Рішення № 63434373, 14.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016Справа №910/1025/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім"

До 1) Державної казначейської служби України

2) Запорізька митниця ДФС

про стягнення 2160,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився

В судовому засіданні 14.12.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 2160,00 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправними діями Запорізької митниці Державної митної служби України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 у справі № 910/1025/16, у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 910/1025/16 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 910/1025/16 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/1025/16 скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва №04-23/1948 від 22.09.2016, відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/1025/16.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу № 910/1025/16 передано на новий розгляд судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 27.09.2016 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 19.10.2016.

Сторони в судове засідання не з'явились, явку уповноважених представників не забезпечили, позивачем подано пояснення, відповідач вимог ухвали суду від 27.09.2016 не виконав, про причини неявки сторони суд не повідомили.

Позивач в своїх поясненнях просив залучити до участі у справі, у якості іншого відповідача Запорізьку митницю ДФС України, посилаючись на те, що Вищий господарський суд України в своїй постанові від 14.09.2016 в даній справі, зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем заявлені вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої протиправними діями Запорізької митниці ДФС України та прийняв рішення, яке безпосередньо стосується прав і обов'язків вказаної особи.

У відповідності до частини 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Ухвалою суду від 19.10.2016 розгляд справи відкладено на 28.11.2016 та залучено до участі у справі іншого відповідача Запорізьку митницю ДФС України.

Ухвалою суду від 07.11.2016 задоволено клопотання позивача та про участь представника позивача в судовому засіданні 28.11.2016 в режимі відеоконференції.

28.11.2016 розгляд справи на підставі ст. 74-1 ГПК України проводився в режимі відеоконференції.

Через загальний відділ діловодства суду 28.11.2016 від Запорізької митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законом. Крім того, відповідач 2 зазначає, що висновок експертної установи не був відхилений, а висловлені зауваження до його суті, з якої не можливо з'ясувати чи вартість ввезеного товару відповідає його дійсній вартості. Відповідач просив у позові відмовити повністю.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 28.11.2016 розгляд справи відкладено на 14.12.2016.

Через загальний відділ діловодства суду 08.12.2016 від відповідача 2 надішли пояснення не підписані представником. Оскільки, вони не підписані повноважним представником, суд не приймає їх до уваги у якості пояснень.

В судове засідання 14.12.2016 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду № 808/8932/15 від 12.05.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, яка набрала законної сили, встановлено наступні обставини.

Між позивачем та фірмою «Purolite Ltd.», Уєльс, Об'єднане Королівство (далі - продавець) укладено контракт від 10.06.2015 №15219/ІМ, згідно з яким продавець зобов'язується продати, а покупець купити на умовах даного контракту товари (продукцію) відповідно до специфікації та умов, зазначеним у відповідних положеннях до цього контракту.

29.09.2015 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" звернулось до Запорізької митниці з метою митного оформлення хімічної продукції, придбаної у підприємства «Purolite Ltd.».

На етапі контролю митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять наступні розбіжності: 1. Згідно СМР від 23.09.2015 № 003201 перевізником є "VELES BUKOVYNA" LTD, в той час як довідка щодо транспортних витрат від 23.09.2015 № DT0982 видана ПП "Юніс-ТЕП"; 2. Згідно п.5 зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2015 №150963 обов'язково надсилаються документи ("Obligatory Shipping documents"): підписаний контракт, підписаний інвойс, проформа-інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат про походження, копія експортної декларації підписаний прас - лист. Таким чином містяться розбіжності в обов'язкових документах, що надаються разом з товаром. Крім того, проформа-інвойс, сертифікат про походження, експортна декларація не подані до митного оформлення та/або не зазначені в митний декларації як такі, що наявні у декларанта.

В зв'язку з цим, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ, відповідачем було витребувано від позивача (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.Також повідомлено, що згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

30.09.2015 декларант (Заставська Т.1.) відмовилась від надання додаткових документів протягом 10 днів (ч.3 ст.53 МКУ), посилаючись на відсутність зазначених документів у декларанта.

Адміністративним судом у справі № 808/8932/15 встановлено, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Крім того, адміністративним судом встановлено, що о відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - письмові поясненням причин їх ненадання. Також додатково декларант повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.

30.09.2015 відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно до ст.64 МКУ від 30.09.2015 № 112050000/2015 000295/1.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду № 808/8932/15 від 12.05.2016, яка набрала законної сили вирішено: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30.09.2015 №112050000/2015/000295/1, винесене Запорізькою митницею ДФС відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім".

Не погодившись з визначенням митної вартості товару не за першим методом, з метою надання висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, що витребовувався митницею вимогою № 187603 (ідентифікатор повідомлення №5372a12f-603a-41f1-9а3с-18b0150cccde від 29.09.2015), Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" звернулось до ДП «Держзовнішінформ» із замовленням про надання висновку, та оплатив його вартість в розмірі 2160,00 грн. 27.10.2015.

ДП «Держзовнішінформ» виготовило висновок №4.5/188 від 27.10.2015, який позивач передав Запорізькій митниці відповідно до вимоги № 187603 (ідентифікатор повідомлення №5372a12f-603a-41f1-9а3с-18b0150cccde від 29.09.2015). Запорізька митниця відмовилась враховувати вказаний висновок, оскільки він за їх твердженнями не містить інформації про відповідність ціни на товар кон'юнктурі світового або європейського ринку. Відповідно даний лист ДП "Держзовнішінформ" не містить інформації достатньої для висновку, що вартість ввезеного товару відповідає дійсній вартості.

Дії Запорізької митниці по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 30.09.2015 №112050000/2015/000295/1 визнані адміністративним судом неправомірними в зв'язку з необґрунтованістю вимог додаткових документів.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що внаслідок неправомірних дій Запорізької митниці позивачем понесені витрати на оплату експертного висновку ДП "Держзовнішінформ" у розмірі 2160,00 грн.

У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 2160,00 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправним рішенням та діями Запорізької митниці.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Як вбачається з матеріалів справи, Запорізькою митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

У зв'язку з вимогою Запорізької митниці про надання додаткових документів, позивач був вимушений замовити висновок у ДП "Держзовнішінформ" вартістю 2160,00 грн.

Факт понесення зазначених витрат підтверджується наявним в матеріалах справи листом ДП "Держзовнішінформ" від 27.10.2015 № 4.5/188 та банківською випискою.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено понесення матеріальної шкоди у розмірі 2160,00 грн. внаслідок неправомірних дій відповідача-2.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Дане положення Основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 2160,00 грн. шкоди, є обґрунтованими та законними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За таких обставин, оскільки позов заявлено позивачем про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями відповідача 2, судовий збір за подання такого позову в порядку п. 13 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" не справляється.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з рахунків державного бюджету (Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вулиця Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646) шкоду завдану неправомірними діями Запорізької митниці ДФС (69041, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 12, код ЄДРПОУ 39477764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" (69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова,54, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд.29, код ЄДРПОУ 22161169) у розмірі 2160,00 (дві тисячі сто шістдесят гривень 00 коп.) .

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.12.2016.

Суддя І.В.Усатенко