Постанова № 63431829, 14.12.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/424/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного центру зайнятості про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецького обласного центру зайнятості про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У вказаному позові позивач просить суд скасувати наказ Чернівецького обласного центру зайнятості від 24 квітня 2015 року № 407-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора - начальника відділу соціальних послуг Хотинського районного центру зайнятості у зв'язку із зміною істотних умов праці; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора - начальника відділу соціальних послуг Хотинського районного центру зайнятості з 27 квітня 2015 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.07.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач не погоджуючись з винесеним рішенням оскаржив його до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

21 жовтня 2015 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року без змін. Не погоджуючись з рішенням апеляційної інстанції позивач оскаржив його до Вищого адміністративного суду України.

01 червня 2016 року Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Судові рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що 27.04.2015 року на підставі наказу Чернівецького обласного центру зайнятості № 407-к його було звільнено з посади заступника директора - начальника відділу надання соціальних послуг Хотинського районного центру зайнятості з підстав пункту 6 статті 36 КЗпП України - відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці. Вважає, що його звільнено незаконно та безпідставно, з огляду на наступне.

26 лютого 2015 року Чернівецьким обласним центром зайнятості запропоновано позивачу ознайомитись з попередженням про зміну в організації праці (про зміну істотних умов праці). Згідно попередження у порядку працевлаштування йому пропонується вакантна посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Хотинського районного центру зайнятості. У разі відмови від запропонованої посади у зв'язку із зміною істотних умов праці його буде звільнено згідно з п. б статті 36 Кодексу законів про працю України після закінчення двох місяців з моменту попередження.

Позивач не погодився із зазначеними у попередженні умовами, відмовився від запропонованої посади, оскільки вважав, що його попереджено не про зміну істотних умов праці, а про переведення на іншу посаду. (т. 1 а.с. 20 )

Наказом директора Чернівецького обласного центру зайнятості від 24 квітня 2015 року № 407 позивача звільнено з посади заступника директора - начальника відділу надання соціальних послуг Хотинського районного центру зайнятості з 27 квітня 2015 року у зв'язку із зміною істотних умов праці, згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України. Тобто у наказі про звільнення відповідач зазначив, що підставою звільнення є зміна істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Позивач зазначає, що при змінах в організації виробництва і праці власник має право без згоди працівника змінювати істотні умови праці, а саме: системи та розміри оплати праці, зменшувати надані пільги, змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час, суміщення професій, змінювати розряди і найменування посад тощо (частина третя ст. 32 КЗпП України). Але законодавством України не передбачено, що переведення працівника без його згоди з однієї посади на іншу може бути зміною істотної умови праці.

Отже, позивач вважає, що його звільнення з посади заступника директора - начальника відділу надання соціальних послуг Хотинського районного центру зайнятості на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України є незаконним, оскільки він відмовився не від продовження роботи за тією ж спеціальність, кваліфікацією чи посадою на нових умовах, а від переведення його на іншу нижчу посаду - провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Хотинського районного центру зайнятості. (т.1 а.с. 20-21).

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях, наданих суду пояснив, що зміна істотних умов праці без згоди працівника допускається тільки у випадках змін в організації виробництва та праці. Оскільки підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (частина третя ст. 64 Господарського кодексу України), власник може на свій розсуд планувати відповідні зміни в організації виробництва і праці.

При змінах в організації виробництва і праці власник має право без згоди працівника змінювати істотні умови праці, а саме: системи та розміри оплати праці, зменшувати надані пільги, змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час, суміщення професій, змінювати розряди і найменування посад тощо (ч. 3 ст. 32 КЗпП України).

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оплату праці" при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження або зміни.

У зв'язку з втратою чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994р. №410-р "Про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців" та набранням чинності наказу Міністерства соціальної політики України від 16.12.2014р. №1043 "Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості", Державним центром зайнятості виданий наказ від 28.01.2015р. №8 "Про структуру органів державної служби зайнятості", який містить перелік посад, що не відносяться до категорії посад державних службовців.

Наказом Чернівецького обласного центру зайнятості від 25.02.2015 р. № 29 "Про зміни в організації праці, істотних умов праці в Чернівецькій обласній службі зайнятості" було введено в дію нові Структури та Штатні розписи міських та районних центрів зайнятості.

Новим штатним розписом Хотинського районного центру зайнятості на 2015 рік посада, яку обіймав ОСОБА_1 не передбачалася, у порядку працевлаштування як передбачено частиною 3 статті 32 КЗпП України Чернівецьким обласним центром зайнятості, а тому було направлено попередження за два місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці (зміни істотних умов праці). У попередженні від 25.02.15 року ОСОБА_1 була запропонована вакантна посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Хотинського районного центру зайнятості. З даним повідомленням позивач був ознайомлений 26.02.2015 року.

