Постанова № 63432167, 06.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2016 рокусправа № 808/1945/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участю представника позивача Дробишевського О.А. та директора Янковець В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 808/1945/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування обмеження права користування описаним та арештованим майном,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати обмеження права користування ПрАТ «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим майном встановлене актом опису та арешту майна від 09.06.2016 року складеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юлдашевим А.А. в межах виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. № 8072 від 13.07.2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

29.04.2010 року між ВАТ "Банк Кіпру" та ПрАТ "Запоріжбіосинтез" був укладений Іпотечний договір № 42/10, посвідчений нотаріально, який забезпечував виконання боржником своїх кредитних зобов'язань по кредитному договору № 4-1-147/2010, укладеного між ВА Г "Банк Кіпру" та боржником.

В подальшому, на підставі договору факторингу № 1 від 21.07.2014 року ПАТ "НЕОС БАНК", правонаступник ВАТ "Банк Кіпру", відступив право вимоги за кредитним договором № 44-147/20 до боржника - ПАТ "Альфа-Банк", а на підставі Договору №1 про передачу прав за іпотечними договорами від 21.07.2014 року відступив право Вимоги за Іпотечним договором.

З 600 тисяч доларів США непогашена сума кредиту склала 202 тисячі доларів США.

13.07.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Б.А., з метою задоволення вимог стягувача на загальну суму 5 617 003, 04 грн. вчинено виконавчий напис № 8072 (далі - Виконавчий напис), про звернення стягнення на нерухоме майно позивача за іпотечним договором, а саме: (а.с.8)

- будівлю цеху БКВ. інв. № 1. загальною площею 2 306,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 1 7 (далі - Цех);

- котельню, інв. № 2, загальною площею 664,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;

- Заводоуправління, інв. № 5 загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17.

12.03.2016 року постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашева А.А. за заявою стягувала від 9 березня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50428051 з примусового виконання Виконавчого напису.(а.с. 9)

09.06.2016 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 50428051 з примусового виконання Виконавчого напису складено Акт опису та арешту майна (далі - Акт опису та арешту майна), яким описано і накладено арешт на нерухоме майно, що є власністю позивача і встановлено обмеження права користування ним, а саме: заборонено відчужувати, псувати, використовувати, вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до зменшення вартості нерухомого майна, а саме: користування нерухомим майном можливе виключно з письмового дозволу державного виконавця. (а.с. 10-11)

Не погоджуючи з вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі Закон № 606-XIV), який був чинним на час складання відповідачем Акта опису та арешту.

Частиною 1 статті 52 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У частині 2 статті 57 Закону Закону № 606-XIV зазначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (частина 5 статті 57 Закону № 606-XIV ).

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5. (далі Інструкція)

Згідно пункту 4.2 Інструкції опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності:

Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

З огляду на приписи статті 57 Закону Закону № 606-XIV державному виконавцю дійсно надано право на обмеження права користування описаним та арештованим майном, при цьому вид, обсяг та строк такого обмеження фактично можуть визначатися державним виконавцем на власний розсуд з урахуванням властивостей майна у кожному конкретному випадку.

Проте відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Колегія суддів вважає, що здійсненням державним виконавцем своїх повноважень не повинен втручатись у господарську діяльність учасників виконавчого провадження та вчиняти такі дії, які фактично призводять до зупинення діяльності вказаних осіб.

В ході розгляду апеляційної скарги встановлено, що державний виконавець в акті опису та арешту майна заборонив позивачу користуватись будівлею цеху БКВ, в якій позивачем здійснюється виробництво продукції, будівлею котельні, яка переобладнана під склад, де вказана продукція зберігається, та корпусом адміністративної будівлі, в якій знаходяться керуючи органи ПрАТ «Запоріжбіосінтез».

При цьому обмежуючи право користування будівлями цеху БКВ, котельні та заводоуправління, державним виконавцем фактично було обмежено користування і господарськими потужностями та товарно-матеріальними цінностями, які знаходяться всередині приміщень, що знаходяться під обмеженим доступом користування. Крім того, неможливість безперешкодного доступу до зазначених цінностей унеможливлює і провадження господарської діяльності позивача, в тому числі, внаслідок ускладнення здійснення електропостачання та водопостачання підприємства.

Таким чином, фактичне та буквальне виконання приписів вказаного Акту призведе до зупинення роботи підприємства, що суперечить меті вчинення такої виконавчої дії, як складення акту опису та арешту майна.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що при попередньому аналогічному рішенні відповідача останній за зверненням позивача відмовив у наданні дозволу на користування описаним майном. (а.с. 22).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що прийняте відповідачем рішення в частині визначення способу та права користування виробничими та адміністративними будівлями, а саме, з наданням можливості такого користування лише за письмового дозволу державного виконавця, не узгоджується з приписами частини 3 статті 2 КАС України, оскільки є необґрунтованим, упередженим, нерозсудливим, прийнятим без дотримання принципу пропорційності та необхідного балансу між несприятливими наслідками інтересів підприємства та цілями, на досягнення яких спрямоване вказане рішення.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися із обранням судом першої інстанції способом захисту прав позивача шляхом скасування обмеження права користування ПАТ «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим майном встановлене актом опису та арешту майна від 09.06.2016 року в межах виконавчого провадження № 50428051 з примусового виконання виконавчого напису від 13.07.2015 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України предметом оскарження в адміністративних судах є рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.

Зі змісту Акту опису та арешту майна вбачається, що одночасно з описом арештованого майна державним виконавцем прийнято рішення про заборону використання такого майна, яке є невід'ємною частиною вказаного Акту.

З огляду на те, що законодавцем чітко встановлено, що в межах адміністративного судочинства до суду адміністративної юрисдикції можуть бути оскарженні будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку належним способом захисту повинно бути скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, а саме, скасування акту опису та арешту майна в частині обмеження права користування позивачем описаного та арештованого нерухомого майна, а не обмеження права користування описаним та арештованим майном, встановлене актом опису та арешту майна, що є порушенням норм матеріального права.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити.

Повний текст виготовлено 9 грудня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 808/1945/16 змінити.

Абзац другий викласти в наступній редакції:

«Визнати протиправним та скасувати акт опису та арешту майна від 9 червня 2016 року, складений державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юлдашевим А.А. у виконавчому провадженні № 50428051, в частині прийняття рішення про встановлення обмеження права користування ПрАТ «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим нерухомим майном.».

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко