Постанова № 63432857, 08.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 р. Справа № 578/417/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Краснопільського районного суду Сумської області від 05.10.2016р. по справі № 578/417/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Великописарівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії Великописарівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ( правонаступник управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі) щодо відмови у призначенні йому пенсії на пільгових умовах за списком №2 неправомірними та зобов'язати Великописарівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі) зарахувати пільговий стаж роботи на Заводі залізобетонних виробів і конструкцій «Укршляхмостобуд» з 08.08.1975 р. - 01.11.1975 р. на професії електрозварювальника 3 розряду та період навчання в ПТУ №1 по спеціальності «зварювальник ручної зварки» 2 розряду з 1974 по 1975 рр. та період проходження строкової служби у Радянській Армії з 1975 по 1977 рр. та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за розділом 14.1а списку №2 виробництв, робіт цехів, професій і посад, затвердженим постановою Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, починаючи виплату з 28 січня 2012 року.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що він працював повний робочий день на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, а саме електрогазозварника, а тому має право у відповідності до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) на призначення пільгової пенсії за віком.

Постановою Краснопільського районного суду Сумської області від 05.10.2016 р. по справі № 578/417/16-а у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Краснопільського районного суду Сумської області від 05.10.2016 р. по справі № 578/417/16-а та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін. Також розглянути справу без його участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 08.12.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 08.08.1975 по 01.11.1975 працював на Заводі залізобетонних виробів і конструкцій «Укршляхмостобуд» на посаді електрозварювальника 3 розряду, згодом проходив строкову службу в лавах Радянської армії з 1975 по 1977 р.р., з 23.11.1978 по 10.01.1979 р.р. працював на Сумському заводі будівельних матеріалів за спеціальністю «виставщик» цегли кільцевої печі 5 розряду цеху №3, з 13.01.1979 по 31.08.1979 р.р. працював на ПАТ «Сумському фарфоровому заводі» обпалювачем 4 розряду з шкідливими умовами праці в пічному цеху, а з 03.03.1986 по 14.03.1991р.р., 01.02.1993 по 30.04.1993 р.р. працював в Сумському ремонтно-будівельно-монтажному управлінню №2 тресту «Південнозахідхімрембудмонтаж» на посаді слюсара з ремонту апаратурного обладнання з розряду дільниці №7, що підтверджується копією трудової книжки (ас. 32-35).

Як зазначено у повідомленні відповідача від 01.03.2016 за № 927-03-29 на заяву позивача від 22.12.2015, проблема при призначенні пенсії за віком по списку № 2 виникла через відсутність довідок про повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. До стажу роботи по списку № 2 не зараховано період роботи на посаді електрозварника по 3 розряду на Заводі залізобетонних виробів і конструкцій, з 08.08.1975 по 01.11.1975 р.р. Згідно додатку № 5 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У разі ліквідації підприємства стаж роботи підтверджується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області Комісією з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Не погодившись з такими діями та рішеннями відповідача позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що у трудовій книжці позивача відсутні дані про роботу на посаді електрозварника, саме протягом повного робочого дня, а тому дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком по списку №2 є правомірними, а позовні вимоги позивача не обґрунтованими і такі, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 1, 2 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 100 цього Закону передбачено, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Пунктом «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до п.10 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок №383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ , п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Звідси, слід зробити висновок, що Законом №1788-ХІІ та Порядком №637 затверджено, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж для призначення пенсії - є трудова книжка. Якщо її немає, або в ній відсутні свідчення, що визначають право на пільгову пенсію, можуть бути витребувані уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач згідно записів в трудовій книжці з 08.08.1975 по 01.11.1975 р.р працював на Заводі залізобетонних виробів і конструкцій «Укршляхмостобуд» на посаді електрозварювальника 3 розряду, проходив строкову службу в лавах Радянської армії з 1975 по 1977 р.р. , з 23.11.1978 по 10.01.1979 р.р. працював на Сумському заводі будівельних матеріалів за спеціальністю «виставщик» цегли кільцевої печі 5 розряду цеху №3, з 13.01.1979 по 31.08.1979 р.р. працював на ПАТ «Сумському фарфоровому заводі» опалювачем 4 розряду з шкідливими умовами праці в пічному цеху, а з 03.03.1986 по 14.03.1991 р.р., 01.02.1993 по 30.04.1993 р.р. працював в Сумському ремонтно-будівельно-монтажному управлінню №2 тресту «Південнозахідхімрембудмонтаж» на посаді слюсаря з ремонту апаратурного обладнання з розряду дільниці №7.

Із розрахунку стажу вбачається, що відповідач заперечує пільговий стаж позивача по списку №2, а саме не зараховано період роботи на посаді електрозварника по 3 розряду на Заводі залізобетонних виробів і конструкцій, з 08.08.1975 р. по 01.11.1975 р. та для зарахування стажу просить надати пільгову довідку про стаж роботи по списку №2.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна по Сумській області від 02.04.2015 року №11-05-01278 ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.08.2002 року ВАТ "Сумський завод залізобетонних виробів" ліквідовано як юридичну особу та скасовано державну реєстрацію підприємства.

Згідно до листів державного архіву Сумської області, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Регіонального відділення фонду державного майна, ЗАТ "Містобудівельного управління №8", Державного агентства автомобільних доріг України, Головного управління статистики в Сумській області, Державної архівної служби статистики, первинні документи даного підприємства (на котрому працював позивач з 08.08.1975 по 01.11.1975 р.р. ) не збереглися, до жодного архіву не надходили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що факт ненадання уточнюючої довідки з підприємства, яке згідно ухвали Господарського суду Сумської області від 15.08.2002 року ліквідовано, ніяким чином не позбавляє ОСОБА_1 права на пільгову пенсію, оскільки його трудова книжка, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж та записи якої відповідають вимогам законодавства, підтверджують необхідний для цього стаж роботи позивача на посаді електрозварника.

Відповідно до трудової книжки позивача, у період з 08.08.1975 р. по 01.11.1975 р останній працював на посаді електрозварювальника 3 розряду на Заводі залізобетонних виробів і конструкцій «Укршляхмостобуд»

Згідно Розділу 32 постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 „Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах", професії електрозварювальник та їх підручні користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.

Таким чином, позивачем належним чином підтверджено можливість віднесення періоду його роботи з 08.08.1975 р. по 01.11.1975 р. до пільгового.

Доводи відповідача стосовно відсутності доказів роботи позивача на посаді електрозварювальника 3 розряду повний робочий день, спростовуються наявними в матеріалах справах документами, та є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного пенсійного законодавства, а отже позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволеню.

Щодо зарахування пільгового стажу роботи періоду навчання в ПТУ №1 по спеціальності "зварювальник ручної зварки" 2 розряду з 1974 по 1975 рр. та періоду проходження строкової служби в Радянській армії з 1975 по 1977 рр., апеляційний суд зазначає наступне.

Так, абзацом 2 п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно із ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач після закінчення навчання у професійно-технічному училищі №1 м. Суми 01.08.1975 р. у строк до трьох місяців - 08.08.1975 р. був зарахований на роботу за набутою професією електрозварювальника та на момент призову на строкову військову службу працював за професією, займаючи посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах, а відтак в силу вимог вищенаведених нормативних актів, періоди навчання в ПТУ №1 по спеціальності "зварювальник ручної зварки" 2 розряду з 1974 по 1975 рр. та період проходження строкової служби в Радянській армії з 1975 по 1977 рр. підлягають зарахуванню до його пільгового стажу для призначення пенсії згідно ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Щодо позовних вимог позивача про призначення йому пенсію за віком на пільгових умовах за розділом 14.1а списку №2 виробництв, робіт цехів, професій і посад, затвердженим постановою Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, починаючи виплату з 28 січня 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів відзначає, що даною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії - 22.12.2015 року.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до відповідача, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 22.12.2015 року, тобто з моменту звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії від 22.12.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки, позивач щомісячно отримував пенсію в певному розмірі, який його влаштовував, та до грудня 2015 року до суду з приводу неправильності обчислення чи вплати пенсії не звертався, доказів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду не надав, колегія суддів вважає, що саме з моменту звернення позивача до Пенсійного фонду необхідно задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, а в іншій частині позов підлягає залишенню без розгляду.

Згідно ч. 1, ч.3, ч.6 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки постановою апеляційного суду від 08.12.2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1 відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету судовий збір у розмірі 606,32 грн. (шістсот шість гривень 32 коп.).

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Краснопільського районного суду Сумської області від 05.10.2016 р. по справі №578/417/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Великописарівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за списком №2 неправомірними.

Зобов'язати Великописарівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області зарахувати пільговий стаж роботи на Заводі залізобетонних виробів і конструкцій «Укршляхмостобуд» з 08.08.1975 р. - 01.11.1975 р. на професії електрозварювальника 3 розряду та період навчання в ПТУ №1 по спеціальності «зварювальник ручної зварки» 2 розряду з 1974 по 1975 рр. та період проходження строкової служби у Радянській Армії з 1975 по 1977 рр.

Призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за розділом 14.1а списку №2 виробництв, робіт цехів, професій і посад, затвердженим постановою Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, починаючи виплату з 22 грудня 2015 року.

Позовні вимоги в частині призначення ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за розділом 14.1а списку №2 виробництв, робіт цехів, професій і посад, затвердженим постановою Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, починаючи виплату з 28 січня 2012 року по 21 грудня 2015 року залишити без розгляду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 606,32 грн. (шістсот шість гривень 32 коп.).

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Пянова Я.В. Зеленський В.В. Повний текст постанови виготовлений 13.12.2016 р.