Позивача було повідомлено про зміну істотних умов праці працівник не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження. Повідомлення про зміну істотних умов праці є фактично повідомленням працівника про заплановану зміну умов укладеного з ним трудового договору з пропозицією продовжувати роботу в нових умовах.

Відповідач вважає, що Чернівецьким обласним центром зайнятості жодним чином не було порушено законних прав та інтересів ОСОБА_1, оскільки зміна істотних умов праці допускається, якщо це викликано змінами в організації виробництва і праці і працівник був повідомлений про ці зміни не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав, викладених в позові.

Представники відповідача позов не визнали, наполягали на його необґрунтованості, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

22 листопада 2016 року в судовому засіданні сторони надали суду заяви щодо розгляду справи у порядку письмово провадження.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом, з метою з'ясування обставин справи, було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог. З урахуванням матеріалів справи, розгляд справи відкладався, а також у справі оголошувалася перерва у зв'язку з необхідністю витребування письмових доказів щодо підтвердження обставин правомірності прийняття спірного рішення.

Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. ч. 4,5 ст. 11 КАС України зобов'язував позивача, відповідача надати суду письмові докази, які б вказували на підстави прийняття спірного рішення та інші документи, які мали значення для розгляду справи.

Частиною 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, судом у порядку п. 4-5 ст. 11, ст. ст.69, 71 КАС України витребувано у відповідача матеріали, які стали підставою (реорганізації, ліквідації) Хотинського районного центру зайнятості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 03.07.2001 року прийняв Присягу державного службовця.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_1 з 13.10.2003 року переведений до Хотинського районного центру зайнятості де працював на різних посадах, а з 19.10.2009 року по 27.12.2011 року в порядку переведення на посаді заступника директора-начальника відділу організації працевлаштування населення цього ж центру, якому 19.10.2011 року було присвоєно 11 ранг державного службовця.

На підставі наказу № 313-к від 27 грудня 2011 року по 27.04.2015 року позивача у порядку переведення, переведено на посаду заступника директора - начальника відділу надання соціальних послуг цього ж центру, якому 19.10.2011 року було присвоєно 11 ранг державного службовця. (т.1 а.с. 9-19).

Із змісту штатного розпису Хотинського районного центру зайнятості на 2014 рік, затвердженого директором Чернівецького обласного центру зайнятості від 27 грудня 2013 року, який вводився в дію з 01.01.2014 року встановлено, що штат Хотинського РЦЗ становив 19 штатних одиниць, з них директор 1, Заступник директора - начальник відділу відділ надання соціальних послуг - 1, начальник відділу взаємодії з роботодавцями - 1, начальник відділу бухгалтерського обліку - головний бухгалтер -1, далі згідно штатного розпису. (т.5 а.с. 48).

У зв'язку із втратою чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994р. №410-р "Про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців" та набранням чинності наказу Міністерства соціальної політики України від 16.12.2014р. №1043 "Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості", Державним центром зайнятості видано наказ від 28.01.2015р. №8 "Про структуру органів державної служби зайнятості", який містить перелік посад, що не відносяться до категорії посад державних службовців.

На виконання вказаного наказу Державного центру зайнятості Чернівецький обласний центр зайнятості направив листа до базових центрів зайнятості від 30.01.2015 року за № ОЦЗ-04-294/0/15 щодо необхідності в термін до 03.02.2015 року подати до Чернівецького обласного центру зайнятості на затвердження структуру та штатний розпис базового центру зайнятості.

Наказом директора Чернівецького обласного центру зайнятості від 25 лютого 2015 року № 29 "Про зміни в організації праці, істотних умов праці в Чернівецькій обласній службі зайнятості" з 25 лютого 2015 року було введено в дію нові Структури та Штатні розписи міських та районних центрів зайнятості. (т. 1 а.с. 32)

Наказом директора Чернівецького обласного центру зайнятості від 10 лютого 2015 року № 23 затверджено структури районних та міських центрів зайнятості згідно додатків.(т.1 а.с. 29, т. 5 а.с. 45).

Згідно штатного розпису Хотинського районного центру зайнятості на 2015 рік, який затверджено директором Чернівецького обласного центру зайнятості від 10 лютого 2015 року передбачено, що штатна чисельність працівників Хотинського РЦЗ становить 19 одиниць, із них передбачено наступні посади зокрема: посада директора-1, посада заступника директора-1, посада начальника відділу надання соціальних послуг -1, посада начальника відділу взаємодії з роботодавцями - 1, посада начальник відділу бухгалтерського обліку-головний бухгалтер -1. (т.5 а.с. 45-47).

Із змісту службової записки директора Хотинського РЦЗ від 18.02.2015 року адресованої директору Чернівецького обласного центру зайнятості видно, директор ОСОБА_2 запропонував призначити на посаду заступника директора Хотинського РЦЗ, яка займала посаду головного спеціаліста юрисконсульта ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1

З матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_3 наказом від 29 березня 2013 року № 39-к призначено на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта Хотинського РЦЗ, якій присвоєно 15 ранг державного службовця. 01 квітня 2013 року ОСОБА_3 прийняла присягу державного службовця.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 26.02.2015 року наказом директора Чернівецького обласного центру зайнятості від 02 березня 2015 року № 298-к ОСОБА_3 переведено на посаду заступника директора Хотинського РЦЗ із 02 березня 2015 року (т. 1 а.с. 65, т. 3 а.с. 67-69).

Із змісту службової записки директора Хотинського РЦЗ від 18.02.2015 року, адресованої директору Чернівецького обласного центру зайнятості видно, що директор ОСОБА_2 запропонував призначити на посаду начальника відділу надання соціальних послуг Хотинського РЦЗ - ОСОБА_4, яка народилася 30.09.1959 року.

З матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_4 в Хотинському РЦЗ працює з травня 2004 року. З січня 2006 по грудень 2011 року заступник начальника відділу організації працевлаштування населення, з січня 2012 року по березень 2015 року заступник начальника відділу надання соціальних послуг Хотинського РЦЗ.

На підставі заяви ОСОБА_4 від 26.02.2015 року наказом директора Чернівецького обласного центру зайнятості від 02 березня 2015 року № 300-к ОСОБА_4 з посади заступника переведено на посаду начальника відділу надання соціальних послуг із 02 березня 2015 року. (т. 1 а.с. 65, т. 3 а.с. 74-86).

Крім того, із змісту службової записки директора Хотинського РЦЗ від 18.02.2015 року, адресованої директору Чернівецького обласного центру зайнятості видно, що директор Хомич запропонував перевести ОСОБА_5 з посади заступника на посаду начальника відділу взаємодії з роботодавцями Хотинського РЦЗ. (т. 1 а.с. 65-67).

На підставі заяви ОСОБА_5 наказом директора Чернівецького обласного центру зайнятості від 02 березня 2015 року № 309-к ОСОБА_5 з посади заступника переведено на посаду начальника відділу взаємодії з роботодавцями Хотинського РЦЗ із 02 березня 2015 року. (т. 1 а.с. 65, т. 2 а.с. 31).

Також із змісту службової записки директора Хотинського РЦЗ від 18.02.2015 року, адресованої директору Чернівецького обласного центру зайнятості видно, що директор ОСОБА_2 запропонував перевести ОСОБА_6 з посади начальника відділу - головний бухгалтер на посаду начальника відділу - головний бухгалтер Хотинського РЦЗ. (т. 1 а.с. 65-67, т. 4 а.с. 9-11).

На підставі заяви ОСОБА_6 наказом директора Чернівецького обласного центру зайнятості від 02 березня 2015 року № 313-к ОСОБА_6 з посади начальника переведено на посаду начальника відділу - головного бухгалтера Хотинського РЦЗ із 02 березня 2015 року. (т. 1 а.с. 65, т. 2 а.с. 35).

Із змісту службової записки директора Хотинського РЦЗ від 18.02.2015 року, адресованої директору Чернівецького обласного центру зайнятості видно, що директор ОСОБА_2 запропонував перевести ОСОБА_1 з посади заступника директора - начальника відділу надання соціальних послуг на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями. (т. 1 а.с. 65-67).

26 лютого 2015 року Чернівецьким обласним центром зайнятості ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про зміну в організації праці, тобто за два місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці (зміни істотних умов праці) та запропоновано позивачу посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Хотинського РЦЗ, яка не відповідала займаній посаді, у зв'язку з чим позивач відмовився від запропонованої посади. (т.1 а.с. 65-67, 20).

Наказом директора Чернівецького обласного центра зайнятості від 24 квітня 2015 року, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора - начальника відділу надання соціальних послуг Хотинського районного центру зайнятості з 27 квітня 2015 року на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. (т. 1 а.с. 20,21).

Дослідженням штатного розпису Хотинського районного центру зайнятості на 2014 рік, затвердженого директором Чернівецького обласного центру зайнятості від 27 грудня 2013 року, який введено в дію з 01.01.2014 року встановлено, що штат Хотинського РЦЗ становив 19 штатних одиниць, із них директор 1, заступник директора - начальник відділу надання соціальних послуг - 1, начальник відділу взаємодії з роботодавцями - 1, начальник відділу бухгалтерського обліку - головний бухгалтер -1, а також 15 працюючих.(т.5 а.с. 48).

