Постанова № 63435033, 13.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 910/18199/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників сторін:

позивача Марусенко Ю.Г.

відповідача Каракулов М.В.

від третіх осіб - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі - Авентіс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 по справі №910/18199/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі - Авентіс Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група"

про стягнення 498 687,50 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 по справі №910/18199/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта" страхову суму в загальному розмірі 498687 грн. 50 коп. та 7480 грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 13.12.2016.

21 грудня 2016 року представником третьої особи, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

В судове засідання 13.12.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник третьої особи повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а також враховуючи подане клопотання, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" (лізингоодержувач) укладено договір з оперативного лізингу парку транспортних засобів №138812 (далі - договір лізингу).

Відповідно до п. 1.1. договору лізингу лізингодавець має надати в лізинг лізингоодержувачу транспортні засоби, вказані у лізингових протоколах.

Згідно з п. 2.2 договору лізингу транспортний засіб вважається взятим лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах цього договору з дати підписання акту приймання-передачі лізингоодержувачем та лізингодавцем. Датою передачі транспортного засобу вважається дата підписання акта приймання-передачі сторонами.

Згідно з п. 4.1 Договору лізингу лізингодавець за власні кошти та на власне ім'я страхує транспортні засоби у прийнятній для лізингодавця страховій компанії із доброю репутацією. Страховка має бути дійсною з моменту надання ТЗ лізингоодержувачу та протягом всього терміну користування ТЗ лізингоодержувачем.

Відповідно до додатків до Генерального договору № 28-0199-01408/0782 від 05.05.2015 та № 28-0199-01408/0813 від 05.05.2015 страхова сума по виду страхування "ПДТО" на вищенаведені автомобілі встановлена у загальному розмірі 498 687,50 грн. (по 249 343,75 грн. за кожен автомобіль).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору лізингу позивач передав відповідачу у лізинг автомобіль марки Skoda Fabia Ambiente 1,4i/63kW, сірого кольору, державний номер АА 0265 МС та автомобіль марки Skoda Fabia Ambiente 1,4i/63kW, колір - бежевий металік, державний номер АА 0226 МС.

21 травня 2015 року відповідач повідомив позивача про настання страхового випадку по зазначеним автомобілям, які залишені відповідачем у липні 2014 року в м. Луганськ з підстав відсутності можливості їх евакуації із зони проведення АТО.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач порушив умови договору лізингу та внаслідок не вивезення автомобілів з тимчасово окупованої території України сталося викрадення цих автомобілів, а тому відповідач має відшкодувати позивачу 498687,50 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" укладено Генеральний договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 28-0199-01408 від 03.11.2014.

05 травня 2015 року підписано додаток до Генерального договору за № 28-0199-01408/0813, предметом якого є страхування транспортного засобу Skoda Fabia 1.4, реєстраційний номер АА 0226 МС та додаток до Генерального договору за № 28-0199-01408/0782, предметом якого є страхування транспортного засобу Skoda Fabia 1.4, реєстраційний номер АА 0265 МС.

Відповідно до пункту 2 Генерального договору страхування № 28-0199-01408 від 03.11.2014 та додатку до нього до страхових випадків віднесено:

викрадення - незаконне заволодіння застрахованим ТЗ з будь-якою метою, а також пошкодження застрахованого ТЗ, отримані внаслідок незаконного заволодіння;

ПДТО (протиправні дії третіх осіб) - дії будь-яких третіх осіб, спрямовані проти майна страхувальника, а саме умисне або необережне знищення чи пошкодження ТЗ, його ДО, крадіжка частин, вузлів, деталей, агрегатів, додаткового обладнання ТЗ (крім незаконного заволодіння ТЗ), підпал.

