Ухвала суду № 63432115, 29.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2016 рокусправа № 804/10225/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача:- не зявився

відповідача:- ОСОБА_1 дов від 30.05.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року

у справі № 804/10225/14

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Дерземагентства у Дніпропетровській області та до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернуся до суду з позовом до Головного управління Дерземагентства у Дніпропетровській області та до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Держземагентства у Дніпропетровської області щодо відмови у наданні ОСОБА_2 (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Надеждівка, вул. Комсомольська, 5 ідентифікаційний код НОМЕР_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства;

- зобовязати Головне управління Держземагентства Дніпропетровської області видати ОСОБА_2 (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Надеждівка, вул. Комсомольська, 5 ідентифікаційний код НОМЕР_1) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Дерземагентства у Дніпропетровській області безпідставно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки позивачем разом із відповідною заявою були надані всі необхідні документи, зокрема, передбачені Законом України «Про фермерське господарство», які обґрунтовують відведення земельної ділянки.

Позивач вважає, що оскільки перелік документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві станом на дату розгляду документів не затверджений, то відповідач не мав права відмовляти позивачеві в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою лише з підстав відсутності документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, перелік яких, чітко не визначений чинним законодавством. Крім того не відповідає дійсності посилання відповідача на те, що земельна ділянка перебуває у користуванні, оскільки згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 06.11.2014 р. №0527 наданої управлінням Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області запитувана земельна ділянка в користуванні не перебуває (користувачі відсутні).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Держземагентства у Дніпропетровської області щодо відмови у наданні ОСОБА_2 (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Надеждівка, вул. Комсомольська, 5 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що відповідач не мав законних підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою через відсутність обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та наявність користувача земельною ділянкою.

Відмова у задоволенні вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою обґрунтована тим, що суд не може перебирати на себе функції інших органів, зокрема, щодо безумовного зобовязання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оскільки, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що згідно доданої до листа від 03.06.2015 № 0-406-0.5-774.2-15 Управління Держземагентства у Новомосковському районі форми 6-зем за № 0529 користувачем земельної ділянки площею 3,1 га є ОСОБА_2, тому саме на підставі вказаної інформації відповідачем-1 було прийняте рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Підтвердження повернення земельної ділянки ОСОБА_2 до матеріалів справи позивачем надано не було, а про самовільне використання земельної ділянки і фактичне її використання відповідачу-1 стало відомо під час судових засідань по даній справі.

Також відповідач зазначає, що в порушення приписів ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» позивачем до заявленого клопотання не додано обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, яке є документом, що посвідчує технічні можливості щодо оброблення даної земельної ділянки, а саме: наявні на балансі або орендовані транспортні засоби для оброблення землі.

Відповідач звертає увагу, що при прийнятті спірного рішення відповідач керувався наказом Держгеокадастру від 04.06.2015 № 95 «Про деякі питання взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час розпорядження землями Сільськогосподарського призначення державної власності», зокрема, згідно п.2.2 якого перевірка інформації щодо земельної ділянки, яка планується для відведення або передачі в оренду відноситься до прямих обовязків Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області.

Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції не врахував, що в постанові від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15 ОСОБА_3 Суд України звернув увагу на необхідність обґрунтування в заяві необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, на зазначення перспектив діяльності фермерського господарства, наявності у заявника техніки для обробітку землі, на зазначення про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, зокрема, чи має можливість заявник самостійно, силами та працею членів фермерського господарства вести фермерську діяльність, чи (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи (має) заявник потенційних контрагентів, ресурси яких вона може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи проводить діяльність на наданих заявнику земельних ділянках саме фермерське господарство.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

В поданих письмових запереченнях ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що після закінчення дії договору оренди земельної ділянки орендар звертався до орендодавця з заявою про поновлення дії договору, але орендодавець відмовився розглядати дане питання та надавати будь-яке рішення, посилаючись на те, що у зв'язку з внесенням змін до Земельного кодексу України, з 01.01.2013 розпорядником земель державної власності є Держземагенство, а тому вирішення питання щодо поновлення договору оренди землі або відмови в поновленні договору та повернення земельної ділянки з оренди відноситься до їх компетенції.

При цьому позивач звертає увагу, що клопотання позивача від 28.04.2015 було подано та розглянуто (розгляд відповідно до закону здійснюється протягом одного місяця) до набуття чинності Наказу Держгеокадастру від 04.06.2015 № 95 «Про деякі питання взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагенства під час розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», а тому посилання скаржника на зазначений підзаконний акт є безпідставним.

Також позивач зазначає про безпідставність посилань скаржника на ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки в цій статті чітко зазначено орган державної влади, яким є саме районна державна адміністрація, а не Головне управління Держземагенства у відповідній області. Крім того, при внесенні в 2013 році змін щодо розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності до Земельного кодексу України, відповідних змін до ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» внесено не було.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 24.12.2002 між Фермерським (селянським) господарством ОСОБА_2 (Орендар) та Новомосковською районною державної адміністрацією (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 49,22 га, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл., з метою сільськогосподарського використання для ведення селянського (фермерського) господарства (т.1, а. с.89-91).

Відповідно до п.3.1 Договору земельну ділянку передано в користування строком на 10 років, тобто строк дії Договору закінчився 24.12.2012.

Відповідно до п.5.1 Договору у разі закінчення терміну дії, припинення або розірвання цього договору, Орендар зобовязаний повернути Орендодавцеві цю земельну ділянку у тому стані, в якому він одержав її в оренду.

В свою чергу у п.п.6.4.5 п.6.4 Договору визначено, що Орендар зобовязаний повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі Орендодавцеві після закінчення дії цього Договору.

28.04.2015 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам), розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства, яке, згідно відповідної відмітки, отримано відповідачем-1 того ж дня (т.1, а. с.9).

Позивачем до клопотання додані такі документи: копія паспорту та ІПН ОСОБА_2, копія диплому про здобуття вищої освіти ОСОБА_2 за спеціальністю агрономія; копія трудової книжки про досвід та стаж роботи ОСОБА_2 в сільському господарстві; копія свідоцтва про державну реєстрацію ФГ «Губа Валентин Григорович»; довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл за власниками земель (за даними форми 6-зем); графічний матеріал із технічної документації з формування; копія довіреності ОСОБА_2; згода на збір та обробку персональних даних ОСОБА_2; згода на збір та обробку персональних даних ОСОБА_2; копія паспорту ОСОБА_2 (а. с.10-15).

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області надано відповідь № 31-4-0.11-10826/2-15 від 08.06.2015, в якій зазначено, що:

- за інформацією Управління Держземагенства у Новомосковському районі від 03.06.2015 № 0-406-0.5-774.2-15 вказана ділянка перебуває у користуванні;

- відсутні документи, які обґрунтовують відведення Земельної ділянки відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» (т.1, а. с.16).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Спірним в межах даної справи є правомірність відмови відповідача - Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства за зверненням позивача з відповідною заявою від 28.04.2015.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» від 14.01.2015 № 5, згідно пункту 2 якої ухвалено реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2.

Додаток 2 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 містить перелік територіальних органів Держземагентства, які реорганізуються, в тому числі, Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, що реорганізується в Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Водночас статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, відповідно до частини 4 якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п.п.6-1 п.4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445/2011, Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань: передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Наказом Мінагрополітики та продовольства України від 25.01.2013 № 40, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.02.2013 № 260/22792, внесено зміни до Положення про Головне управління Держземагентства в області, яким передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Також відповідно до п.4.30 Положення про Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, затвердженого Наказом Держземагентства України від 05.09.2012 № 419, та змін від 01.03.2013 № 92, Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, відповідно до покладених на нього завдань, передавало до 24.07.2015 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області (т.1, а. с.31-40).

Отже, Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, будучи територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Держземагентства України, на момент вчинення спірних дій мало повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в користування для всіх потреб.

Відповідно до ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст.124 ЗК України

Згідно частин 1, 2 цієї статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

У ч.2 ст.134 ЗК України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрем, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

За приписами ч.3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Отже, виходячи з наведених норм ст.ст.124, 134 ЗК України та огляду на положення ст.ст. 22, 31, 93 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. При цьому при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За правилами ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та обєднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.4 ст.123 ЗК України).

Згідно приписів ч.6 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч.10 ст.123 ЗК України).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.13 ст.123 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.14 ст.123 ЗК України)у.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст.8 Закону № 973-IV).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV.

Згідно з абз.1 ч.1 ст. 7 Закону № 973-IV в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (звернення позивача з відповідною заявою від 28.04.2015), для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абз.2 ч.1 ст. 7 Закону № 973-IV).

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IV передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених ст.123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

За змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Такий висновок щодо застосування норм права міститься в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15 і відповідно до ст.244-2 КАС України враховується колегією суддів при розгляді даної справи.

Як вбачається з вищенаведених обставин, однією з підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності було те, що вказана Земельна ділянка перебуває у користуванні згідно листа Управління Держземагенства у Новомосковському районі від 03.06.2015 № 0-406-0.5-774/2-15.

Разом з тим, у даному листі Управління Держземагенства у Новомосковському районі від 03.06.2015 № 0-406-0.5-774/2-15 міститься інформація про вищезазначений Договір оренди земельної ділянки, укладений між ФГ ОСОБА_2 та Новомосковською райдержадміністрацією від 24.12.2002, а також те, що вказаний Договір укладений строком на 10 років і дані про передачу земельної ділянки до земель запасу відсутні (т.1, а. с.63).

Згідно положень ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобовязання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Крім того, у статті 31 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 № 161-XIV визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, наведене свідчить, що відповідач-1, всупереч тверджень скаржника, станом на 08.06.2015 мав інформацію про закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ФГ ОСОБА_2 та Новомосковською райдержадміністрацією від 24.12.2002.

При цьому судом першої інстанції вірно встановлена помилковість твердження відповідача про відсутність доказів повернення орендарем земельної ділянки після закінчення Договору як такого, що не впливає на суть інформації, отриманої з листа Управління Держземагенства у Новомосковському районі від 03.06.2015 № 0-406-0.5-774/2-15.

В силу приписів земельного законодавств обставини щодо відсутності повернення земельної ділянки орендарем після закінчення строку договору оренди не є свідченням наявності належним чином оформленого права оренди (користування) на спірну земельну ділянку.

Про фактичну відсутність користувача орендаря спірної земельної ділянки свідчать також звернення позивача до орендодавця з заявою про поновлення дії договору оренди та звернення до Управління Держземагенства у Новомосковському районі та Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області стосовно переоформлення договору оренди у звязку із закінченням строку оренди земельної ділянки (заяви від 02.08.2013, від 22.07.2014).

Крім того, відповідно до довідки Управління Держземагенства у Новомосковському районі форми 6-зем № 0527 від 06.11.2014 користувач спірної земельної ділянки не зазначений.

Таким чином, посилання відповідача-1 в якості підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на наявність користувача земельної ділянки, є помилковим, не відповідає фактичним обставинам.

Іншою підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки встановлено ненадання ОСОБА_2 разом з клопотанням обґрунтування відведення земельної ділянки, як цього вимагає ст.7 Закону України «Про фермерське господарство».

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що, як вказано вище, згідно приписам ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» в редакції, що діяла на час звернення позивача до відповідача-1 (до 01.05.2015), умовою для надання особі згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства є виконання такою особою певних вимог, зокрема, обґрунтування відведення земельної ділянки, обґрунтування вибраного ним розміру земельної ділянки, наявність досвіду роботи сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Як встановлено судом вище, не спростовано відповідачами, позивачем разом з поданою ним заявою від 08.04.2015, подано копію диплому про здобуття вищої освіти ОСОБА_2 за спеціальністю агрономія; копію трудової книжки про досвід та стаж роботи ОСОБА_2 в сільському господарстві; копію свідоцтва про державну реєстрацію ФГ «Губа Валентин Григорович», які в своїй сукупності свідчать, що позивачем надано необхідні документи, підтверджуючі наявність у нього вищої освіти за спеціальністю агрономія, досвід роботи в сільському господарстві, а також зареєстроване в установлену порядку фермерське господарство.

Відповідач-1, відмовляючи у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з тих підстав, що позивачем не обґрунтовано відведення земельної ділянки, застосував формальний підхід до вирішення заяви позивача, не надав належної оцінки вказаним документам та обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не врахував того факту, що позивач вже використовував та обробляв дану земельну ділянку на умовах оренди. Обмежившись висновком про відсутність обґрунтування відведення земельної ділянки, відповідач-1 не визначив, в чому саме полягає відсутність такого обґрунтування, що призвело до безпідставної відмови у наданні відповідного дозволу.

Такі дії відповідача-1 апеляційний суд вважає протиправними, оскільки позивач підтвердив, що буде використовувати зазначену в заяві земельну ділянку для ведення фермерського господарства та спроможний вести господарство такого виду.

З приводу посилання відповідачів на Наказ Держгеокадастру від 04.06.2015 № 95 «Про деякі питання взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагенства під час розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», апеляційний суд погоджується з позивачем, що на момент подачі позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 28.04.2015, Наказ Держгеокадастру від 04.06.2015 № 95 ще не був прийнятий. Крім того, даний Наказ не пройшов державної реєстрації у Міністерстві юстиції України згідно Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, а тому не є обовязковим до виконання.

Наведене свідчить про відсутність у відповідача-1 законних підстав для відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки, оформленої листом № 31-4-0.11-10826/2-15 від 08.06.2015.

Судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки.

Також правомірною є і відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 видати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства, оскільки надання такого дозволу у відповідності до приписів ст.122 ЗК України та Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445/2011, належало до компетенції відповідача-1 і суд не має перебирати на себе виконання функцій інших органів.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року у справі № 804/10225/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко