Ухвала суду № 63433526, 14.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.12.2016 Справа № 904/8918/15

Розглядається заява: Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології", м.Жовті Води

Про відстрочку з послідуючим розстроченням виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.15р.

У справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС-Київ", м.Київ до Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології", м.Жовті Води

про стягнення 75 000,00 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №б/н від 02.09.2016р.

від відповідача (заявника): не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015р. у справі №904/8918/15 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" (52204, м. Жовті Води, вул. Петровського, буд. 37, код ЄДРПОУ 14310483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС-Київ" (04211, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36251341) заборгованість у розмірі 75 000,00 грн. (сімдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн.00 коп.).

18.12.2015р. на виконання вищезазначеного рішення судом видано наказ.

05.12.2016р. до суду від відповідача надійшла заява про відстрочку з послідуючим розстроченням виконання рішення суду від 07.12.2015 року.

Заява про відстрочку виконання рішення суду мотивована тим, що з другої половини 2014 року підприємство стало заручником обставин, які привели до стрімкого погіршення фінансового стану, а також призупинено виконання приоритетного за обсягами спільного українсько - російського проекту будівництва заводу з виробництва ядерного палива, який забезпечував виробничу програму інституту на 2015-2016 роки. Крім того, через відсутність цільового фінансування державних програм значно скоротилися обсяги з розвитку сировинної бази атомної промисловості. Непогашена заборгованість перед підприємством за виконані роботи складає близько 1,5 млн. грн. Таким чином, своєчасне виконання рішення суду призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, унеможливить погашення заборгованості із заробітної плати його працівникам.

Ухвалою господарського суду від 05.12.16р. прийнято вищезазначену заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 14.12.16р.

14.12.16р. повноважний представник відповідача (заявника) у судове засідання не з'явився, витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.

Господарський суд вважає, що позивач про день, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути подану заяву в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судовому засідання надав для долучення до матеріалів справи заперечення, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволені заяви про відстрочку з послідуючим розстроченням виконання рішення суду від 07.12.2015р. на підставі того, що Відповідач не виконує свої зобов'язання по оплаті боргу за договором починаючи з 2012 року, тобто в період коли так зване скрутне фінансове становище було відсутнє. Крім того, згідно наданого Відповідачем звіту про фінансові результати за 9 місяців 2016 року чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зріс у порівнянні за аналогічний період попереднього року. Також, Позивач зазначає, що станом на 24.11.2016 ТОВ "АПС-Київ" має непогашений овердрафт в АТ "ОСОБА_2 Аваль" на суму 396922, 69 грн. та на зазначену суму боргу нараховуються пеня, штраф, в той час, як Відповідач не виконує свої зобов'язання щодо оплати заборгованості впродовж чотирьох років поспіль. Таким чином, Відповідач своєю бездіяльністю з оплати заборгованості завдає шкоди фінансовому стану ТОВ "АПС-Київ".

Дослідивши матеріали справи та подану заяву, господарський суд не знаходить підстав для задоволення поданої заяви про відстрочку виконання рішення суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В розумінні змісту вказаної норми процесуального закону відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. При цьому приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежують господарський суд будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права позивача (стягувача), при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.05р. у справі "Чижов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд звертає увагу на той факт, що відповідачем (заявником) з моменту прийняття рішення і по час розгляду даної заяви (майже рік) не приймалися заходи з погашення заборгованості.

Також, Відповідач (Заявник) не надав достатніх доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування поданої заяви, а саме, не надав доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності активів для виконання рішення суду та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв'язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Відповідач (Заявник) просить відстрочити виконання рішення суду з травня 2017 року по грудень 2017 року включно - 9 527, 25 грн. В той же час, Відповідач (Заявник) повинен був навести обґрунтування можливості сплати Відповідачем грошових коштів саме у такій сумі та обґрунтування дати відстрочення, але вказані документальні обґрунтування відсутні.

При цьому заявник не надав обґрунтованого розрахунку можливості погашення заборгованості в строки, які вказує заявник.

Отже заявником не надано підтвердження можливості виконання рішення суду у строки, зазначені ним.

Крім того сума, яка присуджена до стягнення за рішенням суду не є настільки великою, щоб саме її стягнення могло призвести до банкрутства підприємства.

Також господарським судом враховано, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Більше того, слід зазначити, що відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на це, господарський суд вважає, що наведені відповідачем (заявником) обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, а не виникли в силу якихось обєктивних та незалежних від боржника обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.05.15р. у справі № 5019/117/11.

Крім того, існуючі процеси в економіці Україні негативно впливають також і на позивача, тому надання відповідачу відстрочки виконання рішення не відповідатиме принципам рівності сторін перед законом та судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.15р. по справі № 904/1226/15.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що відповідачем (заявником) не надано належних та допустимих доказів скрутного майнового стану, який би свідчив про загрозу банкрутства, доказів відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення та інших обєктивних обставин. Таким чином, відповідачем (заявником) не доведено наявності виключних обставин, виняткового випадку для надання відстрочки виконання судового рішення.

У звязку з недоведеністю відповідачем (заявником) неможливості виконання рішення у встановлений строк та недоведеністю обставин, які б обумовили необхідність та доцільність відстрочки виконання рішення, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології", м. Жовті Води від 05.12.2016р. про відстрочку з послідуючим розстроченням виконання рішення суду від 07.12.2015 року - відмовити.

Суддя ОСОБА_3