Постанова № 63432257, 14.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року справа № 812/357/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Жаботинської С.В.

Казначеєва Е.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року по справі № 812/357/16 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та одноразову допомогу при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути з Головного управління МВС України в Луганській області (в особі ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області) грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 13 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 15 074,00 грн., а також стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 06 січня 2016 року в розмірі 6 000 грн., та стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 19 200,00 грн.(арк. справи 2-4, 67).

27 вересня 2016 року Луганським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою вищенаведені позовні вимоги задоволені частково, прийнято рішення: стягнути з Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_3 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за грудень 2014 року у розмірі 1 258,00 грн (одна тисяча двісті пятдесят вісім гривень) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів; стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_3 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад 2015 року - 5016,00 грн, за грудень 2015 року - 6270,00 грн, за січень 2016 року - 1213,55 грн, а всього у розмірі 12 499,00 грн (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 00 копійок) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю (арк. справи 98-102).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції ГУ Нацполіції (далі - апелянт, ГУ Нацполіції) звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в доводах якої зазначив, що не погоджується із винесеною постановою суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2014 року у розмірі 1 258,00 грн, за листопад 2015 року - 5016,00 грн, за грудень 2015 року - 6270,00 грн, за січень 2016 року - 1213,55 грн, а всього у розмірі 12 499,00 грн , оскільки в поліції відсутні спеціальні звання саме осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання суду першої інстанції на той факт, що постанова КМУ від 31 січня 2015 року № 24 поширюється на поліцейських - є хибною, оскільки виплата винагороди в особливий період та під час проведення АТО регулюється Постановою КМУ від 20 січня 2016 року № 18 (зі змінами постанова КМУ № 38 від 27 січня 2016 року), яка в свою чергу не була чинною у той період, за який позивач просить суд стягнути винагороду. З урахуванням чого апелянт просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених вимог, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк. справи 115-118).

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач просив суд розглянути справу за його відсутністю, про що на адресу суду надіслав відповідне клопотання, відповідачі до судового засідання не з'явились, належним чином повідомлені судом про розгляд справи, на підставі чого справа у відповідності до статті 197 КАС України розглядається судом в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, в яких апелянт не погоджується з розповсюдженням на позивача норм постанови КМУ з приводу вимог про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за періоди з 13 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, а також з 07 листопада 2015 року по 06 січня 2016 року зазначає наступне.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719), можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

В матеріалах справи наявна довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 23 березня 2016 року № А-1494, згідно з якою ОСОБА_3 дійсно в період з 13.10.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 06.01.2016 року безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області (арк. справи 10).

Підставою для розрахунку наведеного періоду участі в АТО вказані Накази АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158, від 07.11.16 № 321, 07.12.2015 № 341 та від 25.01.16 № 25.

З дослідження колегією суддів вказаних наказів встановлено, що:

1)Наказом від 07.06.2015 № 158 майор міліції ОСОБА_3 є таким, що залучений та бере безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань з 13.10.2014 року (арк. справи 54-55).

2)Наказом від 07.11.15 № 321 (помилково зазначено у наведеній вище довідці № А-1494 - 2016 рік замість належного 2015 року) ОСОБА_3 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07.11.2015 (арк. справи 51-56, 80).

3)Наказом від 07.12.2015 № 341 АТЦ при СБУ прийнято вважати такими, що прибули до складу сил, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО з 07 листопада 2015 року майора міліції ОСОБА_3 (арк. справи 77-79).

4)Наказом від 25.01.16 № 25 АТЦ при СБУ ОСОБА_3 з 06 січня 2016 року вважається таким, що вибув зі складу осіб, які залучаються та беруть участь в АТО на території Донецької та Луганської області (підстава витяг з наказу від 06 січня 2016 року № 1 о.с) (арк. справи 80-81). В матеріалах справи наявна копія вказаного наказу, згідно з яким ОСОБА_3 (інспектор батальйону поліції особливого призначення ГУ Нацполіції) звільнений зі служби в поліції у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) (арк. справи 14).

Згідно з довідкою від 31.08.2016 1316/11/222016, виданою Ліквідаційною комісією ГУМВС України у Луганський області, винагорода ОСОБА_3 за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2014 рік не нараховувалась та не сплачувалась (арк. справи 84).

У відповіді Національної поліції на адвокатський запит позивача про нараховане та сплачене забезпечення за період з 13.10.14 року по 31.12.14 року зазначено, що довідку про нараховане та сплачене грошове забезпечення за період з 13.10.14 по 18.12.14 надати неможливо, у зв'язку з відсутністю даних бухгалтерського обліку, які залишились на непідконтрольній Україні території, а за період з 19.12.2014 по 31.12.2014 зазначено суму грошового забезпечення у розмірі 621,18 грн., про що зазначено в довідці № 755/111/22-2016 від 23.03.2016 року, та вказано, що можлива винагорода за участь в АТО могла б складати 1 258 грн. (арк. справи 12, 13).

Вислуга років позивача згідно з довідкою УКЗ ГУНП в Луганській області складає 12 років 00 міс. 10 днів (арк. справи 15).

Таким чином з наведеного вбачається, що ОСОБА_3 з 13.10.14 по 31.12.14, та з 07.11.15 по 06 січня 2016 року брав безпосередню участь в АТО.

Згідно з письмовими поясненнями та розрахунком ГУ Нацполіції в Луганській області, а також з довідкою ГУ МВС у Луганській (управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку) від 19 травня 2016 року грошове забезпечення позивача, пропорційно якому вирахована винагорода за участь в АТО за грудень 2014 року, а також за період з 17.11.15 по 06.01.16 складає:

1) Грудень 2014 року - 1 258 грн.,

2)Листопад 2015 року - 5 016,00 грн.;

3)Грудень 2015 року - 6 270,00 грн. (за виключення разової премії у розмірі 2000 грн.);

4) Січень 2016 року - 580,65 грн.

З урахуванням чого судом першої інстанції помилково визначено суму стягнення грошової винагороду за участь в АТО на користь позивача за січень 2016 року у розмірі 1 213,55 грн. замість 580,65 грн. пропорційно дням участі в АТО, тому в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

З приводу вимог позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби у відповідності до ч. 2 статті 9 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у сумі 19 200,00 грн., колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні вказаних вимог, оскільки вказаний вище Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. При цьому у вказаній частині 2 ст. 9 йдеться про звільнення осіб з посади взагалі, які мають право на пенсію за цим законом (за власним бажанням, або через сімейні та інші обставини), а не у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) до яких перейшов позивач та просить нарахувати грошову допомогу.

З урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів вважає за необхідне на підставі статті 201 КАС України змінити резолютивну частину постанови суду першої інстанції виклавши її третій абзац в частині стягнення на користь позивача грошової винагороди за січень 2016 року, та, як наслідок загальної суми, що підлягає стягненню з відповідача 2 в такій редакції: стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_3 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад 2015 року - 5016,00 грн, за грудень 2015 року - 6270,00 грн, за січень 2016 року - 580,65 грн, а всього у розмірі 11 866,65 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Колегія суддів зазначає, що судовий збір не підлягає розподілу у відповідності до статті 94 КАС України, оскільки на підставі ч. 1 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 201, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року по справі № 812/357/16, - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року по справі № 812/357/16 змінити, виклавши її третій абзац в іншій редакції, а саме стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_3 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад 2015 року - 5016,00 грн, за грудень 2015 року - 6270,00 грн, за січень 2016 року - 580,65 грн, а всього у розмірі 11 866, 65 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят шість грн. 65 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Суддів: С.В. Жаботинська

Е.Г. Казначеєв