Рішення № 63434736, 13.12.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 грудня 2016 р. Справа № 918/1212/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Рівненський автомобільний ремонтний завод"

про стягнення в сумі 146 468,98 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2

від відповідача: представник не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (надалі Позивач або Товариство) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" (надалі Відповідач або Підприємство) в якому просить розірвати договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію №1076 від 08 грудня 2015 року укладений між ОСОБА_1 підприємством Рівненський автомобільний ремонтний завод та ТОВ Рівнетеплоенерго та стягнути з останнього 146 468,98 грн. (сто сорок шість тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 98 коп.) в тому числі: 121 980,46 грн. - основного боргу, 3 854,98 грн. - 3% річних, 20 633,54 грн. - збитків від інфляції.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі ОСОБА_3 №210 на постачання теплової енергії від 01 жовтня 2012 року він постачав Відповідачу теплову енергію, однак останній не в повній мірі оплатив її вартість. Крім того Позивач зазначає, що 08 грудня 2015 року між ОСОБА_1 підприємством Рівненський автомобільний ремонтний завод та ТОВ Рівнетеплоенерго було укладено Договір №1076 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 08.12.2015р. на суму 60 000, 00 грн., однак Відповідач вказаний договір не виконав в результаті чого Позивач позбавився того, на що розраховував при укладенні договору (отримання коштів) і, відповідно це є підставою для розірвання зазначеного договору.

До винесення рішення зі спору представник Позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в частині 3% та інфляційний та просить стягнути їх в розмірі: 3% - 1350,94 грн. за період з 11.12.2015р. по 25.10.2016р., інфляційні - 2642, 81 грн. за період з 01.01.2016р. по 01.10.2016 року.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, явку представника в судове засідання повторно не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 0792329 8.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

01 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 підприємством Рівненський автомобільний ремонтний завод та ТОВ Рівнетеплоенерго було укладено Договір №210 На постачання теплової енергії (надалі Договір).

Згідно п.1.1. ОСОБА_3 ТОВ Рівнетеплоенерго зобовязалось забезпечити тепловою енергією для потреб центрального опалення приміщення відповідача за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, буд. 364 в, гуртожиток, загальною площею 661,2 кв. м., а відповідач в свою чергу зобов'язується здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата за спожиту теплову енергію при відсутності приладу обліку нараховується по існуючому тарифу.

Відповідач свої зобов'язання взяті на себе даним договором виконував не належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Товариством станом на 08.12.2015р. в сумі 60 000, 00 грн..

30 листопада 2015 року на адресу Товариства від Відповідача надійшов лист вх. №4007/3967, в якому останній просить укласти Договір на реструктуризацію заборгованості за попередньо отриману теплову енергію, сума боргу за яку складала 60 000,00 грн. В листі також було запропоновано ТОВ Рівнетеплоенерго графік погашення даної заборгованості.

08 грудня 2015 року між ОСОБА_1 підприємством Рівненський автомобільний ремонтний завод та ТОВ Рівнетеплоенерго було укладено Договір №1076 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 1.1. предметом ОСОБА_3 є погашення заборгованості в строки передбачені п. 2.1. ОСОБА_3 та на умовах, встановлених цим ОСОБА_3, дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію, спожиту Боржником згідно з ОСОБА_3 від 01.10.2012 року на постачання теплової енергії, яка станом на 08.12.2015 року складає 60 000.00 грн.

Пунктом 2.5. даного ОСОБА_3, передбачено, що в разі пропущення розмірів та строків погашення боргу та порушення умов п.п. 2.1., 2.6. ОСОБА_3 Кредитор має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, що не звільняє Боржника від виконання взятого на себе зобов'язання щодо суми боргу в повному обсязі, і стягнути борг в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідач порушив порядок та умови проведення розрахунків, зв'язку з чим, порушив та не виконав умови ОСОБА_3 №1076 від 08.12.2015 року, про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію.

Так, згідно п.5 ч.З ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.б ст. Г Закону України «Про теплопостачання» споживач зобовязаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено:

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В зв"язку з невиконанням Відповідачем ОСОБА_3 №1076 від 08.12.2015 року, про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію Позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме отримання коштів. Отже порушення Відповідачем ОСОБА_3 №1076 від 08.12.2015 року є істотним, а відтак зазначений договір підлягає розірванню в судовому порядку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору тавимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов тавимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, ч.І ст.526 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Дії відповідача порушують платіжну дисципліну в сфері теплопостачання, що завдає істотної матеріальної шкоди ТОВ Рівнетеплоенерго та становить певну загрозу суспільним інтересам в цілому. Зокрема, низька платіжна дисципліна спричиняє загрозу своєчасній сплаті за спожитий природний газ товариством, унеможливлює своєчасне проведення розрахунків з енергопостачальними підприємствами.

Згідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. У випадку невиконання поставлених вимог відповідно до ст.ст. 216-217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність.

Договірні зобовязання відповідач не виконує, отримані послуги оплачує не в повному розмірі.

Внаслідок неправомірних дій Відповідача, станом на 25.10.2016 року за ним обліковується заборгованість за теплову енергію перед Позивачем в сумі 121 980,46 грн. (сто двадцяту одна тисяча девятсот вісімдесят грн. 46 коп.), яка, зокрема, була визнана Відповідачем при підписанні ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію від 25.10.2016 року.

У відповідності до ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, статті 625 ЦК України, п.6.3.3. договору №210 від 01 жовтня 2012 року, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач нарахував Відповідачу на суми заборгованості за період з 11.01.2016р. по 24.10.2016 року 3% в сумі 1350,94 грн. за період з 11.12.2015р. по 25.10.2016р. та інфляційні в сумі 2642, 81 грн. за період з 01.01.2016р. по 01.10.2016 року.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок суд встановив, що він є арифметично правильним, обгрунтованим та підставним.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті бставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст.34 ГПК України).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивач довів належними доказами наявність порушення умов ОСОБА_3 №210 "на постачання теплової енергії" від 01 жовтня 2012 року та ОСОБА_3 №1076 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 08.12.2015р. зі сторони Відповідача та несвоєчасної сплати вартості теплової енергії останнім, а відтак вимоги Позивача є правомірними, грунтуються на ОСОБА_3 та Законі, і, відповідно, підлягають задоволенню.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються судові витрати за розгляд справи.

Керуючись статями статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Розірвати договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію №1076 від 08 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 підприємством Рівненський автомобільний ремонтний завод та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".

3. Стягнути з Державного підприємства Рівненський автомобільний ремонтний завод (33024, м.Рівне, вул.Соборна, 364, ЄДРПОУ 08276316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, ЄДРПОУ 36598008) 121980,46 грн. - основного боргу, 1350,94 грн. - 3% річних, 2642,81 грн. - інфляційних, 3267,61 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 15 грудня 2016 року.

Суддя Марач В.В.