Ухвала суду № 63433129, 29.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Київ К/800/22087/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним, скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.10.2015 року № 100250002/2015/000112/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2015 року № 100250002/2015/00152.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 року позов задоволено частково. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 05.10.2015 року № 100250002/2015/000112/2, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2015 року № 100250002/2015/00152, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі Київська міська митниця Державної фіскальної служби, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» подало заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Київської міської митниці Державної фіскальної служби задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, 13.01.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Грузія» (продавець) було укладено контракт № CT20-001/1501.

02.03.2015 між Покупцем та Продавцем укладено додаткову угоду № 1 до контракту № CT20-001/1501, у якій було визначено (змінено) ціну товару при перевезенні у звичайних вагонах або контейнерах та яка складає: за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,33 л. - 0,37 доларів США; за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,5 л. - 0,44 доларів США; за одну РЕТ-пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,5 л. - 0,34 доларів США; за одну РЕТ-пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,75 л. - 0,50 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару позивачем через свого митного брокера в порядку електронного декларування було подано до ВМО м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС митну декларацію від 05.10.2015 року № 100250002/2015/059566, відповідно до якої митну вартість товару визначено із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору)

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 26.09.015 року № 0706653; інвойс від 23.09.2015 року № GE20150280; пакувальний лист б/н від 23.09.2015 року; додаток від 02.03.2015 року № 1, додаток від 10.06.2015 року № 2 додаток від 12.06.2015 № 3 року до контракту від 13.01.2015 року № СТ20-001/1501; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 13.01.2015 року № СТ20-001/1501; договір про надання послуг митного брокера від 25.06.2015 року № Т822/15; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару від 26.06.2015 року № 2730; сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 24.09.2015 року № GEO201501/003209; копію митної декларації країни відправлення від 26.09.2015 року № С2211.

За результатом розгляду вказаних документів митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості: якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 05.10.2015 року № 003 декларант повідомив митний орган про те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, та додатково надав: прайс-лист, видаткові накладні, виписку з бухгалтерських та банківських документів, довіреності, експертизу Держзовнішінформ, платіжні доручення, лист страхового поліса LT32-591/1503, свифти, вартісну довідку, калькуляцію від виробника, ISD-лист про повноваження, policy.

05.10.2015 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000112/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2015 року № 100250002/2015/00152.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

За змістом частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Між тим, судами зазначено про ненадання митним органом доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним, скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

В.Ф. Мороз

Л.Т. Черпіцька