Рішення № 63435549, 12.12.2016, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/5522/15-ц

Провадження № 2/0274/1227/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2016 року Бердичівський міськрайонний суд в складі: головуючого судді Хавронюк О.Л., з участю секретаря - Лободи В.Л., сторін, їх представників - ОСОБА_1,ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3в грудні 2015 року звернулась до суду з зазначеним позовом з тих підстав, що всупереч укладеному між нею і відповідачкою договору позики остання не виконує взяті на себе зобовязання щодо повернення грошових коштів в сумі 26500 грн., заявлено вимогу про стягнення 852 грн. в якості 3% річних та 10648,41 грн. інфляційних втрат .Під час розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги і просила стягнути 40997,92 грн. боргу станом на 4.11.2016 року з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали. ОСОБА_5 пояснила,що відповідачка просила у неї гроші в борг, обіцяла повернути через півроку .Вона дала їй 26500 грн, ОСОБА_4 написала розписку, копія якої є в справі. До цього часу їй нічого не повернуто.Представник позивачки вказала,що по справі були з"ясовані всі обставини та досліджені докази,які свідчать про отримання позики відповідачкою .Факт власноручного написання розписки відповідачкою стверджено висновком експертизи, позивач вправі заявляти вимогу про стягнення боргу з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат,як це передбачено ст.625 ЦК України.

Відповідачка та її представник щодо задоволення позову заперечили. Представник відповідачки зазначив,суд повинен оцінити в сукупності всі докази,якими є розписка? висновок експерта та пояснення ОСОБА_4як свідка .Покази відповідачки як свідка про те,що яку суму вона позичала і яку частину боргу віддала мають бути оцінені судом .

Відповідач, допитана як свідок, ствердила, що наявна в справі розписка написана не нею, висновку експерта вона не довіряє. Дійсно, вона позичала у позивачки грошові кошти в сумі 15 тисяч гривень під 5% на 5 місяців і повинна буда повернути 18750 грн.. Розписку вона писала під диктовку позивачки і написала суму 26000 грн, потім вона зателефонувала до позивачки,що неправильно вказана сума, остання запропонувала прийти і розібратись. Вона прийшла до позивачки , вони переписали розписку на суму 18750 грн, а першу розписку відповідачка зімн"яла і поклала собі в сумку. Припускає, що коли вона ходила в туалет, то позивачка забрала у неї розписку з сумки.Вона віддала позивачці 31.12.2014 року 9 тисяч гривень , в березні 2015 року повернула 300 доларів ОСОБА_5 їй погрожувала, принижувала, вимагала повернути відсотки, пропонувала взяти кредит в банку.

Судом на підставі досліджених доказів встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини .

Судом встановлено факт укладення між сторонами 30.07.2014 року договору позики грошей в сумі 26500 грн,які відповідач зобов"язалась повернути до 30.12.2014 року , про що суду представлено розписку (а.с.7) .

Відповідно дост. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2ст. 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Розписки як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, містять умови отримання коштів позичальником в борг із зобов'язанням їх повернення.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, який згідно вимогст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковим для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.3 ст.10та ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.Згідно ч.4ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, оглянутий судом оригінал розписки ,копія якої є в справі (а.с.7)є належним та допустимим доказом укладення договору позики, в ньому зазначена сума позики -26500 грн.,зазначено обов"язок позичальника повернути кошти своєчасно до 30.12.2014 року .Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи, проведеної з ініціативи відповідачки , рукописний текст,який починається словами "Розписка Я ОСОБА_4... та закінчується словами "...до 30.12.2014 року ОСОБА_4Р." та підпис від імені ОСОБА_4 наданої розписки від 30.07.2014 року виконаний ОСОБА_4(а.с.91-95),чим спростовано заперечення відповідачки про те, що таку розписку вона не писала , а написала 2 розписки іншого змісту в частині суми позики.Її доводи про написання інших розписок, припущення про викрадення розписки позивачкою суд до уваги не приймає, оскільки доказування не може грунтуватись на припущеннях, будь-яких доказів в спростування доводів позову відповідачкою не надано.Свідок ОСОБА_6 ствердила, що їй відомо від позивачки,що відповідачка не повернула їй борг в сумі 26500 грн.Вона з позивачкою ходила до відповідачки додому, але вона не відкривала двері.З приводу неповернення боргу відповідачкою позивачка в липні-серпні 2015 року зверталась до правоохоронних органів (а.с.9),на що отримала роз"яснення про відсутність в діях ОСОБА_4 ознак вчинення кримінального правопорушення. Суд не приймає до уваги як єдиний належний і допустимий доказ пояснення відповідачки як свідка про повернення нею коштів позивачу в сумі 9000 грн. та 300 доларів США.

Відповідно до вимог статті 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Статтею 527 ЦК України передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

У даній справі встановлено, що відповідачка видала розписку від 30.07.2014 року позивачу як борговий документ , що підтверджує укладення договору позики та прийняття кожним із них відповідних зобов'язань. Зокрема, відповідачка зобов'язувалася повернути борг, а позивач - прийняти виконання особисто, оскільки інше не встановлено договором.Оригінал розписки відповідачки про отримання нею спірної суми 26500 грн. знаходилися на час пред'явлення позову у позивача, копія розписки приєднана до справи, оригінал оглядався судом, неодноразово відповідачкою під час розгляду справи , надавався експерту для дослідження. Тому доводи ОСОБА_4 про повернення нею частини позичених коштів є недоведеними.

Відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 1 жовтня 2014 року розглянув справу № 6-113 цс 14, в якій зробив правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобовязання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобовязанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку(а.с.113-114) на користь позивача підлягають стягненню 1468,03 грн. як 3% річних від простроченої суми за період з 31.12.2014 року по 4.11.2016 року , а також 13029,89 грн. як відшкодування інфляційних збитків з 31.12.2014 року по 4.11.2016 року включно.Всього на користь позивача підлягає стягненню 40997,92 грн.(13029,89 грн. інфляційних + 1468,03 грн.річних + 26500 грн. боргу).

Порушені права позивача підлягають захисту шляхом постановлення рішення про стягнення грошових коштів.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача , як це встановлено ст.88 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 88,212-215,209,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 26500 грн.боргу за договором позики , 1468, 03 грн. 3% річних , 13029,89 грн. інфляційних втрат , а всього 40997,92 грн. боргу станом на 4.11.2016 року .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 487,2 грн. витрат по сплаті судового збору .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя :