Постанова № 63435145, 13.12.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 914/2261/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача ОСОБА_2В.( довіреність № 502-457112 від 25.12.2015);

відповідача ОСОБА_3 ( довіреність №б/н від 08.01.2016),

розглянувши апеляційну скаргу Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», вих. №21 від 11.10.2016 (вх. №01-05/5030/16 від 25.10.2016)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016

у справі № 914/2261/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача: Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», м. Стебник Львівської області

про стягнення 13 806,88грн пені, 33 198,14грн інфляційних втрат та 722,01грн 3% річних

ВСТАНОВИВ:

09.07.2015 ПАТ «Львівобленерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ДКП «Стебниктеплокомуненерго» про стягнення 13 806,88грн пені, 33 198,14грн інфляційних втрат та 722,01грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором про постачання електричної енергії від 11.06.2008 № 90339 позивач поставляв відповідачу електроенергію, яка оплачена з порушенням встановлених договором строків. За прострочення строків оплати електроенергії позивач просив стягнути з відповідача на підставі п.4.2.1 договору пеню в сумі 13 806,88грн, нараховану за період 02.03.2015 по 19.04.2015, та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України - 33 198,14грн інфляційних втрат та 722,01грн 3% річних за період з 01.01.2015 по 19.04.2015.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2015 у справі № 914/2261/15 ( колегія суддів у складі: головуючого судді Крупника Р.В, суддів Синчука М.М. та Юркевича М.В.) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 13 806,88грн пені, 33 198,14грн інфляційних втрат, 722,01грн 3% річних та 1827,00грн судового збору( т.1, а.с. 187-194).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2015( колегія суддів у складі: головуючого судді Кравчук Н.М., суддів Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г.) залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2015 у справі № 914/2261/15 ( т.2, а.с. 26-35).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 та рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2015 у справі № 914/2261/15, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції( т.2, а.с. 77-83).

Скасовуючи названі судові рішення, Вищий господарський суд України вказав, що позивач, склавши з розпорядниками коштів зведені реєстри актів звіряння та підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб виявив своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електроенергію. Відтак дійшов висновку, що для застосування пені, передбаченої п.п.4.2.1 п.4.2 договору про постачання електричної енергії,та наслідків порушення грошового зобовязання, встановлених ч.2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями. Тому висновки судів про те, що наслідки порушення строків оплати, встановлених договором, застосовуються незалежно від підписання спільних протокольних рішень, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За результатами нового розгляду справи Господарський суд Львівської області прийняв рішення від 20.09.2016 у справі № 914/2261/15 (суддя Трускавецький В.П.), яким позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 13 806,88грн пені, 21 871,63грн інфляційних втрат, 722,01грн 3% річних та 402,50грн судового збору ( т.2, а.с. 124-135).

При вирішенні спору суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу у грудні 2014 року, січні-травні 2015 року активну електроенергію, яка оплачена частково відповідачем власними коштами, решта оплачена шляхом погашення боргу згідно із спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Проте, поставлена відповідачу електроенергія оплачена з порушенням строків оплати, встановлених договором. Спільні протокольні рішення, учасником яких є ПАТ «Львівобленерго», які були підписані згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, не змінюють і не можуть змінювати умов договору про постачання електричної енергії від 11.06.2008 № 90339, учасником якого є позивач і відповідач, оскільки відповідач не є учасником спільних протокольних рішень. Відтак суд дійшов висновку, що пеня і 3% річних підлягають до задоволення повністю, а інфляційні втрати частково в сумі 21871,63грн у звязку з виявленим судом при перевірці неправильним їх нарахуванням ( інфляційні втрати нараховані з 28.01.2015 по 28.01.2015, з 02.04.2015 по 19.04.2015, в той час як мали нараховуватися на суму боргу, яка існувала на останній день місяця, в якому мав бути здійснений платіж).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному зясуванні всіх обставин справи, у звязку з чим оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт вказує, що згідно з умовами п.2.1.2 договору у випадку зміни чинного законодавства, яке регулює постачання електроенергії, порядку розрахунків, прав чи обовязків та відповідальності сторін, застосовуються положення нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього договору.

Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, Порядок розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства палива і енергетики України, НАК «Нафтогаз України» та Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, спільні протокольні рішення від 19.01.2015, від 17.02.2015, від 18.03.2015, від17.04.2015, відповідач вважає, що склавши з розпорядниками коштів зведені реєстри актів звіряння та підписавши спільні протокольні рішення, позивач виявив своє бажання здійснити у такий спосіб розрахунки відповідно до Порядку розрахунків і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлену електроенергію за договором від 11.06.2008 № 90339.

Кошти з державного бюджету згідно з протокольними рішеннями не проходили через казначейські рахунки відповідача, а зараховувалися в рахунок оплати електроенергії по контрагенту ПАТ «Львівобленерго», тому відповідач не може будь-яким чином впливати на фінансування цих програм. Водночас відповідач вказує, що за зобовязаннями січня 2015 року він частково здійснював оплату електроенергії власними коштами, з яких 3 800,00грн сплачено з простроченням, період прострочення з 28.01.2015 по 01.02.2015. Відтак вважає, що до задоволення підлягає пеня в сумі 14,58грн, 3% річних в сумі 1,56грн та інфляційні втрати в сумі 387,98грн.

На підставі викладеного просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити частково в сумі 404,12грн, з яких: пеня в сумі 14,58грн, 3% річних в сумі 1,56грн, інфляційні втрати в сумі 387,98грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника та зазначає, зокрема, що відповідач не був учасником Спільних протокольних рішень, тому ці рішення не змінюють та не припиняють зобовязань сторін за договором. Посилаючись на ст.528 ЦК України, вказує, що навіть у випадку покладення виконання обовязку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобовязання залишається боржник, а не інша особа.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

11 червня 2008 року ВАТ Львівобленерго ( постачальник), перейменоване на ПАТЛьвівобленерго згідно із статутом, зареєстрованим 28.03.2014, та Державним комунальним підприємством Стебниктеплокомуненерго(споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №90339 (далі договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Порядком розрахунків (Додаток №2 до договору) встановлено, що розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Остаточний розрахунок за електроенергію спожиту упродовж розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Згідно з рахунками за грудень 2014 року та січень травень 2015 року( т.1, а.с.15-20) позивач поставив, а відповідач прийняв активну енергію:

- за грудень 2014 року на суму 162 451,24 грн, рахунок отримав 22.12.2014, строк оплати -до 29.12.2014;

- за січень 2015 року на суму 186 774,47 грн, рахунок отримав 20.01.2015, строк оплати - до 27.01.2015;

- за лютий 2015 року на суму 182 511,54 грн, рахунок отримав 20.02.2015, строк оплати - до 02.03.2015;

- за березень 2015 року на суму 160 184,98 грн, рахунок отримав 20.03.2015, строк оплати - до 27.03.2015 ;

- за квітень 2015 року суму 79 580,23 грн, рахунок отримав 20.04.2015, строк оплати до 27.04.2015;

- за травень 2015 року на суму 2752,27 грн, рахунок отримав 20.05.2015, строк оплати - до 27.05.2015.

Відповідач оплатив електроенергію частково власними коштами, сплативши п/д № 3 від 06.01.2015 12 451,24грн за електроенергію, отриману у грудні 2014 року ( т.1, а.с. 78,103), та п/д № 38 від 27.01.2015 -6 774,47 грн, п/д №43 від 02.02.2015 -3800,00грн за електроенергію, отриману у січні 2015 року(т.1,а.с.78, 84,104,105).

Решта електроенергії оплачена за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків від 19.01.2015, від 17.02.2015, від 18.03.2015 та від 17.04.2015 ( далі СПР), які підписані Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області (Сторона 1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (Сторона 2), Енергопостачальна компанія ПАТ Львівобленерго ( Сторона 3), ДП Енергоринок (Сторона остання) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з держаного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 № 20, зі змінами, та Порядку розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива і енергетики України, НАК «Нафтогаз України» та Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, зареєстрованого у Мінюсті України 15.04.2009 за № 342/16358( т.1, а.с. 86-91,93-95, 241-249).

Ці рішення погоджені Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

До СПР додані зведені реєстри погашення бюджетної заборгованості з пільг і субсидій населення перед підприємством ЖКГ з одночасним погашенням заборгованості за спожиту е/е перед ПАТ Львівобленерго, які були складені та погоджені ПАТ Львівобленерго(Стороною 3), погоджені Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (Стороною2) та затверджені Департаментом ЖКГ Львівської ОДА. У зведених реєстрах визначені суми погашення заборгованості окремо по кожному підприємству, зокрема, визначені суми погашення заборгованості ДКП Стебниктеплокомуненерго перед ПАТ Львівобленерго:

- 176 200,00грн ( зведений реєстр до СПР від 19.01.2015);

- 210 000,00грн( зведений реєстр до СПР від 17.02.2015 );

- 220 000,00грн( зведений реєстр до СПР від 18.03.2015);

- 137 000,00грн(зведений реєстр до СПР від 17.04.2015).

Матеріалами справи (платіжними дорученнями, банківською випискою, повідомленнями про централізовані розрахунки, т.1 ,а.с.51, 79, 85, 92, 99-102) підтверджено та підтверджено сторонами, що вказані вище суми заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту е/е у грудні 2014року, січні-травні 2015року були погашені:

- 29.01.2015 - 176 200,00грн ;

- 02.04.2015 210 000,00грн;

- 20.04.2015 220 000,00грн;

- 08.05.2015 - 137 000,00грн.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Статтею 26 Закону "Про електроенергетику" встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору про постачання електричної енергії №90339 позивач поставив відповідачу у грудні 2014 року та січні-травні 2015 року електричну енергію, яку відповідач оплатив частково власними коштами, сплативши п/д № 3 від 06.01.2015 12 451,24грн ( за електроенергію, отриману у грудні 2014 року) та п/д № 38 від 27.01.2015 -6 774,47 грн, п/д №43 від 02.02.2015 -3800,00грн ( за електроенергію, отриману у січні 2015 року).

Решта електроенергії оплачена за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків від 19.01.2015, від 17.02.2015, від 18.03.2015 та від 17.04.2015, підписаних відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з держаного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 № 20, зі змінами, та Порядку розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива і енергетики України, НАК «Нафтогаз України» та Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, зареєстрованого у Мінюсті України 15.04.2009 за № 342/16358.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій ( далі Порядок перерахування субвенцій), який визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, електроенергії.

Згідно з п.7 названого Порядку, у редакції чинній на момент підписання спільних протокольних рішень, розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

У разі проведення розрахунків за спожиту електроенергію кошти перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальних компаній, відкриті в уповноваженому банку, для подальшого спрямування їх через поточні рахунки із спеціальним режимом використання державним підприємством "Енергоринок" на рахунки виробників електроенергії, які поставляють її на оптовий ринок електроенергії, з наступним перерахуванням цих коштів на рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, які є постачальниками та транспортувальниками природного газу( п.8).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 3 лютого 2009 р. N 55/57/43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 р. за N 342/16358 (далі - Порядок проведення розрахунків), в редакції, чинній на момент підписання спільних протокольних рішень (втратив чинність згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 3 серпня 2015 року N 493/688), постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння.

Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням, які узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами.

Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним головним фінансовим управлінням, відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України, постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок". Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника, відхиляє як необгрунтовані доводи позивача та вважає, що позивач, склавши з розпорядниками коштів зведені реєстри актів звіряння та підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб виявив своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування субвенцій і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за відпущену відповідачу у грудні 2014року та січні-травні 2015 року електричну енергію.

Слід зазначити, що СПР не встановлюють конкретних строків проведення розрахунків між учасниками (сторонами) спільних протокольних рішень. Підписаними позивачем як Стороною 3 спільними протокольними рішеннями передбачено, що Державна казначейська служба України перераховує Стороні 1 кошти, а Сторона 1 перераховує кошти Стороні 2, яка перераховує їх Стороні 3, Сторона 3 перераховує кошти Стороні останній.

Отже, відповідач не може нести відповідальності за те, що позивач після поставки електроенергії відповідачу добровільно обрав інші, ніж передбачені договором, порядок та строки оплати йому електроенергії, а саме визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та СПР, на підставі яких і була оплачена більша частина електроенергії в інші строки, ніж встановлено договором.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на норми ст. 528 ЦК України щодо покладення боржником виконання свого обов'язку на іншу особу, оскільки відповідач не покладав виконання свого обов'язку на іншу особу. Як зазначено вище, позивач з власної волі на підставі нормативних актів прийняв рішення шляхом підписання СПР (до настання строків оплати електроенергії, встановлених договором) отримати кошти за електроенергію не від відповідача, а від іншої особи.

Як вбачається з розрахунку позивача, заявлена ним до стягнення пеня в сумі 13 806,88грн нарахована за період з 02.03.2015 по 19.04.2015 на суми заборгованості за лютий і березень 2015року ( 182 511,54 грн та 160 184,98 грн), які були погашені згідно з СПР. Отже, нарахування пені за прострочення оплати вказаних сум є безпідставним, оскільки до настання строку їх оплати згідно з рахунками позивача (02.03.2015 та 27.03.2015) позивачем вже були підписані СПР від 17.02.2015 та від 18.03.2015, якими було змінено порядок та строки оплати.

Відтак не може братися до уваги визнання відповідачем пені в сумі 14,58грн за прострочення сплати власних коштів за електроенергію з огляду на те, що на суму сплачених відповідачем власних коштів пеня не нарахована і не заявлена до стягнення.

Апеляційний суд вважає, що заявлені до стягнення 3% річних в сумі 6,37грн та інфляційні втрати в сумі 80,85грн, які нараховані на суму боргу 12 451,24грн та на суму боргу 3 800,00грн, підлягають до задоволення, оскільки вони нараховані на суми заборгованості, які були сплачені відповідачем власними коштами, однак були сплачені з простроченнями. Решта 3% річних та інфляційних втрат не підлягають до задоволення, оскільки вони нараховані на суми заборгованості за січень, лютий і березень 2015року ( 180 000,00грн, 182 511,54 грн та 160 184,98 грн), які були погашені згідно з СПР. До настання строку їх оплати згідно з рахунками позивача (27.01.2015, 02.03.2015 та 27.03.2015) позивачем вже були підписані СПР від 19.01.2015, від 17.02.2015 та від 18.03.2015, якими було змінено порядок та строки оплати.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального суд першої інстанції дійшов помилкого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 13 806,88грн пені, 722,01грн 3% річних, 21 871,63 грн інфляційних втрат та 402,50грн судового збору.

Крім того, судом порушені норми процесуального права, оскільки при частковому задоволенні позову у резолютивній частині рішення не вказано щодо решти позовних вимог, які не задоволені.

Відтак рішення суду першої інстанції належить змінити, позов задоволити частковота стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 6,37грн, інфляційні втрати в сумі 80,85грн та 3,34 грн на відшкодування сплаченого судового збору. У задоволенні решти вимог відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на сторони пропорційно до задоволених апеляційних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі № 914/2261/15 змінити та викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», ідентифікаційний код 22407995, місцезнаходження: 82172, м. Стебник Львівської області, вул.Мельника,17 на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», ідентифікаційний код 00131587, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.Козельницька,3 - 3% річних в сумі 6,37грн, інфляційні втрати в сумі 80,85грн та 3,34 грн на відшкодування сплаченого судового збору за подання позову.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», ідентифікаційний код 00131587, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.Козельницька,3, на користь Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», ідентифікаційний код 22407995, місцезнаходження:82172, м. Стебник Львівської області, вул.Мельника,17 - 2006,08грн на відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

3.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 15.12.2016

Головуючий суддяМ.І. Хабіб

СуддяО.В.Зварич

Суддя Я.О. Юрченко