Ухвала суду № 63432462, 14.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року справа №805/2322/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 р. у справі № 805/2322/16-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельне об`єднання "Промстрой" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000591200 від 04.04.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельне об'єднання «Промстрой» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, в якому просило, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року № 0000591200 (а.с.4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000591200 від 04.04.2016 року в частині 76092,81 грн. (а.с.77-80).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.83-86).

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що підчас перевірки було встановлено не подання позивачем податкової декларації з орендної плати за землю за 2016 рік граничний строк подання якої 22.02.2016 року, на підставі чого накладено штраф у розмірі 170 гривень. Позивачем в уточнюючій декларації з орендної плати за землю за 2015 рік в порушення п. 288.1 ст. 288 ПК України безпідставно зменшено податкові зобов'язання на суму 60874,25 грн., на підставі чого збільшено грошове зобов'язання на зазначену суму та відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України накладено штраф у розмірі 15388,56 грн. На сьогодні не розроблений порядок застосування вказаних у статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) податкових пільг, а також не внесено змін до Податкового кодексу України. Також, позивачем в порушення вимог Закону № 1669-VII не надавалось до податкового органу Сертифікат Торгово-промислової палати України.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельне об'єднання «Промстрой» зареєстровано, як юридична особа, знаходиться на податковому обліку у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, місцезнаходження: 87503, Донецька область, місто Маріуполь, пр-т. Карпова В.Ф., будинок 35.

04 травня 2011 року між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Архітектурно-будівельне об'єднання «Промстрой» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець, згідно рішення Маріупольської міської ради від 28 січня 2011 року № 6/3-277, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: по проспекту Карпова, 19 в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області (а.с.14-16). За п. 3.1 Договору, договір укладено терміном на 10 років до 28.01.2021.

17 лютого 2015 року позивачем до податкового органу було подано Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, якою було визначено річну суму орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік в розмірі 76981,39 гривень, щомісячно до сплати за період з січня по листопад - 6415,12 гривень та за грудень - 6415,07 (а.с.24-29).

17 лютого 2016 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № 9275794242, якою нараховано до зменшення податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 в розмірі 60874,25 грн., з січня по листопад -5072,85 грн., грудень - 5072,90 грн. (а.с.18-23).

Іллічівським відділенням Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку податкової звітності, за звітний податковий період 2015, 2016 роки по строку 22.02.2016.

За результатами перевірки складено акт № 5/22/15-1/32321247 від 11.03.2016 року, яким встановлено порушення п. 286.2 ст.286 ПК України щодо не подання податкової декларації з орендної плати за землю за 2016 рік, граничний строк подання якої 22.02.2016 року, відповідальність за яке передбачено пунктом 120.1 ст. 120 ПК України, порушення п. 288.1 ст. 288 ПК України щодо безпідставного заниження суми податкових зобов'язань заявлених у податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік (уточнююча), відповідальність яке передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК України (а.с.8).

Іллічівським відділенням Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Донецькій області згідно пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 та п.288.1 ст. 288 ПК України на підставі акту перевірки від 11.03.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.04.2016 року № 0000591200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за орендна плата з юридичних осіб у сумі 76262,81 грн., з яких за податковим зобов'язанням 60874 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15388,56 грн. (з яких 15218,56 грн. відповідно до п.123.1 ст. 123 ПК України, 170 грн. відповідно до п.120.1 ст. 120 ПК України) (а.с.7).

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням - рішенням звернувся до відповідача та Головного управління ДФС у Донецькій області з скаргою від 29.04.2016 року № 23/1, в якій посилаючись на звільнення від сплати за користування земельними ділянками відповідно до ст. 6 Закону № 1669-VІІ, просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000591200 від 04.04.2016 року (а.с.9).

Головне управління ДФС у Донецькій області рішенням від 30.06.2016 року № 3596/10/05-99-10-01-12-1, відмовило позивачу у звільненні від сплати за користування земельними ділянками відповідно до ст. 6 Закону № 1669-VІІ, податкове повідомлення-рішення № 0000591200 від 04.04.2016 року залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.10-11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в силу приписів статті 6 Закону № 1669-VII, яка є нормою прямої дії, звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, відповідачем не доведено правомірність спірного рішення від 04.04.2016 року № 0000591200 в частині 76092,81 грн.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Згідно статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 287.1 - 287.4 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Згідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом з цим, відповідно до матеріалів справи позивач знаходиться в зоні проведення АТО.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Тобто, вказаний Закон № 1669-VII розроблено саме для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

При цьому, відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Архітектурно-будівельне об'єднання «Промстрой», зареєстровано за адресою: 87503, Донецька область, місто Маріуполь, пр-т. Карпова В.Ф., будинок 35.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 14 квітня 2014 року.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало місто Маріуполь Донецької області за договором сплачує податок позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), місто Маріуполь Донецької області, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З аналізу вказаних вище норм Закону № 1669-VII вбачається, що його основним завданням є, зокрема, забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Водночас, частиною 3 статті 11 Закону № 1669-VII передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває, а вказаний Закон № 1669-VII неконституційним не визнаний, тобто є чинним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Отже, вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII , як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача, як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

29 квітня 2016 позивач звертався до відповідача та Головного управління ДФС у Донецькій області з листом, в якому посилаючись на звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки відповідно до ст. 6 Закону № 1669-VІІ, просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Крім того, 13 грудня 2016 року позивач звернувся до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з листом щодо звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки на підставі ст. 6 Закону № 1669-VІІ.

Крім того, відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як зазначалось, позивачем 17 лютого 2016 року було подано до відповідача уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № 9275794242, якою зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 на суму 60874,25 грн., з яких за період з січня по листопад - 5072,85 грн. щомісячно, грудень - 5072,90 грн. (а.с.18-23).

Стосовного посилання відповідача на обов'язкову наявність сертифікату Торгово-промислової палати України у відповідності до статті 10 Закону № 1669-VII, колегія суддів зазначає, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 цього Закону, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені. Отже, Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення позивача від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки, звільнення прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII, а саме звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звертався до Торгово-промислової палати із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин. Разом з цим, Торгівельно-промисловою палатою Донецької області підчас засідання Круглого столу було надано відповідь, що звільнення прямо передбачено нормою статті 6 Закону № 1669-VII та не потребує додаткового підтвердження сертифікатом.

Таким чином, позивач у межах та в строк передбачений законодавством здійснено усі залежні від нього дії, спрямовані на реалізацію його права передбаченого Законом № 1669-VII та які підтверджують право позивача на звільнення від виконання обов'язків зі сплати задекларованого зобов'язання орендної плати за землю з юридичних осіб. Отже, відповідачем безпідставно спірним рішення збільшено суму грошового зобов'язання за орендною платою з юридичних осіб та застосовано відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15218,56 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 04.04.2016 року № 0000591200 в частині 76092,81 грн.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 р. у справі № 805/2322/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 р. у справі № 805/2322/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

С.В. Жаботинська