Ухвала суду № 63431964, 23.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2016 рокусправа № 808/1484/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.04.2016 року № 00001911400 та № НОМЕР_1.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 21.04.2016 № 00001911400 та № НОМЕР_1.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_1О.) підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача за довіреністю (ОСОБА_2І.) заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до приписів ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 28.03.2016 р. № 92, направлення на проведення перевірки від 28.03.2016 року № 40, посадовою особою відповідача в період з 28.03.2016 року по 01.04.2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентомпостачальником ТОВ Бест Фінанс (код ЄДРПОУ 39857656).

За результатами перевірки складено акт 4/08-26-14-00/37778452 від 08.04.2016, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

-п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, а саме безпідставне віднесення до складу податкового кредиту за жовтень 2015 року сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ Бест Фінанс у вересні 2015 року, що в свою чергу призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2015 року на загальну суму 374069,00 грн., у т.ч. по періодах: жовтень 2015 року на суму 374069,00 грн.;

-п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено відємне значення податку на додану вартість (рядок 19 декларацій) за жовтень 2015 на загальну суму ПДВ 25536,00 грн., у тому числі по періодам: жовтень 2015 року 25536,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 21.04.2016 року прийнято податкові повідомленнярішення:

- №0000191400, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 561103,50 грн., в т.ч. за основним платежем 374069,00 грн. та 187034,50 грн. штрафними санкціями;

- №0000181400, яким позивачу зменшено відємне значення податку на додану вартість на загальну суму 25536,00 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Бест Фінанс мають реальний характер, а тому податкові повідомлення-рішення від 21.04.2016 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2015 року між позивачем та ТОВ Бест Фінанс укладено договір поставки товару №01/09/15-1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник ТОВ Бест Фінанс зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця ТОВ ІПВК Спецзахист для використання його у своїй діяльності, а покупець зобовязується прийняти цей товар і оплатити його на умовах цього договору (а.с.30-31, т.1).

Пунктом 1.2 визначено найменування товару: вогнезахисті матеріали, кабель вогнестійкий, електричне обладнання, ґрунт, розчинник, мінераловата та інші матеріали. Відповідно до п.1.5 номенклатура товару, асортимент, кількість, одиниця виміру і ціна за одиницю товару визначаються згідно з виставленими рахунками.

На підтвердження здійснення господарських операцій з постачання товару позивачем надано рахунки на оплату товару №14 від 30.09.2015, №12 від 23.09.2015, №11 від 21.09.2015, №10 від 16.09.2015, №13 від 29.09.2015, №15 від 30.09.2015, №9 від 10.09.2015, №8 від 03.09.2015, №7 від 02.09.2015 (а.с.32-40, т.1), податкові накладні №1 та №2 від 02.09.2015, №3 від 03.09.2015, №1 від 10.09.2015, розрахунок №1 від 30.09.2015 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №1 від 10.09.2015, №19 від 16.09.2015, №16 від 29.09.2015, №17 від 30.09.2015, №№3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14 від 21.09.2015, №19 від 23.09.2015, №18 від 30.09.2015 (а.с.41-59, т.1), видаткові накладні №7 від 02.09.2015, №8 від 08.09.2015, №9 від 10.09.2015, №10 від 28.09.2015, №11 від 21.09.2015, №12 від 30.09.2015, №13 від 30.09.2015, №14 від 30.09.2015, №15 від 30.09.2015 (а.с.60-68, т.1).

Транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ Делівері, з яким позивачем укладено договір на транспортно-експедиторські послуги та підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, калькуляцією, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактури ТОВ Делівері, а також актами здачі прийняття робіт (надання послуг) ТОВ ОСОБА_3 пошта (а.с.69-82, т.1).

Розрахунки за товар здійснювалися з банківських рахунків позивача, що підтверджується банківськими виписками ТОВ ІПВК Спецзахист (а.с.83-93, т.1). Крім того, відповідно до довідки 14/07-2 від 14.07.2016 року станом на 14.07.2016 заборгованість ТОВ ІПВК Спецзахист перед ТОВ Бест Фінанс становить 4 642,27 грн.

Також, на підтвердження отримання від ТОВ Бест Фінанс матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано сертифікати відповідності щодо придбаного товару, сертифікати якості (а.с.100-116, т.1).

Отримання позивачем матеріальних цінностей від ТОВ Бест Фінанс також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей на отримання товару (а.с.76-84, т.2).

Податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ ОСОБА_4 вищезазначеним операціям містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних. (а.с.41-59, т.1).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що отриманий від ТОВ Бест Фінанс товар безпосередньо використовувався в господарській діяльності позивача, зокрема задля виконання умов наступних догорів: №31/08/2 від 31.08.2015, укладеного з ТОВ Запорожпроект на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт пожежної сигналізації та системи оповіщення (а.с.129-164, т.1); №31/08/1 від 31.08.2015 укладеного з ТОВ Запорожпроект на виконання робіт з вогнезахисної обробки елементів косуоров сходів (а.с.166-186, т.1); договору №14782-2015 від 21.07.2015 укладеного з ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на виконання робіт з нанесення додаткового вогнезахисного покриття на металоконструкції колон, ферм та балок покриття машинного залу енергоблоку №1, будівельно монтажні роботи (а.с.1-20, т.2); №17/1 від 03.07.2015 укладеного з Трипільською ТЕС ПАТ Центренерго на виконання робіт з монтажу системи автоматичного пожежогасіння, автоматичної пожежної сигналізації, протипожежного захисту, вогнезахисту металоконструкцій (а.с.21-54, т.2); №17/3 від 28.09.2015 укладеного з Трипільською ТЕС ПАТ Центренерго на виконання робіт заміни існуючих протипожежних дверей на нестандартні двері (люки), облаштування протипожежних перегородок в приміщенні РУСН 0,4 кВ (енергоблок №2) Трипільської ТЕС (а.с.55-75, т.2).

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що у видатковій накладній від 28.09.2015 р. № 10 загальна сума ПДВ за отриманий товар складає 4806,00грн., що на 773,71грн. більше ніж у податковій накладній від 16.09.2015р. № 19 та у інформаційній базі ДПІ розрахунок коригувань кількісних і вартісних показників до вказаної податкової накладної не надавався, що на думку контролюючого органу свідчить про проведення безтоварної операції, з огляду на наступне

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що у податковій декларації за жовтень позивачем відображено у рядку 5 розділу ІІ додатку 5 податковий кредит у сумі 4032,29грн. Крім того, факт включення позивачем до податкового кредиту суми 4032,29грн. відповідачем у акті перевірки не спростовується.

Доводи апелянта стосовно того, що позивачем при проведені перевірки надано не належним чином оформлені ТТН, що унеможливлює встановлення факту передачі товарів від продавця до покупця, у т.ч. і у звязку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування товару, та в цілому свідчить про те, що операції з придбання товарів у ТОВ «Бест Фінанс» не мали реального характеру, колегія суддів розцінює критично, з огляду на наступне.

Так, колегія суддів зазначає, що недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари, є безпідставним, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року по справі К/9991/64514/11 та в ухвалі від 16.03.2013 року по справі К/800/9087/13 .

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу, як товарно-транспортна накладна або недоліки у формування товарно-транспортної накладної, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Доводи апелянта стосовно того, що відповідно до п. 4.1 договору поставки товару від 01.09.2015 року № 01/09/15-1 поставка товару здійснюється одним із наступних способів: самовивіз зі складу постачальника; транспортні компанії (нова пошта, САТ, Делівері та ін.). Відповідно до наданих ТТН автомобільним перевізником є ОСОБА_5, проте його особу не можливо ідентифікувати у звязку з відсутністю будь-яких ідентифікаційних даних цієї особи. Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає на відсутність на балансі у позивача транспортного засобу автомобіль НОМЕР_3, яким відповідно до наданих ТТН здійснювалось перевезення товару. Колегія суддів вважає не обґрунтованими вищезазначені доводи з огляду на те, що у п.4.1 Договору поставки № 01/0915-1 від 01.09.2015р. зазначено, що поставка товару здійснюється одним із наступних способів: силами та за рахунок постачальника; транспортними компаніями (ОСОБА_3, САТ, Делівері та ін.). Таким чином, замовником та вантажовідправником придбаного позивачем товару є ТОВ «Бест Фінанс», що в свою чергу підтверджує виконання умов договору щодо порядку поставки товару.

Крім того в апеляційній скарзі відповідач посилається на податкову інформацію, отриману від Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23.02.2016 року № 21/2200 щодо ТОВ «Бест Фінанс» по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.08.2015 р. по 31.12.2015 р., відповідно до якої фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, підприємство та посадові особи за адресою відсутні. Крім того, податковою інформацією встановлено невідповідність товарних позицій при реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Наведене відповідач розцінює як схему повязану з незаконним формуванням податкового кредиту з ПДВ з покупцями ТОВ «Бест Фінанс» шляхом документального оформлення придбання ТМЦ та проведення безтоварних операцій, що у унеможливлює відстеження товарного балансу операцій, що унеможливлює встановлення факту придбання контрагентом товару, який в подальшому був реалізований в тому числі позивачеві.

Колегія суддів щодо вищенаведених доводів апеляційної скарги зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегією суддів береться до уваги, що податкова інформація, отримана від Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23.02.2016 року № 21/2200 щодо ТОВ «Бест Фінанс», обмежена періодом з 01.08.2015р. по 31.12.2015р., що в свою чергу не може свідчити про відсутність господарської діяльності за межами вказаного періоду з придбання ТМЦ, які в подальшому реалізовувалися контрагентом позивача.

Також відповідачем суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Бест Фінанс» щодо фіктивної підприємницької діяльності або рішення суду про визнання укладених з цим підприємством угод недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період за наслідками господарських відносин з ТОВ «Бест Фінанс» на підставі складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами вчинено господарську операцію не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що в межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції вістуні.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 р. по справі № 808/1484/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:С.В. Чабаненко

Суддя:Т.С. Прокопчук

Суддя:А.В. Шлай