Постанова № 63434995, 13.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.12.2016 справа №913/750/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 довіреність №2-329 від 24.12.2015р. Не зявився Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від25 жовтня 2016 р. (повний текст складено та підписано 31.10.2016р.) у справі№ 913/750/16 (головуючий суддя Вінніков С.В., судді Ворожцов А.Г. та Косенко Т.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, м. Сєвєродонецьк Луганської області простягнення 2 989 879 грн. 59 коп. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.10.2016р. у справі №913/750/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 2 989 879 грн. 59 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 2 470 956 грн. 92 коп., пені в розмірі 231 613 грн. 17 коп.. 3% річних у розмірі 21 271 грн. 56 коп., інфляційних втрат у розмірі 102 609 грн. 06 коп. та штрафу в розмірі 163428 грн. 89 коп. задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 2 470 956 грн. 92 коп., 3 % річних у розмірі 21 271 грн. 56 коп., інфляційні втрати в розмірі 102 609 грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз, м. Київ подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені у розмірі 231 613,17грн., 7% штрафу у розмірі 163 428,89грн. та прийняти в цій частині рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач в порушення умов п.9.3. договору не повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, а тому відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності в цій частині. Також, апелянт зазначає про помилковий висновок суду про відмову у задоволенні стягнення штрафу у розмірі 7% від простроченої суми з огляду на підтвердження матеріалами справи прострочення виконання зобовязання відповідачем у строк понад 30днів. Крім того, скаржник посилається про надання судом першої інстанції при прийнятті рішення пріоритету позиції відповідача.

Позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача наданими йому правом не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. У попередньому судовому засіданні 29.11.2016р., відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду у повному обсязі, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз, м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 2989879 грн. 59 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 2470956 грн. 92 коп., пені в розмірі 231613 грн. 17 коп.. 3% річних у розмірі 21271 грн. 56 коп., інфляційних втрат у розмірі 102609 грн. 06 коп., та 7% штрафу в розмірі 163428 грн. 89 коп.

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, м. Сєвєродонецьк Луганської області обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1109011109/Б28 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011р. в частині своєчасної оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Як зазначає позивач, за наведеним договором останній надавав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами протягом січня квітня, липня вересня 2014 року, лютого грудня 2015р. та січня 2016р. березня 2016р. на загальну суму 4 766 549 грн. 11 коп., що підтверджує наявними у матеріалах справи актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубпроводами. При цьому, відповідачем порушено строки оплати товару, у звязку з чим позивачем на суму заборгованості нараховано пеню, 3% річних, інфляційні втрати та штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором № 1109011109/Б28 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011р. щодо своєчасної оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає зміні в частині нарахування інфляційних втрат з наступних підстав.

Так, 27.09.2011р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Луганськгаз(далі Замовник ) укладено договір № 1109011109/Б28 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі Договір).

До означеного договору сторонами укладено низку додаткових угод, якими вносились зміни до його умов.

Зокрема, додатковою угодою № 2 від 17.01.2013р. внесено зміни до пунктів договору, а також стороною за договором визначено Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз, яке є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обовязків Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

За умовами вказаного договору, газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобовязується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору (п.1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 17.01.2013р.).

Пунктом 3.1. договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 17.01.2013р.) послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до п. 3.4. договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 17.01.2013р.) акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Згідно з пунктом 5.4. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 17.01.2013р.) встановлено, що вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до п. 5.5. договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 17.01.2013р.), оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу за відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

В пункті 7.3. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 17.01.2013р.) зазначено, що у разі порушення замовником строків оплати із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами, умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011р. Договір діє в частині транпортування газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги до повного виконання Замовником своїх зобовязань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 17.01.2013р.).

Доказів припинення строку дії договору матеріали справи не містять, тобто на на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Додатковими угодами № 1 від 25.11.2011р., №3 від 03.02.2014р. стронами внесено зміни до п.1.2. в частині зміни обсягів поставок газу.

Додатковими угодами №4 від 17.03.2014р. та №6 від 05.11.2014р. сторонами вносились зміни до реквізитів Газотранспортного підприємства (розділ 12 Договору).

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору № 1109011109/Б28 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011р. позивач надав протягом січня-квітня, липня-вересня 2014 року, лютого грудня 2015р. та січня 2016р. березня 2016р., а відповідач прийняв послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 4 766 549 грн. 11 коп., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубпроводами від 31.01.14 р. на суму 162 666,61 грн. (за січень 2014 р.), від 28.02.14 р. на суму 158 781,43 грн. (за лютий 2014р.), від 31.03.14 р. на суму 109 962,38 грн. (за березень 2014 р.), від 30.04.14 р. на суму 35 483,68 грн. (за квітень 2014 р.), від 31.07.2014р. на суму 2 054,88грн. (за липень 2014р.), від 31.08.2014р. на суму 1 855,26грн. (за серпень 2014р.), від 30.09.2014р. на суму 1 185,31грн. (за вересень 2014р.), від 28.02.2015р. на суму 64 326,24грн. (за лютий 2015р.), від 31.03.2015р. на суму 45 133,98грн. (за березень 2015р.), від 30.04.2015р. на суму 246 835,82грн. (за квітень 2015р.), від 31.05.2015р. на суму 21 866,26грн. (за травень 2015р.), від 30.06.2015р. на суму 13 632,59грн. (за червень 2015р.), від 31.07.2015р. на суму 10 497,98грн. (за липень 2015р.), від 31.08.2015р. на суму 9 295,97грн. (за серпень 2015р.), від 30.09.2015р. на суму 15368,74грн. (за вересень 2015р.), від 31.10.2015р. на суму 262 951,97грн. (за жовтень 2015р.), від 30.11.2015р. на суму 739 008,96грн. (за листопад 2015р.), від 31.12.2015р. на суму 1 118 141,52грн. (за грудень 2015р.), від 31.01.2016р. на суму 641 451,28грн., від 29.02.2016р. на суму 487 753,39грн. (за лютий 2016р.), від 31.03.2016р. на суму 398 073,89грн. (за березень 2016р.)

За твердженням позивача, відповідач на момент подання позову здійснив часткову оплату наданих йому послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі 2 295 592 грн. 19 коп., у звязку з чим розмір основного боргу відповідача складає 2 470 956 грн. 92 коп.

Як зазначено в ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена особа, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період січень-квітень, липень-вересень 2014 року, лютий грудень 2015р., січень 2016р. березень 2016р., що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2 470 956 грн. 92 коп.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 2 470 956 грн. 92 коп., Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Луганськгаз допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2 470 956 грн. 92 коп. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Одночасно, у звязку з порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасного проведення розрахунків за надані послуги, позивачем на підставі п. 7.3. договору заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 231 613 грн. 17 коп., розраховану за період з 21.02.2014р. по 29.04.2016р.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період з 07.04.2014р. по 29.04.2016р. з огляду на настання форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом (висновок) про настання обставин непереборної сили № 3348/05-4 від 26.09.2014р. Одночасно, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення пені за період з 21.02.2014р. по 06.04.2014р., суд першої інстанції також відмовив у звязку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Дослідивши наведені обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено вище, пунктом 7.3. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 17.01.2013р. сторонами узгоджено, що у разі порушення замовником строків оплати із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Одночасно, відповідач зазначав про неможливість належного виконання зобов'язань за спірним договором внаслідок настання обставин непереборної сили, зумовлених проведенням бойових дій на території Луганської області, посилаючись на сертифікат Торгово-промислової палати України №661 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.09.2014р. № 3348/05-4.

Пунктом 9.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 17.01.2013р.) передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обовязків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин)

При цьому, настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (пункт 9.4. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 17.01.2013р.)

За змістом статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (у редакції, чинній на момент засвідчення форс-мажорних обставин) Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 10 означеного Закону визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно ст. 11 Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» звернулось за підтвердженням настання форс-мажорних обставин до уповноваженого органу, у звязку з чим Торгово-промисловою палатою України видано Сертифікат (висновок) №661 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.09.2014р. № 3348/05-4.

В Сертифікаті зазначено, що події, які мали місце на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», у т.ч. виконання його зобовязань за договором № 1109011109/Б28 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011р. Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) 07.04.2014р., які продовжують діяти на теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.

З метою попередження негативних наслідків, товариство відповідача у газеті Верховної Ради України «Голос України» у випуску №203 (5953) від 22.10.2014р. опублікувало оголошення з переліком втрачених штампів та печаток.

Також, у звязку з неможливістю використання засобів поштового звязку, для повідомлення контрагентів про обставини непереборної сили, які утворились та впливають на фінансово-господарську діяльність, у тому числі щодо втрати контролю над територією обслуговування, яка знаходиться під контролем бойовиків, товариство відповідача опублікувало офіційну інформацію у газеті Верховної Ради України «Голос України» у випуску №206 (5956) від 25.10.2014р.

Крім цього, у газеті Верховної Ради України «Голос України» у випуску №14 (6018) від 28.01.2015р. товариство відповідача опублікувало повідомлення про відсутність можливості розпоряджатись нерухомим майном та документацією дозвільного, звітного та правовстановлюючого характеру.

Разом із тим, Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Згідно ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669VII від 02.09.2014р. період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи вищезазначене, факт настання обставин непереборної сили, що виникли у звязку з військовими діями, на подолання яких застосовано проведення антитерористичної операції на території Луганської області у вказаний період, є загальновідомою обставиною та не вимагає додаткового підтвердження.

Таким чином фактичні обставини справи свідчать, що форс-мажорні обставини є доведеними та такими, що тривають на час вирішення спору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність правових підстав для звільнення відповідача від сплати пені, нарахованої за період з 07.04.2014р. по 29.04.2016р. з огляду на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується Сертифікатом (висновок) №661 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.09.2014р. № 3348/05-4.

Одночасно, при прийнятті рішення судом першої інстанції за заявою відповідача до вимог про стягнення пені застосовано строк позовної давності за період з 21.02.2014р. по 06.04.2014р.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, п.2 згаданої статті Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, п.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 22.06.2016 р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті, в якому була надіслана позовна заява, а тому, з урахуванням загального строку позовної давності, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з боржника пені за період з 21.02.2014 по 06.04.2014.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за період з 21.02.2014р. по 06.04.2014р. у звязку зі спливом строку позовної давності.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 102 609,06грн. та 3% річних у сумі 21 271,56грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Одночасно, приписами п.3.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Як зазначалось вище, додатковою угодою №3 від 03.02.2014р. стронами внесено зміни до п.1.2. в частині зміни обсягів поставок газу. Так, згідно п.1.2. вказаної додаткової угоди зазначено, що річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника у 2014році складає 42556,000 тис. куб. м. у тому числі по місяцях: (тис. куб.м.) січень 8644,000, лютий 8547,000, березень 6953,000, квітень 1985,000, травень 248,000, червень 198,000, липень 149,000, серпень 150,000, вересень 198,000, жовтень 1581,000, листопад 5959,000, грудень 7944,000.

У судовому засіданні 29.11.2016р. позивачем зазначено, що вказаний обсяг транспортування природного газу не змінювався, умови договору у 2015-2016рр. виконувались згідно з обсягом газу, визначеного додатковою угодою №3 від 03.02.2014р. Додаткові угоди до договору у період 2015-2016рр. в частині змін обсягу транспортованого газу не укладались. В подальшому, означене також викладене позивачем в письмових поясненнях, які надані суду 12.12.2016р.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань за зазначений вище період у розмірі 102 609,06грн. (за кожним актом окремо), колегією суддів встановлено, що за актом від 28.02.14 р. на суму 158 781,43 грн. обсяг транспортованого газу склав 9 001,215 тис. куб. м., тобто більше, ніж передбачено додатковою угодою №3 від 03.02.2014р., у звязку з чим остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.(п.5.5. договору зі змінами).

В свою чергу, з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за цей місяць вбчається, що останнім здійснено нарахування за період з 01.02.2014р. по 31.03.2014р. із застосуванням індексу інфляції за березень 2014р.

Тобто, з огляду на умови договору (п.5.5. договору) щодо настання строку виконання зобовязань та вищенаведені розяснення, викладені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р., нарахування інфляційних втрат за лютий 2014р. повинно здійснюватись з 01.04.2014р.

Разом з тим, період нарахування інфляційних втрат за іншими актами позивачем здійснений вірно.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині у сумі 100 921,00 грн. з огляду на невірний арифметичний розрахунок, здійснений позивачем, у звязку з чим рішення господарського суду Луганської області підлягає зміні в частині стягнення інфляційних втрат.

При цьому, розрахунок 3% річних позивачем здійснено вірно, судом першої інстанції перевірено та правомірно задоволено у визначеному позивачем розмірі.

Виходячи з зазначеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 21 271,56грн. та інфляційні втрати у розмірі 100 921,00грн.

Крім того, позивач просив стягнути з ПАТ «Луганськгаз» 7% штрафу від суми боргу в розмірі 163428,89 грн. на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відмовляючи у позові в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення наведеної вище суми штрафу з огляду на відсутніть прострочення виконання негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Позивач в позовній заяві та в апеляційній скарзі обґрунтовує свої вимоги абзацом третім частини 2 статті 231 ГК України, відповідно до якого у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, застосовується штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі семи відсотків від вартості товарів, послуг, з яких допущене порушення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, але за змістом абзацу третього ч. 2 ст. 231 ГК України цією нормою передбачено застосування штрафних санкцій до порушень негрошових зобов'язань, тому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим нарахування позивачем штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки в даному випадку має місце порушення грошового зобов'язання (оплата наданих послуг).

Крім цього, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, (із змінами і доповненнями) визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Враховуючи те, що у даній справі має місце порушення зобов'язання з оплати послуг транспортованого за договором природного газу яке за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення 1634 28,89 грн. 7 % штрафу за відсутності обумовлених законом підстав для такого стягнення згідно з приписами абзацу третього частини другої статті 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі № 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі № 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі № 3-11гс11 та від 04.02.2014р. у справі №3-1гс14.

Будь яких інших правових підстав щодо правомірності нарахування 7% штрафу позивачем не наведено.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ задоволенню не підлягає, в свою чергу, рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2016р. у справі № 913/750/16 підлягає зміні в частині стягнення інфляційних втрат з наведених вище підстав, в іншій частині оскаржуване рішення залишає без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно задоволеним вимогам. Витрати по сплаті апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104,105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київзалишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2016р. у справі №913/750/16 змінити в частині стягнення суми інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, вул. Гагаріна, б. 87, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 05451150, на користь Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, Кловський узвіз, б. 9/1, м. Київ, ідентифікаційний код 30019801, борг в сумі 2 470 956 грн. 92 коп., 3 % річних в сумі 21271 грн. 56 коп., інфляційні втрати в сумі 100 921грн. 00коп. та судовий збір в сумі 38 897 грн. 25коп.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 25 жовтня 2016 р. у справі № 913/750/16 залишити без змін.

Господарському суду Луганської області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Колядко Т.М.

ОСОБА_3