Постанова № 63432982, 08.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
08.12.2016
Номер справи
822/1748/16
Номер документу
63432982
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1748/16

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

08 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника позивача: Сеньківа А.І.

представників відповідача: Ткачук М.П., Камінської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Бударт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року приватне підприємство «Бударт» (ПП «Бударт») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (ГУ ДФС у Хмельницькій області) з урахуванням змінених позовних вимог просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №0000591403, №0000611403, №0000621403, №0000631403 та від 01 вересня 2016 року №0001482200.

17 жовтня 2016 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що працівниками ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Бударт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05 вересня 2013 року по 31 березня 2016 року, за наслідками якої складено акт від 07 червня 2016 року №0035/22-01-14-03/38860432.

У ході перевірки податковим органом встановлені наступні порушення:

-п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ҐПодаткового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 149248 грн.;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 250948 грн.;

- 119.2 ст. 119 розділу ІІ, абз. «а» п. 176.2 Податкового кодексу України, п. 3.2, п.3.4, п. 3.6 ст. 3 Порядку заповнення та подання податковоими агентами Податкового розрахунку сум податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4;

- п. 164.1, абз. «е» п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.3, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1.1, пп. 168.1.4 п. 168.1, пп. 168.4.1, пп. 168.4.4, п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, пп «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме не нараховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 160548,36 грн. та військовий збір в загальній сумі 10450,76 грн.

На підставі акта перевірки, 24 червня 2016 року відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000581403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 149248 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 134 грн.;

- №0000591403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 250948 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 62737 грн.;

- №0000611403, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 160548,36 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40137,09 грн., а також нараховано 13818,6 грн. пені;

- №0000621403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується подат. агентами із доходів платника податку у сумі 510 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000631403, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у сумі 10450 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2612,69 грн.

При цьому, згідно з рішенням ДФС України від 01.09.2016 про результати розгляду скарги ПП "Бударт" на податкові повідомлення-рішення 24.06.2016, податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 №0000581403 (щодо грошового зобов'язання по податку на прибуток) скасовано в частині донарахованої суми податку на прибуток по операціях за 2015- 2016 роки, щодо яких підтверджено здійснення оплати ПП "Бударт" на користь контрагентів, і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення №0000591403, №0000611403 та №0000631403 - залишено без змін.

У зв'язку з прийнятим рішенням ДФС України, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0001482200 від 01.09.2016 року про сплату грошового зобов'язанням податку на прибуток в сумі 5921 грн. - що складає суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Агросмарт-70".

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томи числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено з матеріалів справи та судом першої інстанції, у перевіряє мий період між ПП 'Бударт" та ТОВ «Агросмарт-70», ТОВ «Бастіон тайм», ПП «Метінвест-80» укладені договори.

Так, 06 лютого 2015 року між ПП "Бударт" (покупець) із ТОВ "Агросмарт-70" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №14, згідно якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця будівельні матеріали та інші матеріали та товари, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість відповідно до умов цього договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, сумарна вартість партії визначається у накладних (п.1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору якість продукції повинна відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ, тощо, якими встановлені вимоги щодо її якості, та сертифікату якості заводу-виробника.

Згідно із п.5.1 Договору приймання продукції за кількістю та якістю покупець здійснює в момент її одержання на складі продавця.

Судом першої інстанції встановлено те, що на підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкові та видаткові накладні, витяги з єдиного реєстру податкових накладних, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по особовому рахунку (про оплату за ТМЦ), листування з контрагентом, акт звірки.

Крім того, в матеріалах справи наявний вирок, що набрав законної сили, у кримінальній справі №464/4809/16-к від 29 червня 2016 року, яким директора ТОВ «Агросмарт-70» визнано винуватим по ч.2,3 ст.27, ч.2 .205 КК України, у зв'язку із здійсненням незаконної діяльності щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання (в т.ч. і ТОВ «Агросмарт-70») та безпідставного формування податкового кредиту реально-діючим підприємствам.

Так, вироком встановлено, що дії вказаної особи надавали можливість лише документально оформляти нібито проведення господарських операцій, для відображення фіктивних господарських операцій у податковому обліку та конвертації безготівкових коштів готівкові, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Проте, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, яка чітко вказує на обов'язковість для адміністративного суду вироку суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, щодо того чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою дійшов висновку про те, що дана норма поширюється лише на особу, щодо якої постановлено вирок або прийнято постанову, а тому для суду є обов'язковими лише обставини щодо цієї особи, а не щодо інших осіб. Порушення ТОВ "Агросмарт-70" вимог законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність усіх його господарських операцій, зокрема, з позивачем.

Колегія суддів вважає вказані вище висновку суду першої інстанції безпідставними, оскільки вироком встановлено вчинення особою незаконної діяльності зі створення фіктивних суб'єктів господарювання (в т.ч. і ТОВ «Агросмарт-70») з метою надання вигоди третім особам, та нездійснення даною єдиною посадовою особою жодної діяльності, пов'язаної із законною.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2016 року №21-4985а15 в адміністративній справі №816/11081/14 зазначено про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Також, аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року (справа №21-421а11), у якій міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що суд першої інстанції безпідставно проігноровані встановлені податковим органом під час перевірки по господарським відносинам між ПП «Бударт» та ТОВ "Агросмарт-70" фактів, а саме: відсутність у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних прізвища особи, що отримала товар, реквізити довіреностей на отримання ТМЦ - що не дає можливість встановити осіб, які отримували ТМЦ від ТОВ "Агросмарт-70". При цьому, у ТТН не відображено конкретних адрес завантажень/розвантажень ТМЦ.

Також перевіркою встановлено відсутність трудових ресурсів, матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення, тимчасового зберігання обсягів товару в обмежені проміжки часу.

Крім того, до перевірки надано протокол радіаційного контролю будівельного матеріалу та сировини від 04.06.2015 р. за №19, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.11.2015, радіаційний сертифікат №14-01/587, виданий 5.06.2015 - які не відповідають датам виписаних документів на поставку ТМЦ (лютий-березень 2015).

Також, судом першої інстанції встановлено те, що 20 квітня 2015 року між ПП "Бударт" (покупець) та ТОВ "Бастіон Тайм" (продавець) укладено договір поставки №4, згідно якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця будівельні матеріали та інші матеріали та товари, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість відповідно до умов цього договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, сумарна вартість партії визначається у накладних (п.1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору якість продукції повинна відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ, тощо, якими встановлені вимоги щодо її якості, та сертифікату якості заводу-виробника.

Згідно із п.5.1 Договору приймання продукції за кількістю та якістю покупець здійснює в момент її одержання на складі продавця.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкові та видаткові накладні, витяги з єдиного реєстру податкових накладних, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по особовому рахунку (про оплату за ТМЦ), листування з контрагентом, акт звірки, радіаційний сертифікат.

Також, 02 вересня 2015 року між ПП "Бударт" (покупець) та ПП "Метінвест-80" (постачальник) укладено договір поставки №11, згідно якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця будівельні матеріали та інші матеріали та товари, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість відповідно до умов цього договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, сумарна вартість партії визначається у накладних (п.1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору якість продукції повинна відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ, тощо, якими встановлені вимоги щодо її якості, та сертифікату якості заводу-виробника.

Згідно із п.5.1 Договору приймання продукції за кількістю та якістю покупець здійснює в момент її одержання на складі продавця.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкові та видаткові накладні, витяги з єдиного реєстру податкових накладних, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по особовому рахунку (про оплату за ТМЦ), листування з контрагентом, акт звірки, протокол радіаційного контролю.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги встановлені податковим органом під час перевірки по господарським відносинам між ПП «Бударт» та ТОВ "Бастіон Тайм", ПП " фактів, а саме: відсутність у видаткових накладних реквізитів довіреностей на отримання ТМЦ, в окремих - також прізвища та посади особи, що отримала товар, - що не дає можливість встановити осіб, які отримували ТМЦ від ТОВ "Бастіон-Тайм". При цьому, у ТТН також не відображено конкретних адрес завантажень/розвантажень ТМЦ.

Також, до перевірки надано протокол радіаційного контролю будівельного матеріалу та сировини від 04.06.2015 р. за №19, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.11.2015, радіаційний сертифікат №14-01/587, виданий 5.06.2015 - однак останніх два документа не відповідають датам виписаних документів на поставку ТМЦ (травень-червень 2015).

Крім того, податковим органом встановлено, що використання в будівництві машинної штукатурки потребує наявності спеціальної техніки, однак перевіркою не встановлено наявність у ПП "Бударт" або в оренді таких засобів.

Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про не належне складання первинних документів, а також на те, що контрагенти позивача не мали фізичної можливості реально виконати ті господарські операції, які зафіксовані у вказаних первинних документах.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сама лише наявність у ПП "Бударт" укладених договорів є достатньою підставою для підтвердження реальності господарських операцій, оскільки дані договори суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем надано докази, які підтверджують, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2016 року №0001482200.

Щодо правомірності віднесення ПП «Бударт» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у серпні 2015 року по взаємовідносинах із ПП «Ренесанс-Стиль», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ПП "Бударт" віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операції з придбання опалювального обладнання (котел парапетний Demrad Heпto) на суму ПДВ 53078 грн. Наданий до перевірки сертифікат відповідності свідчить, що котел є імпортованим, однак податкова накладна не містить такого обов'язкового реквізиту, як код УКТ ЗЕД.

У подальшому ПП "Ренесанс стиль" було зареєстровано розрахунок коригування від 27 травня 2016 року до податкової накладної від 07 серпня 2015 року та було усунуто вказаний недолік стосовно відсутності коду УКТ ЗЕД.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, то сума ПДВ згідно податкової накладної не може вважатись правомірно включеною до податкового кредиту.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, сума ПДВ, зазначена у податковій накладній від 07 серпня 2015 року, в обов'язкових реквізитах заголовної частини якої допущено помилки, і які виправлено шляхом складання розрахунку коригування, може бути включена до складу податкового кредиту лише після реєстрації такого розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте позивач помилково відніс суму ПДВ згідно вказаної податкової накладної саме у серпні 2015 року, а не після реєстрації розрахунку коригування, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що у наданій до перевірки позивачем видатковій накладній в графі «від постачальника» стоїть підпис, проте відсутнє прізвище особи, що відвантажила товар, в графі «отримав(ла)» - стоїть підпис, проте відсутнє прізвище особи, що отримала товар та не вказано реквізити довіреностей на отримання ТМЦ, що не дає змогу ідентифікувати осіб, відповідальних за відвантаження та отримання ТМЦ (котел парапетний), а також не надано товарно-транспортні накладні, на доказ транспортування товару.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №0000591403 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 248578 грн. та в розмірі 62145 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП "Бударт" (первісним лізингоотримувачем) було підписаний трьохсторонній договір про переведення прав та обов'язків віл 04 грудня 2015 року з лізингодавцем - ТОВ "Український лізинговий фонд" та новим лізингоодержувачем - громадянином ОСОБА_5

Відповідно п. 1 договору первісний лізингоодержувач переводить на нового лізингоодержувача свої зобов'язання (в тому числі щодо сплати лізингових та інших платежів) за договором фінансового лізингу №3163-01/09/14-СН від 15 вересня 2014 року, що є невід'ємною частиною Генерального договору фінансового лізингу №3163 від 15 вересня 2014 року, укладеного між лізингодавцем та первісним лізингоодержувачем, а новий лізингоодержувач приймає на себе зазначені зобов'язання первісного лізингоодержувача за договором фінансового лізингу.

Згідно із п. 10 вказаного трьохсторонього договору первісний лізингоодержувач ПП «Бударт» протягом 5 днів з моменту їх укладання цього договору зобов'язується передати по акту прийому-передачі новому лізингоодержувачу ОСОБА_5 предмет лізингу з договором фінансового лізингу: автомобіль ВМW Х6 хDrive30d, 2013 року випуску, номер НОМЕР_1. номер кузова НОМЕР_2 та всю інформацію і документацію, що підтверджує його права і обов'язки перед лізингодавцем та договором фінансового лізингу.

Так, відповідно до акту приймання- передачі майна до договору про передачу прав та обов'язків від 04 грудня 2015 року первісний лізингоодержувач ПП «Бударт» передав новому лізингоодержувачу ОСОБА_5 автомобіль ВМW Х6 хDrive30d.

При цьому, у акті балансова вартість об'єкта, що передається та загальна вартість предмету лізингу не вказані.

Згідно з змістом договору від 04 грудня 2015 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_5, новий лізингоодержувач за отримання прав та обов'язків, які переведені на нього згідно Договору про переведення прав і обов'язків від 04 грудня 2015 року, виплачує первісному лізингоодержувачеві винагороду в розмірі 645207,47 грн. Така винагорода сплачується, починаючи з січня 2017 року протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

Також, в матеріалах справи міститься довідка МВС України регіонального сервісного центру в Хмельницькій області від 07 червня 2016 року, з якої встановлено, що ОСОБА_5 став власником автомобіля ВМW Х6 хDrive30d, 2013 року випуску 19 грудня 2015 року, тобто через 15 днів після акту прийому-передачі такого автомобіля та в тому ж звітному періоді.

Проте, згідно даних бухгалтерського обліку ПП «Бударт», автомобіль ВМW Х6 хDrive30d, 2013 року випуску обліковувався на рах.105 «Транспортні засоби» та списано з необоротних активів позивача на суму 645207,47 грн. з ПДВ, однак станом на 31 грудня 2015 року та на 31 березня 2016 року, а також на даний час вказаний договір із виплати винагороди в розмірі 645207,47 грн. жодним чином не відображено у бухгалтерському обліку ПП «Бударт» і зазначено, що дебіторська заборгованість не рахується.

Відповідно до підпункту "е" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Згідно із підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач, як податковий агент у даному випадку повинен був самостійно визначити нарахування видів доходів та нарахувати (перерахувати) податок на доходи фізичних осіб з цих доходів, а також військовий податок, а тому податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №0000611403, №0000621403 та №0000631403 є правомірними.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку що заявлені позивачем вимоги є не обґрунтованими та не підтверджуються належними доказами, а відтак не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, - скасувати в частині задоволених позовних вимог приватного підприємства "Бударт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2016 р. за №0000611403, №0000621403, №0000631403 та від 01.09.2016 р. за №0001482200 та від 24.06.2016 р. за №0000591403 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 248578 (двісті сорок вісім тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. та в розмірі 62145 (шістдесят дві тисячі сто сорок п'ять) грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Бударт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

В решті постанову залишити без змін

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 грудня 2016 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.

Попередній документ : 63432965
Наступний документ : 63432990