Місцевим господарським судом встановлено, що 26.05.2015 позивач звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в яких зазначив, що за адресами: м.Луганськ, вул. П'ятеркіна, 6, сталося викрадення автомобіля Skoda Fabia 1.4, реєстраційний номер АА 0226 МС та м. Луганськ, вул. Тухачевського, 4, сталося викрадення автомобіля Skoda Fabia 1.4, реєстраційний номер АА 0265 МС.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" листами №03/0490 та № 03/0491 від 29.01.2016 повідомило позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Доводи апелянта щодо безпідставної відмови страхової компанії від виплати страхового відшкодування, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Положення цієї статті кореспондується з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування», за змістом якої договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом положень статті 988 ЦК України та статті 20 Закону України «Про страхування» обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Тобто приписи наведених норм нерозривно пов'язують момент виникнення обов'язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є виключенням зі страхових випадків, не породжує обов'язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Згідно з п. 8.1 Генерального договору страхування № 28-0199-01408 від 03.11.2014 договором покриваються тільки ті страхові випадки, які сталися зокрема в межах території України (за винятком тимчасово окупованих територій, відповідно до чинного законодавства України).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII. За змістом частини першої статті 1 вищезазначеного Закону періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

В подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р і від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Луганськ.

Таким чином, відповідно до приписів чинного законодавства місто Луганськ, на території якого знаходилось застраховане майно, є частиною території України, тимчасово окупованої незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція. Ці фактичні дані доказами не спростовано і визнано такими, що відповідають дійсності.

Крім того, як вбачається з листа третьої особи №03/6111 від 18.10.2016 підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, в зв'язку з викраденням автомобіля Skoda Fabia 1.4, реєстраційний номер АА 0226 МС та автомобіля Skoda Fabia 1.4, реєстраційний номер АА 0265 МС є відсутність страхового покриття на території на якій сталося викрадення.

Відповідно до п.п. а) п. 5.1.3. договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний користуватися транспортним засобом з розумною обережністю, уберігати його від будь-яких пошкоджень, втрат, включаючи крадіжки, та жодним чином не псувати транспортний засіб.

Пунктом 4.8 договору лізингу сторонами визначено, що у разі, якщо не отримання лізингодавцем від страхової компанії страхових виплат (відшкодувань), пов'язаних з пошкодженням, знищенням та/або втратою (в т.ч. крадіжкою) транспортного засобу під час перебування його в користуванні лізингоодержувача, було спричинено невиконанням/неналежним виконанням лізингоодержувачем своїх зобов'язань передбачених цим договором та/або ненаданням вказаних у п. 5.1.3 (е) документів лізингоодержувач у випадку повної втрати (в т.ч. крадіжки) чи конструктивної загибелі транспортного засобу відшкодовує лізингодавцю суму, що відповідає страховій сумі щодо такого транспортного засобу на момент укладання відповідного договору страхування.

З матеріалів справи, вбачається, що позивач листами № 24-юр та № 25-юр від 09.02.2016, № 136-юр від 18.08.2016 звертався до відповідача з вимогою відшкодувати страхові суми за автомобілями протягом 7 (семи) календарних днів в загальному розмірі 498 687,50 грн. Відповідач залишив дані вимоги позивача без задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доводи апелянти щодо значних ризиків захоплення зазначених автомобілів, під час перетину блокпостів, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідач залишив автомобілі в м. Луганськ в липні 2014, в той час як повідомив позивача про зазначені події лише в травні 2015. Таким чином, відповідач залишив зазначені автомобілі на окупованій території понад 10 місяців без спроби їх вивезення, що свідчить про недбале ставлення останнього до предмету лізингу. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач, навіть після того як дізнався про викрадення автомобілів, не звертався до правоохоронних органів в зв'язку з зазначеними обставинами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що втрата транспортних засобів, які належать позивачу, відбулося не через його бездіяльність та недбале ставлення.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі - Авентіс Україна" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 по справі №910/18199/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі - Авентіс Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 по справі №910/18199/16 без змін.

2.Матеріали справи №910/18199/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна