Ухвала суду № 63432225, 13.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

з питання постановлення додаткової ухвали

13 грудня 2016 року м. Київ № 826/14275/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., при секретарі судового засідання Хайло А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Мірада Плюс» та підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мірада Плюс» (далі також - ТОВ «Мірада Плюс», відповідач-1) та підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (далі також - підприємство «Благодар» ВОІ СОІУ, відповідач-2), в якому позивач просив визнати недійсним правочин № 4 від 29 серпня 2013 року, укладений між відповідачами.

Під час розгляду вказаної справи у судовому засіданні 20 жовтня 2016 року, суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14 листопада 2016 року позовну заяву ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було залишено без розгляду.

01 грудня 2016 року на адресу суду надійшла заява відповідача-2 про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, оскільки судом не було вирішено питання про судові витрати, здійснені відповідачем-2 у зв'язку з переїздом до іншого населеного пункту.

Ухвалою суду від 06 грудня 2016 року розгляд вказаної заяви відповідача-2 було вирішено здійснювати у судовому засіданні 13 грудня 2016 року.

Відповідач-2 обгрунтовує подану заяву тим, що для забезпечення власної явки у судове засідання 20 жовтня 2016 року йому довелось понести пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту витрати, зокрема, керівнику підприємства «Благодар» ВОІ СОІУ ОСОБА_1 довелось перервати власне відрядження до м. Вінниця, придбати проїзний документ на поїзд до м. Києва, у зв'язку з чим мав місце його відрив від звичайних занять на посаді керівника підприємства «Благодар» ВОІ СОІУ щодо виконання наказу по підприємству № 29 від 29 вересня 2016 року про його відрядження у період з 03 вересня 2016 року по 24 жовтня 2016 року до м. Вінниця.

У зв'язку з наведеним відповідач-2 просить стягнути з позивача 310, 14 грн. вартості проїзних документів на поїзд до м. Вінниці та на зворотний поїзд до м. Києва, 551, 20 грн. добових та 137, 80 грн. за відрив від звичайної діяльності, а загалом - 999, 14 грн.

При вирішенні питання наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення у справі суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому необхідно враховувати, що явка до суду є поважною причиною відсутності на роботі і заробітна плата на цей час за працівником зберігається. Ці витрати лягають на роботодавця і йому не відшкодовуються. Тому, якщо сторона є найманим працівником, компенсацію втраченого заробітку вона вимагати не може, оскільки заробіток не втрачено.

Право на одержання компенсації за втрачений заробіток мають самозайняті особи (письменники, артисти, художники, лектори, лікарі, адвокати, приватні нотаріуси, аудитори, оцінщики, архітектори, тощо) та підприємці, які забезпечують себе роботою, а отже, і заробітком самостійно.

Водночас, заробіток може бути втрачено, якщо він був. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку. Тому для компенсації втраченого заробітку суду слід надати докази, які підтверджують середньомісячний заробіток сторони.

Якщо сторона, на користь якої постановлено рішення не працює і не має самостійного доходу, вона має право одержати компенсацію за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Наведена позиція повністю узгоджується з судовою практикою, наведеною, зокрема, в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року (справа № 826/4131/16).

Отже, оскільки представник відповідача-2 займає посаду директора підприємства «Благодар» ВОІ СОІУ, він є зайнятою особою, а тому не має права одержати компенсацію за відрив від звичайних занять.

Водночас, оскільки така особа є найманим працівником, так як займає відповідну посаду на підприємстві, а не самозайнятою особою, з урахуванням наведених вище положень відсутні підстави для відшкодування їй і компенсацій за втрачений заробіток.

Щодо питання компенсації відповідачу-2 добових та витрат, пов'язаних з переїздом до м. Києва, суд вважає безпідставними доводи підприємства «Благодар» ВОІ СОІУ в наведеній частині з огляду на наступне.

Згідно з відомостями наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місце розташуванням підприємства «Благодар» ВОІ СОІУ є м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, офіс 534, а не м. Вінниця. Відповідно і виклик відповідача-2 для участі у судовому засіданні 20 жовтня 2016 року здійснювався судом за вказаною адресою.

За час розгляду справи судом, зокрема до судового засідання, що мало місце 20 жовтня 2016 року, відповідачем-2 не було подано до суду клопотань про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання представника підприємства «Благодар» ВОІ СОІУ через його перебування у відрядженні. При цьому, повідомлення від суду про проведення судового засідання саме 20 жовтня 2016 року відповідач-2 отримав завчасно - 03 жовтня 2016 року.

Крім того, представником ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві були долучені до матеріалів справи копії рішень Господарського суду міста Києва у справі №910/14529/16, які свідчать про те, що 20 жовтня 2016 року представник підприємства «Благодар» ВОІ СОІУ ОСОБА_1 особисто брав участь у розгляді такої справи господарським судом.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що підприємство «Благодар» ВОІ СОІУ понесло витрати, пов'язані з переїздом його представника ОСОБА_1 до іншого населеного пункту, оскільки відповідачем-2 не було надано доказів здійснення таких витрат у зв'язку з необхідністю прибути саме на засідання, призначене в межах розгляду справи № 826/14275/16 20 жовтня 2016 року, клопотання про перенесення якого відповідачем-2 до суду подано не було.

Окремо необхідно звернути увагу на те, що підприємство «Благодар» ВОІ СОІУ просить компенсувати витрати, що на його думку мали місце 19 та 20 жовтня 2016 року, в той час як засідання по справі № 826/14275/16 відбувалось лише 20 жовтня 2016 року. Крім того, відповідач-2 просить стягнути з позивача суму коштів, витрачену його представником ОСОБА_1 на придбання зворотного проїзного документу на поїзд до м. Вінниці, що не узгоджується зі змістом статті 91 КАС України.

Відповідно до статті 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про безпідставність поданої підприємством «Благодар» ВОІ СОІУ заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі та, відповідно, необхідності відмови в її задоволенні.

Керуючись статтями 91, 94, 155, 160, 168 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Мірада Плюс» та підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» про визнання правочину недійсним.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими в статтями 185-187 КАС України відповідно.

Суддя П.В. Вовк