Постанова № 63434922, 13.12.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 року Справа № 904/5389/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

За участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність №1908 від 29.07.2016р.;

від позивача: ОСОБА_4 представник, довіреність №б/н від 14.06.2016 р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮФОРТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2016 року у справі №904/5389/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮФОРТ", м. Дніпро

до Нікопольської міської Ради Дніпропетровської області, м. Нікополь, Дніпропетровська область

про визнання договору оренди поновленим та визнання укладеною додаткової угоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2016 року у даній справі (суддя Назаренко Н.Г.) в задоволенні позову про визнання договору оренди поновленим та визнання укладеною додаткової угоди відмовлено. Судові витрати у справі покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, отримавши додаткову угоду до спірного договору оренди земельної ділянки, позивач у разі незгоди з її умовами, не був позбавлений права вирішити це питання в судовому порядку, чого ним зроблено не було. Відповідачем вчинялися дії, направлені на продовження строку дії спірного договору оренди земельної ділянки. Твердження позивача, що саме він мав намір продовжити строк дії договору, про що свідчить його звернення до Нікопольської міської ради з листом-повідомленням від 14.04.2016 про поновлення договору оренди земельної ділянки та додатковою угодою від 12.04.2016 р. (майже через рік після закінчення строку дії договору), а міська рада, в свою чергу, станом на дату звернення з позовом, не підписала додаткову угоду про поновлення терміну дії договору та не надала відповіді на лист позивача, не відповідає дійсним обставинам справи.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮФОРТ" (позивач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на те, що:

- суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав належної правової оцінки тому факту, що разом із листом-повідомленням, надісланим більше ніж за місяць до спливу строку договору оренди, позивач направив відповідачу проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Факт отримання відповідачем такої угоди ним не заперечувався. Згідно чинного законодавства до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди;

- судом на надано правової оцінки факту ігнорування (прийняття або відхилення) відповідачем проекту додаткової угоди позивача про поновлення договору оренди землі.

Отримавши лист-повідомлення із проектом додаткової угоди позивача про поновлення договору оренди землі, відповідач зобовязаний був у місячний термін перевірити його на відповідність закону, за необхідності узгодити з позивачем зміну істотних умов договору оренди розглянути і, за відсутності заперечень позивача, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі та підписати таку додаткову угоду. Або за наявності заперечень щодо поновлення договору оренди землі направити позивачу відповідний лист-повідомлення. Проте відповідач, не у передбачений законом спосіб з порушенням строку (більше ніж через 2 місяці) 03.06.2015 р. направив на адресу позивача лист з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки та копію Рішення №56-61/VI «Про поновлення договору оренди землі на новий строк ТОВ «НЬЮФОРТ». Про причини не підписання проекту додаткової угоди позивача про поновлення договору оренди землі та інші пропозиції, зауваження чи заперечення відповідач у своєму листі не зазначив. В розумінні ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди вважається поновленим на строк до 16.05.2019 р. на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- відповідач рішенням від 24.04.2015 р. №56-61/VІ «Про поновлення договору оренди землі на новий строк ТОВ «НЬЮФОРТ» в односторонньому порядку змінив істотні умови договору оренди, а саме збільшив орендну плату з трьох відсотків до 12 відсотків від діючої нормативної грошової оцінки землі (пункт 2 рішення). Ніяких повідомлень або будь-яким іншим чином відповідач не узгодив з позивачем зміну істотних умов договору оренди.

З цього приводу 09.09.2016 р. позивач звернувся із позовом до господарського суду Дніпропетровської області до відповідача про визнання недійсним пункту 2 рішення Нікопольської міської ради від 24.04.2015 р. №56-61/6 про поновлення договору оренди землі на новий строк ТОВ "НЬЮФОРТ" на вул. Першотравнева, 2 для будівництва торгівельно-розважального комплексу та надав до суду клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення повязаної з нею справи. Дане клопотання залишене судом без задоволення;

- суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що не відповідає дійсним обставинам справи намір позивача продовжити строк дії договору оренди. Даний висновок суду є неправильним. Судом не повно зясовано обставини справи. Так, 14.04.2016 р. позивач направив на адресу відповідача лист-повідомлення про поновлення договору оренди та проект додаткової угоди. Суд правильно зазначив, що лист було направлено майже через рік після закінчення строку дії договору оренди, проте судом не взято до уваги той факт, що лист-повідомлення про поновлення договору оренди від 14.04.2016 р. направлено позивачем повторно. Перший лист-повідомлення про поновлення договору оренди із відповідним проектом додаткової угоди був направлений позивачем на адресу відповідача 16.03.2015 р. більше, ніж за місяць до закінчення дії договору оренди.

Відповідно до ч. 9 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Суд не взяв до уваги факт порушення відповідачем вимог закону щодо порядку поновлення договору оренди землі, ігнорування ним повідомлення позивача, порушення строків надання відповіді на лист-повідомлення та порядку зміни істотних умов договору оренди.

13.12.2016 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 05.04.2007 р. між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.11), додатковою угодою №2 до нього від 13.07.2009 р. (а.с.23), рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012 року (а.с.28) договір оренди визнано поновленим на той самий строк, починаючи з 16.05.2011 року і на тих самих умовах, що були передбачені договором, тобто до 16.05.2015 року.

Позивач листом-повідомленням від 16.03.2015 р. звернувся до Нікопольської міської ради із заявою про поновлення строку дії договору, яке отримане позивачем 17.03.2015 р. (а.с.40).

Відповідачем на сесії 24.04.2015 р. було прийнято рішення № 56-61/VI Про поновлення договору оренди землі на новий строк Товариству з обмеженою відповідальністю НЬОЮФОРТ на вул. Першотравнева, 2 для будівництва торгівельно-розважального комплексу (а.с.41).

Вказане рішення отримане позивачем нарочно, про що свідчить підпис в журналі реєстрації документів (а.с.42).

03.06.2015 р. відповідачем направлено повідомлення позивачу від 03.06.2015 р. № 16/18/0220-2345, в якому відповідач зазначає про необхідність невідкладно звернутись до земельного відділу управління комунального майна для укладення договору оренди земельної ділянки площею 2,7140 га на вул. Першотравнева, 2 та подальшої реєстрації права користування земельною ділянкою (а.с.43).

У звязку з тривалим непідписанням позивачем додаткової угоди, відповідачем направлено на адресу позивача лист від 21.01.2016 р. № 16/18/0220-238 з вимогою звільнити земельну ділянку та повернути її відповідачу (а.с.44).

Зазначений лист отриманий позивачем 11.02.2016 р., що підтверджується копією поштового повідомлення (а.с.45).

Після повторного звернення відповідача з листом-повідомленням від 14.04.2016 про поновлення договору оренди земельної ділянки позивачу направлявся лист від 29.04.2016 р. № 10/18/0220-2135 з додатковою угодою про поновлення договору оренди земельної ділянки, підготовлену відповідно до рішення сесії Нікопольської міської ради від 24.04.2015 № 56-61/VI (а.с.46, 59).

Ці документи отримані позивачем 09.06.2016 р., що підтверджується копією поштового повідомлення (а.с.47).

За змістом ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих підставах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності) і уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення строку договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена сторонами у місячний строк в обовязковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, аналіз цього змісту ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» дозволяє дійти до висновку щодо умов її правозастосування (орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, належним чином виконує свої обовязки за договором, протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди орендодавець не повідомив про свої заперечення), а отже щодо юридичних дій сторін, які зобовязані підписати додаткову угоду до договору оренди на тих же самих умовах, що і основний договір.

З матеріалів справи вбачається, що строк основного договору оренди земельної ділянки закінчився 16.05.2015 року (а.с.28).

Протягом місяця після закінчення строку його дії орендар продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою, а орендодавець не висловив свої заперечення у поновленні договору оренди.

16.03.2015 (а.с.40) позивач направив відповідачеві клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки, додавши до нього проект договору з деякими змінами у редакції, правовстановлюючі документи товариства, документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою. Таким чином, позивач виконав необхідні передумови, які передбачені ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Натомість відповідач 24.04.2015 року прийняв рішення №56-61/VI про поновлення строку дії договору оренди строком на три роки і встановив у рішенні орендну плату в розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель. Це викликає незгоду позивача, який вважає, що договір має бути продовжений на той же строк і на тих самих умовах.

Відповідач не підписав договір про поновлення строку договору, але 21.01.2016 р. (а.с.44) направив позивачу лист, у якому висловив прохання повернути орендовану земельну ділянку.

Відповідач, незважаючи і всупереч тому, що ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачає укладення додаткової угоди без прийняття рішення, 24.04.2015 року прийняв рішення про поновлення договору оренди. З тексту цього рішення вбачається, що відповідач вирішив поновити договір оренди земельної ділянки, що розташована на вул. Першотравнева, 2, але на інших умовах, оскільки у п.2 рішення (а.с.41) йдеться про оренду плату у підвищеному розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель, що умови договору не передбачено.

Через це між сторонами виник спір, бо позивач вважав, що має право на поновлення договору, а відповідач погодився його поновити, але на інших умовах, ніж це передбачено умовами первинного договору, про що прийнято відповідне рішення.

Разом з тим, є неправомірна поведінка і самого позивача в контексті ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивач має право на продовження договору оренди землі на тих самих умовах, і на той самий строк, а фактично відповідачеві надано проект договору (а.с.107) зі змінами щодо: а) зміни цільового призначення земельної ділянки; б) неможливості внесення права на оренду земельної ділянки комунальної форми власності у заставу, до статутного фонду.

За таких обставин, коли кожна із сторін наполягає на укладенні додаткової угоди (фактично поновлені терміну дії договору оренди) на інших умовах, ніж ті, які було передбачено попередньою редакцією договору, застосування до їх правовідносин положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не є можливим.

Стосовно направлення листа - повідомлення про поновлення договору оренди від 14.04.2016р., то апеляційний господарський суд погоджується з тією оцінкою, яка надана цьому факту судом першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив фактичні обставини справи, постановив законне і обґрунтоване рішення у справі, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст., 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮФОРТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2016 року у справі №904/5389/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2016 року у справі №904/5389/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 13.12.2016 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков