Рішення № 63433703, 13.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2016 Справа № 904/10094/16

За позовом Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Трейд Україна", м. Дніпро

про стягнення 103 117,88 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2588/ю від 01.09.2016, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Трейд Україна" про стягнення 103 117,88 грн., з яких: основний борг у сумі 100 191,00 грн., 3% річних у сумі 1724,59 грн., інфляційні втрати у сумі 1202,29 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 210-14 від 31.08.2014 з додатковою угодою № 1 від 12.03.2015 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 100 191,00 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1724,59 грн. за період з 05.04.2016 по 31.10.2016 та інфляційні втрати у сумі 1202,29 грн. за період з травня 2016 року по вересень 2016 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з наведених у позові підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Трейд Україна" відзиву на позов не надало. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 цього Кодексу розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 з призначенням її до розгляду на 30.11.2016, після чого розгляд справи було відкладено на 13.12.2016.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 05.12.2016.

За таких обставин неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 13.12.2016 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (далі Сторона 1, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Трейд Україна" (далі Сторона 2, Відповідач) було укладено договір № 210-14 від 31.08.2014 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору на підставі взаємної згоди сторона 1 надає стоянку на відкритому майданчику для розміщення списаного та частково утилізованого планера літака Ту-95МС, № 1000212733144, а сторона 2 зобовязується оплатити надані послуги.

Стоянка списаного та частково утилізованого планера літака Ту-95МС, зав. №1000212733144 (далі Літак), розташовується на відкритому майданчику території підприємства за адресою: м. Миколаїв, вул. Знаменська, 4 (підпункт 1.1.1 договору).

Надання послуг згідно з підпунктом 1.1.1 здійснюється протягом усього часу знаходження літака на території сторони 1 та до моменту повідомлення стороною 2 стороні 1 про припинення надання цих послуг та повернення літака. Надання послуг підтверджується складанням акту приймання наданих послуг, що підписується сторонами (пункт 1.3 договору).

Сторона 1 зобовязується надавати послуги зі стоянки протягом строку, встановленого у договорі. Початком виконання зобовязань вважати дату надходження літака на стоянку сторони 1 (підпункт 2.1.1 договору).

Сторона 1 звільняється від обовязку надавати послуги зі стоянки літака, якщо у звязку з новими обставинами вона не може забезпечити його схоронності та письмово повідомила про це сторону 2 у термін, не менше 7 календарних днів до дати розірвання цього договору (підпункт 2.1.2 договору).

Щомісяця, до 5 числа поточного місяця, позивач зобов'язаний надавати факсимільним звязком відповідачеві рахунок на оплату витрат за стоянку за минулий місяць. Відсутність письмових заперечень сторони 2, наданих на адресу сторони 1, є підтвердженням того, що послуги зі стоянки надані стороною 1 якісно і в повному обсязі та сторона 2 не має претензій (підпункт 2.1.3 договору).

Відповідно до підпункту 2.2.1 договору відповідач прийняв на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати щомісяця, до 10 числа поточного місяця оплату послуг зі стоянки за минулий місяць, розраховану виходячи з тарифу, встановленого пунктом 3.1 договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість надання послуг за цим договором складає: стоянка списаного та частково утилізованого планера літака Ту-95МС, зав. № 1000212733144 на території сторони 1, починаючи з 01.08.2014 264,00 грн. з ПДВ за 1 добу.

Сторона 2 здійснює оплату вартості наданих послуг згідно з підпунктом 3.1.1 щомісячно, до 10 числа наступного місяця, згідно з рахунком сторони 1 шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок сторони 1 (пункт 3.2 договору).

У разі істотної зміни економічних умов сторона 1 залишає за собою право перерахунку розміру плати за надання послуг, що оформлюється окремо додатковою угодою до договору. До моменту її укладення умови та порядок розрахунків за договором є незмінними (пункт 3.3 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання двома сторонами. Згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, і діють до 31.12.2014 (пункт 7.1 договору).

За заявою сторони 2 термін дії договору може бути продовжено (пункт 7.2 договору).

Листом № 960/МР від 26.03.2015 позивач направив на адресу відповідача для підписання додаткову угоду № 1 від 12.03.2015, відповідно до якої запропоновано продовження строку дії договору до 31.12.2015 та збільшення з 01.01.2015 вартості послуг до 315,00 грн. з ПДВ за добу.

У період із січня по грудень 2015 року позивачем були надані відповідачеві послуги щодо стоянки на відкритому майданчику для розміщення списаного та частково утилізованого планера літака Ту-95МС, № 1000212733144, що підтверджується виставленими відповідачеві рахунками на оплату на загальну суму 106 791,00 грн., а саме: №45 від 27.02.2015 на суму 7392,00 грн., № 73 від 31.03.2015 на суму 12774,00 грн., № 100 від 30.04.2015 на суму 9450,00 грн., № 126 від 29.05.2015 на суму 9765,00 грн., № 154 від 30.06.2015 на суму 9450,00 грн., № 185 від 31.07.2015 на суму 9765,00 грн., № 210 від 31.08.2015 на суму 9765,00 грн., № 226 від 30.09.2015 на суму 9450,00 грн., № 254 від 30.10.2015 на суму 9765,00 грн., № 281 від 30.11.2015 на суму 9450,00 грн., № 311 від 29.12.2015 на суму 9765,00 грн. (а.с. 25 - 57 том 1) та актами про надання послуг: № 21 від 28.02.2015 на суму 7392,00 грн., № 34 від 31.03.2015 на суму 9765,00 грн., № 37 від 30.04.2015 на суму 9450,00 грн., № 42 від 31.05.2015 на суму 9765,00 грн., № 44 від 30.06.2015 на суму 9450,00 грн., № 54 від 31.07.2015 на суму 9765,00 грн., № 60 від 31.08.2015 на суму 9765,00 грн., № 61 від 30.09.2015 на суму 9450,00 грн., № 66 за жовтень 2015 року на суму 9765,00 грн., № 68 за листопад 2015 на суму 9450,00 грн., № 71 від 31.12.2015 на суму 9765,00 грн. (а.с. 73 - 83 том 1).

Відповідач частково здійснив оплату наданих послуг у загальній сумі 22 968,00 грн., з яких: 24.03.2015 на суму 15 576,00 грн. та 30.03.2015 на суму 7 392,00 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (а.с. 84-85 том 1).

Сплачені суми позивач відніс на погашення наданих ним послуг у грудні 2014 року на суму 8184,00 грн., у січні 2015 року на суму 8184,00 грн. (із розрахунку 264,00 грн. за 1 добу) та частково у сумі 6600,00 грн. за надані послуги у лютому 2015 року.

За розрахунком позивача неоплаченими залишились надані ним у лютому 2015 році послуги на суму 792,00 грн. (28х264 = 7392,00; 7392,00 - 6600,00 = 792,00).

Враховуючи умови пункту 3.3 договору та додаткової угоди № 1, відповідно до якої вартість стоянки за 1 добу збільшена ним з 01.01.2015 до 315,00 грн. за добу, позивач додатково нарахував відповідачеві різницю у вартості наданих послуг за січень 2015 року у сумі 1581,00 грн. (31 х 315,00 8184,00 = 1581,00) та за лютий 2015 року у сумі 1428,00 грн. (28 х 315 7392,00 = 1428), що знайшло своє відображення у рахунку № 73 від 31.03.2015 на загальну суму 12774,00 грн.

Позивач зазначає, що на підставі договору він надав послуги, які за період із січня по грудень 2015 року (з урахуванням доплати за січень 2015 року - 1581,00 грн., лютий 2015 року - 2220,00 грн. (792,00 + 1428,00 = 2220,00) залишились не оплаченими відповідачем на загальну суму 100 191,00 грн. (із розрахунку 315,00 грн. за одну добу), що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За частиною першою статті 188 Господарського кодексу України та аналогічною за змістом статтею 525 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.2 укладеного сторонами договору встановлено, що усі зміни, доповнення та додаткові угоди до договору повинні оформлюватися у письмовій формі і вступають в силу з дати їх підписання уповноваженими представниками обох сторін.

Враховуючи викладене, а також те, що додаткова угода № 1 від 12.03.2015 підписана позивачем в односторонньому порядку, збільшення ним в односторонньому порядку вартості договірної послуги за 1 добу з 264,00 грн. до 315,00 грн. є незаконним, оскільки зміна договору в цій частині не відбулася.

При цьому суд зауважує, що договірні відносини між сторонами не подовжились на підставі вказаної додаткової угоди до 31.12.2015, а мають безстроковий характер з огляду на наявність у договорі пунктів 1.3, 7.1 щодо строку його дії, які носять взаємовиключний характер, а відтак свідчать про відсутність домовленості сторін стосовно чітко визначеного строку дії договору.

За таких обставин та з урахуванням пункту 3.2 договору щодо строку оплати заборгованість відповідача за надані позивачем послуги за період із січня 2015 року по грудень 2015 року фактично складає 81 576,00 грн. із розрахунку 264,00 грн. за 1 добу, з яких:

792,00 грн. за лютий 2015 року (з урахуванням часткової оплати у сумі 6600,00 грн. із загальної суми 7392,00 грн.) зі строком оплати до 10.03.2015;

8184,00 грн. за березень 2015 року зі строком оплати до 10.04.2015;

7920,00 грн. за квітень 2015 року зі строком оплати до 10.05.2015;

8184,00 грн. за травень 2015 року зі строком оплати до 10.06.2015;

7920,00 грн. за червень 2015 року зі строком оплати до 10.07.2015;

8184,00 грн. за липень 2015 року зі строком оплати до 10.08.2015;

8184,00 грн. за серпень 2015 року зі строком оплати до 10.09.2015;

7920,00 грн. за вересень 2015 року зі строком оплати до 10.10.2015;

8184,00 грн. за жовтень 2015 року зі строком оплати до 10.11.2015;

7920,00 грн. за листопад 2015 року зі строком оплати до 10.12.2015;

8184,00 грн. за грудень 2015 року зі строком оплати до 10.01.2016.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Станом на час вирішення спору жодних доказів щодо сплати відповідачем грошових коштів за надані послуги у сумі 81 576,00 грн., строк оплати яких настав, відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково у сумі 81 576,00 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у загальній сумі 1724,59 грн. розраховані за період з 05.04.2016 по 31.10.2016 із загальної заборгованості у сумі 100 191,00 грн.

Враховуючи ту обставину, що сума основного боргу підтверджується лише у сумі 81576,00 грн., то 3% річних підлягають перерахунку.

За результатом перерахунку, з урахуванням передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України меж позовних вимог, 3% річних за період з 05.04.2016 по 31.10.2016 із заборгованості у сумі 81 576,00 грн. будуть складати 1404,18 грн.

З цих же підстав підлягають перерахунку також і заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 1202,29 грн.

За результатом перерахунку, з урахуванням передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України меж позовних вимог, інфляційні втрати за період із травня по вересень 2016 року із заборгованості 81 576,00 грн. та з урахуванням сукупного індексу інфляції у розмірі 101,3% будуть складати 1060,49 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 84 040,67 грн., з яких: 81 576,00 грн. основний борг, 1404,18 грн. 3% річних, 1060,49 грн. інфляційні втрати.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1260,61 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Трейд Україна" (49000, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80, офіс 217, ідентифікаційний код 36727056) на користь Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (54037, м. Миколаїв, вул. Знаменська, буд. 4, ідентифікаційний код 09794409) основний борг у сумі 81576,00 грн., інфляційні втрати у сумі 1060,49 грн., 3% річних у сумі 1404,18 грн., судовий збір у сумі 1260,61 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2016.

Суддя ОСОБА_2