений інженером землевпорядником 30 жовтня 2015 року. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється усувати дані порушення, позивач просив зобов'язати останнього перенести встановлений ним бетонний стовпчик огорожі із металевою сіткою з його земельної ділянки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, в яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_4 (дружини позивача) перебувала земельна ділянка площею 0,05 га для ведення садівництва, яка розташована в с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області згідно державного акта про право приватної власності на землю від 10 жовтня 1998 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 7 серпня 2014 року ОСОБА_4 належала земельна ділянка АДРЕСА_1

Вказані відомості були внесені до кадастру на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виготовлена ТОВ «НВП» Горизонт» 9 липня 2014 року за замовленням ОСОБА_2 Згідно даних пояснювальної записки, вказаної технічної документації, при проведенні геодезичних вимірів та обстеженні земельної ділянки було встановлено, що площа становить 0,0526 га, що на 0,0026 га не співпадає з площею вказаною в державному акті на право власності на землю, в зв'язку із заокругленням до двох знаків після коми (а.с.101).

22 травня 2015 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті дружини на земельну ділянку АДРЕСА_1

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2015 року інженером-землевпорядником ОСОБА_5 було проведено комплекс топографо-геодезичних робіт по уточненню меж вказаної земельної ділянки в натурі, по закінченню яких було складено план земельної ділянки із внесенням корекцій, в якому зазначено, що для максимального наближення до площі за державним актом не вистачає 10 кв. м, необхідно з південно-східної сторони перемістити бетонний стовпчик огорожі із металевої сітки на 34 см та вирівняти цю сторону за допомогою мотузки.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 16 липня 2007 року, власниками суміжної земельної ділянки НОМЕР_3 площею 0,0526 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва є ОСОБА_6, ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3, які її отримали у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2005 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем факту порушення відповідачем його прав на користування земельною ділянкою площею 0,0526 га.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

За змістом ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Так, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням, є державний акт (ст. 126 ЗК України).

Згідно зі ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 107 ЗК України, передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Водночас, суд першої інстанції на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив сторонам їх право на звернення до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи з метою підтвердження своїх доводів, проте позивач та відповідач відмовився від проведення експертизи.

Крім того, зі змісту ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України вбачається, що на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі, а якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Встановлено, що власниками суміжної земельної ділянки НОМЕР_3 є ОСОБА_6, ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3, однак ОСОБА_2 наполягав, що бетонний стовпчик було встановлено саме відповідачем, а тому саме він має відповідати за порушення його прав.

Таким чином, встановивши неможливість розгляду справи без залучення до її участі осіб, які є власниками суміжної земельної ділянки, суд правильно вважав, що це є додатковою, але не менш важливою підставою для відмови у задоволенні позову, що не позбавляє позивача на звернення із відповідними вимогами до належних відповідачів.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Т.Ц. Кашперська

М.А. Яворський