Ухвала суду № 63433190, 09.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 грудня 2016 року м. Київ К/800/33957/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2011 року по 31 травня 2011 року в розмірі 19069 грн. 81 коп.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 16651 (шістнадцять тисяч шістсот п'ятдесят одну) грн. 28 коп. компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції було встановлено затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано, а позовну заяву було залишено без розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проте, зазначена норма в даному випадку не застосовується, оскільки заявлені позивачем суми розрахунку та відшкодування не входять до системи заробітної плати, а відповідно нараховуються при звільненні та стягуються з власника або уповноваженого ним органу у якості відповідальності за затримку розрахунку належних до виплати працівнику сум при звільненні.

Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з позовом 26.08.2016 року, в якому просив задовольнити позовні вимоги про виплату йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні за період з 01.01.2011 року по 31.05.2011 року, при цьому остаточний розрахунок був проведений 18.05.2011.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем порушено вимоги ч.1 ст. 233 КЗпП та ст.99 КАС України, тобто пропущено строк звернення з даним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судом попередньої інстанції з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судом неправильно застосовано норми процесуального права.

Крім того, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24.06.2015 року № 6-116цс15.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка