Ухвала суду № 63432459, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/27405/15 Суддя доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

14 грудня 2016 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Межевич М.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2016 року позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Вимоги до апеляційної скарги, порядку та строків її подання встановлені ст.ст. 186, 187 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі – КАС).

Апеляційна скарга не відповідає зазначеним вимогам у зв’язку з несплатою судового збору та пропуском строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення отримано відповідачем 04.08.2016, а тому граничним строком його оскарження є 15.08.2016 (14.08.2016 – неділя). Однак. апеляційну скаргу подано лише 01.12.2016.

При цьому, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку апелянт зазначає, що вперше до апеляційного суду звернувся у встановлений законом строк. Проте, апеляційну скаргу було залишено без руху та повернуто у зв’язку з несплатою судового збору. На думку апелянта неможливість сплатити судовий збір у межах строку апеляційного оскарження є поважною причиною для його поновлення.

Проте, неможливість сплатити судовий збір у визначений законом та судом строк, на думку апеляційного суду, не поважною причиною для його поновлення.

Апеляційний суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 03 квітня 2008 року по справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03). Так, Суд зазначив, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них. Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства. У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та "право на суд" заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, вказані скаржником підстави для поновлення строку апеляційного провадження суд не визнає поважними.

При цьому, слід наголосити, що скаржник повторно просить відстрочити йому сплату судового збору, як і при поданні першої апеляційної скарги.

01 вересня 2015 року набрали чинності зміни до Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VІ), відповідно до яких державні органи більше не належать до переліку тих, хто звільняється від сплати судового збору.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким серед іншого скасовано встановлені раніше для державних органів пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України «Про судовий збір» (додаток до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір») зазначив, якщо бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Також відхиляються доводи про неможливість сплатити судовий збір у зв’язку із блокуванням відповідних виплат по рахункам відповідача. Апеляційний суд звертає увагу, що єдиною підставою для відстрочення особі сплати судового збору є її майновий стан. Проте, вказані заявником обставини не свідчать про його незадовільний майновий скаржника та не підтверджують відсутність у нього необхідних для сплати судового збору коштів.

Отже підстав для відстрочення апелянту сплати судового збору немає.

Наведена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України (ухвали від 27 жовтня 2015 року по справі № 2а-3361/10, від 03 листопада 2015 року по справі № 814/3453/14, від 15.03.2016 по справі № 2а-4006/11/2670).

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень, то відповідно до ч. 1, пп.пп. 1, 2 п. 3 ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2015 року – 1 218 грн, апелянт має сплатити судовий збір у розмірі 18 923,32 грн.

За таких обставин апеляційну скаргу відповідно до вимог ч. 1 ст. 108, ч. 6 ст. 187, ч.ч. 3, 4 ст. 189 КАС слід залишити без руху та встановити тридцятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали протягом якого апелянт має право надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору, вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження. У разі якщо недоліки апеляційної скарги не буде усунуто, вона буде повернута особі, яка її подала, а у випадку неподання клопотання про поновлення строку або визнання неповажними причин пропуску строку, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору та поновлення строку апеляційного оскарження відмовити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2016 року залишити без руху.

Встановити тридцятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, протягом якого апелянт має право надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору, клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Суддя М.В. Межевич