Ухвала суду № 63432944, 08.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1343/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

08 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,

за участю: секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.

представника позивача: Кудрик Яни Олександрівни

представника відповідача: Отришка Олександра Андрійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах,

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача-управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі УПФУ в м.Вінниці) звернувся в суд з адміністративним позовом до ПАТ Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року в цій частині та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується слідуюче.

ПАТ "Вінницький завод "Металіст" зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці з 26.02.1991 року (код ЄДРПОУ 02968711).

На підприємстві відповідача виконуються роботи з особливо шкідливими та важкими умовами праці за Списками № 1, 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 16.01.2003 року № 36.

Зокрема, колишнім працівникам ПАТ "Вінницький завод "Металіст" ОСОБА_4 29.12.2009 року та ОСОБА_5 13.08.2010 року призначена пенсія з пільговим зниженням пенсійного віку на 5 років на підставі пункту «б» частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На відповідач, як на колишннього роботодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 законом покладено обов'язок здійснювати відшкодування витрат УПФ на виплату та доставку їх пенсії.

В розрахунках суми витрат на виплату пенсій, які підлягають відшкодуванню, позивач визначав кінцевий строк здійснення виплат ОСОБА_4 до 28.12.2014 року, а ОСОБА_5 до 12.08.2015 року.

У зв'язку з внесенням змін до законодавства, з 2011 року загальний розмір пенсійного віку для відповідної категорії осіб збільшено та становить 57,5 років (стаття 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», далі -Закон № 1058-ІV).

12.02.2015 року позивачем надіслано відповідачу розрахунок витрат на відшкодування пільгових пенсій за 2015 рік, відповідно до якого місячний розмір на відшкодування витрат та доставку пільгових пенсій за списком № 2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складає 7475,58 грн.

Однак вказані кошти відповідачем не сплачені, що слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керуючись положеннями Законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом статей 1 та 2 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №400/97-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, пільгові пенсії, призначені на підставі пункту "б" статті статті 13 Закону №1788-ХІІ, підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи отримали відповідний стаж.

Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Згідно з положеннями вищезазначеної статті в редакції, чинній на момент виходу на пенсію ОСОБА_4 та ОСОБА_5, жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Відповідно до вимог цієї ж статті (в редакції після 1 жовтня 2011 року), право на пенсію за віком мають жінки, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року, після досягнення ними віку 57 років 6 місяців.

Збільшення розміру пенсійного віку відбулося на підставі Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі Закон № 3668-VI).

Отже, з системного аналізу статті 12 та пункту «б» частини першої 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що до внесення цих змін пенсійний вік особам, які працювали на роботах, віднесених до Списку № 2, зменшувався, за загальним правилом, на 5 років.

Протягом цих 5 років у роботодавців існував обов'язок відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії відповідних працівників.

В той же час, після внесення змін до статті 26 Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку з неузгодженістю її змісту зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більш як 5 років.

Така неузгодженість усунута законодавцем лише шляхом прийняття Закону України від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким зміст статті 13 Закону № 1788-ХІІ приведено у відповідність до положень статті 26 Закону № 1058-IV.

Зі змісту нової редакції статті 13 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що пільгове зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб з 1 квітня 2015 року (дати набрання змінами чинності) не може перевищувати 5 років.

При цьому питання щодо відшкодування пенсій роботодавцями у період існування неузгодженості між положеннями Законів № 1788-ХІІ та № 1058-IV законодавцем не вирішено.

За таких обставин, колегія суддів вважає до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення законодавства, чинного на момент виходу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на пенсію.

Таким чином, за змістом Законів № 1788-ХІІ, № 1058-IV та № 400/97-ВР, в редакціях, чинних на момент виходу вищезазначених осіб на пенсію, роботодавець зобов'язаний відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії до досягнення ними 55 років, тобто до 28.12.2014 року за ОСОБА_4 та до 12.08.2015 року за ОСОБА_5, оскільки предметом цього позову є стягнення витрат на виплату пенсій за періоди після вказаних дат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на доставку та виплату пенсій ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції обґрунтовані, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 грудня 2016 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.