Ухвала суду № 63433351, 29.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Київ К/800/22498/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 27.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року у справі з позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення боргу та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Таращанського районного суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області, в якому просила:

- визнати дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду у Таращанському районі щодо виконання постанов № 2-а-907/11, № 2-а-827/11 Таращанського районного суду Київської області неправомірними;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі внести необхідні дані до програми (електронної бази даних) автоматичного розрахунку та нарахування пенсії відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 станом на 2011 рік, тобто здійснювати нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії у порядку, передбаченому виконавчими листами № 2-а-907/11 і № 2-а-827/11: додаткової пенсії, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі здійснити розрахунок, нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_2 у порядку, передбаченому виконавчими листами № 2-а-907/11 і № 2-а-827/11: додаткової пенсії, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум та державної пенсії, відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплачених сум за період з листопада 2011 року по березень 2016 року;

- стягнути з управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі борг доплати до пенсії нарахований в сумі 58802, 71 грн.;

- стягнути з управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі моральну шкоду у розмірі суми недоплаченої пенсії у порядку, визначеному виконавчими листами № 2-а-907/11 і № 2-а-827/11: додаткової пенсії, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськім катастрофи» в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, - за період з листопада 2011 року по січень 2016 року у сумі 242933, 00 грн.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 27.05.2016 року позову заяву ОСОБА_2 було повернуто.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 27.05.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 27.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Управлінням Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Таращанського районного суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення боргу та моральної шкоди.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 18.04.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення боргу та моральної шкоди залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків до 29.04.2016 року.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 27.05.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Підставою залишення позовної заяви без руху стала її невідповідність вимогам статтей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: позивач не обґрунтовувала обставини завдання їй моральної шкоди діями (бездіяльністю) відповідача; з яких міркувань вона виходила визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 242933,00 грн. та не зазначала відповідних доказів; не зазначила інформації про день отримання виконавчих листів та пред'явлення їх до виконання; не зазначила інформації про хід виконавчого провадження; до заяви не додано доказів її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачу не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду; із наданих оригіналів виконавчих листів було видно, що строк пред'явлення їх до виконання закінчився 01.02.2014 року і на них посадовими особами відповідача зроблена відмітка про виконання судових рішень в частині проведення перерахунку, яка датована 12.08.2015 роком - дата повернення оригіналів виконавчих листів позивачці, з якої необхідно і рахувати 10-денний строк з дня, коли позивачка дізналася, що її право порушено, тобто позивач щодо даного питання не обгрунтовує свої вимоги. Крім того, позивач не зазначала доказів врегулювання питання стягнення коштів за судовими рішеннями, як це передбачено «Порядком погашення заборгованості за рішення суду, виконання яких гарантується державою», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440, згідно з яким виконання рішень судів, які ухвалені до 01.01.2013 року, здійснюється органом державної виконавчої служби за місцем знаходження боржника.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2016 року через канцелярію суду першої інстанції позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали суду від 18.04.2016 року.

Однак, позивачем не усунуто недоліки у спосіб, встановлений судом в ухвалі Таращанського районного суду Київської області від 18.04.2016 року.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що за даних обставин позовна заява підлягає поверненню позивачу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 27.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року у справі з позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення боргу та моральної шкоди - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз