Ухвала суду № 63432306, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/1045/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №66036350, яка містяться в матеріалах справи (а.с. 39), вбачається, що ОСОБА_2 є власником вбудовано-прибудованого приміщення магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 467,6 кв.м.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення №113-13 від 03.06.2016, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 5 695 грн 37 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Черкаської міської ради №2-672 від 22.01.2015 не було опубліковане в жодному місцевому друкованому засобі масової інформації, то винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на його підставі є протиправним.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), який набув чинності з 01 січня 2015 року, ст. 268 ПК, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК (тут і надалі у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

При цьому, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені, зокрема ст.ст. 8, 10, 12 ПК.

Так, згідно з п.п. 8.1, 8.3 ст. 8 ПК в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Положеннями пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як місцевий податок, підлягав би сплаті за 2015 рік виключно у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його встановлення до 15 липня 2014 року.

Відповідач стверджує, що місцевий податок встановлено на території м. Черкаси рішенням Черкаської міської ради №2-672 від 22.01.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

В силу вимог частини дванадцятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання (частина п'ята статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»).

Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить на користь висновку про те, що чинним законодавством передбачено єдиний спосіб офіційного оприлюднення регуляторних актів органів місцевого самоврядування - через друковані засоби масової інформації.

Аналогічну позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27 липня 2016 року № К/800/44880/15 (справа № 804/5945/15).

Позивач стверджує, що зазначене рішення Черкаської міської ради №2-672 від 22.01.2015 не було опубліковано в друкованих засобах масової інформації. Так, в матеріалах справи міститься копія сторінки Інформаційного вісника Черкаської області № 1/2 лютого 2015 року, в якому опубліковано лише частину рішення Черкаської міської ради №2-672 без відповідних додатків до нього, які власне і визначають підстави, порядок та строки сплати податку (а.с. 80).

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять прийнятого та належним чином опублікованого до 15 липня 2014 року рішення Черкаської міської ради про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то підстави для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році відсутні.

Положеннями п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII, органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права було установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом з цим, вказаний Закон № 71-VIII не передбачав що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевого податку не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 ПК.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми ПК у даному випадку передбачають виключно можливість (а п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК також і обов'язок) місцевих рад встановлювати відповідні податки, порядок застосування яких регулює ст. 12 ПК та не є прямими нормами для нарахування платникам відповідного податку.

Окрім того, відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК, 4.1. податкове законодавство України ґрунтується на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Вказані положення співвідносяться з ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України.

Тобто, запроваджені Законом № 71-VIII норми ПК щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу принципу стабільності податкового законодавства не можуть бути безпосередньою підставою для справляння такого податку у 2015 році, оскільки Закон № 71-VIII набрав чинності після 01.07.2014, а саме 01.01.2015.

З цих же підстав не підлягає застосуванню до спірних правовідносин пп. 12.1.9 п. 12.1 ст. 12 ПК, відповідно до якого у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказана норма застосовується лише у тому випадку, якщо міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів. Однак, у даному випадку Черкаською міською радою таке рішення прийнято було, проте не опубліковано належним чином.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.