Дослідженням штатного розпису Хотинського районного центру зайнятості на 2015 рік, який затверджено директором Чернівецького обласного центру зайнятості від 10 лютого 2015 року та введено в дію передбачено, що штатна чисельність працівників Хотинського РЦЗ становить 19 штатних одиниць, із них: посада директора-1, посада заступника директора-1, посада начальника відділу надання соціальних послуг -1, посада начальника відділу взаємодії з роботодавцями - 1, посада начальник відділу бухгалтерського обліку-головний бухгалтер -1, а також 14 працівників. (т.5 а.с. 45-47).

З урахуванням аналізу штатного розпису за 2014 рік, а також штатного розпису за 2015 рік встановлено, що скорочення штатної чисельності не відбулося, згідно наказів працівники Хотинського РЦЗ переведені на зазначені у наказах посади.

Аналізуючи структуру та штатний розпис Хотинського РЦЗ затвердженого Наказом від 10.02.2015 року, введеного в дію Наказом від 25.02.2015 року № 29 Чернівецького обласного центру зайнятості, суд приходить до висновку, що зміни в організації виробництва і праці мали місце, однак реорганізації, ліквідації, скорочення чисельності та штату працівників у Хотинському РЦЗ не відбулося.

Водночас, посада - це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

При цьому, слід зазначити, що згідно наказу Чернівецького обласного центру зайнятості № 23 від 10.02.2015 формування нової структури Хотинського РЦЗ передбачало збереження посади директора, заступника директора, а також посади начальника відділу надання соціальних послуг, начальника відділу взаємодії з роботодавцями, начальника відділу бухгалтерського обліку-головного бухгалтера загальною кількістю працюючих 19 штатних одиниць. Тобто відділи збереглися, збереглася посада заступника директора, не відбулося утворення нових відділів шляхом процедури скорочення конкретних штатних одиниць в Хотинському РЦЗ.

З матеріалів справи видно, що не відбулася ліквідація посади заступника директора - начальника відділу надання соціальних послуг очолюваної позивачем. У структурі та штатному розписі Хотинського РЦЗ посади заступника директора та посади начальника відділу надання соціальних послуг, начальника відділу взаємодії з роботодавцями, та начальника відділу бухгалтерського обліку збереглися, що підтверджується наказом Чернівецького обласного центру зайнятості від 10.02.2015 року № 23. Вказані обставини свідчать лише про зміну внутрішньої структури юридичної особи, а не її реорганізацію. Тобто реорганізації, (ліквідації) скорочення, ліквідації відділів, посад, чисельності працівників, не відбулося.

Крім того, судом було витребувано у Чернівецького обласного центру зайнятості інформацію про співвідношення структури, штатного розпису Хотинського РЦЗ, згідно з яких видно, що були збереженні посади заступника директора та посади начальників відділів із їх основними завданнями, функціями та напрямками діяльності.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників перевага в залишенні на роботі надається тим, хто має більше (за своєю посадою чи професією) переваг, визначених частиною 2 статті 42 КЗпП України.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що при ліквідації державної установи публічного права на іншу державну установу, якій передані функції ліквідованої установи, яка є фактичним правонаступником цієї установи, переходять усі обов'язки ліквідованої установи щодо працевлаштування звільнених працівників ліквідованої установи та відшкодування усіх витрат, пов'язаних з незаконним звільненням працівника.

Нормами КАС України передбачено, що суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб захисту, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, 162 КАС України), що повністю спростовує доводи відповідача в цій частині.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною 6 статті 36 КЗпП України визначено, що відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Таким чином, звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.

З урахуванням досліджених матеріалів справи видно, що посада, яку займав позивач до звільнення, не виключалась зі штатного розпису Хотинського РЦЗ. Згідно штатного розпису Хотинського РЦЗ затвердженого 10.02.2015 року видно, що збереглися посади директора, заступник директора, начальника відділу надання соціальних послуг, начальника відділу взаємодії з роботодавцями, начальника відділу - головного бухгалтера, однак, як свідчать матеріали справи, позивачу жодної із даних посад не було запропоновано.

Разом з тим представниками відповідача у судовому засіданні зазначено, що у Хотинському РЦЗ збереглися посади директора, заступника директора, начальника відділу надання соціальних послуг, начальника відділу взаємодії з роботодавцями, начальника відділу - головного бухгалтера, однак, позивачу жодної із зазначених посад не було запропоновано.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723), чинний на момент виникнення спірних правовідносин, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

У свою чергу, проходження публічної служби є виконанням особою повноважень відповідно до займаної посади з моменту набуття статусу публічного службовця і до його припинення та охоплює собою просування по службі, дисциплінарну відповідальність, заохочення, питання соціального захисту.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору згідно пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України, зокрема є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Трудові відносини працівника та роботодавця у зв'язку зі змінами істотних умов праці врегульовані частиною 3 статті 32 КЗпП України, якою передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Верховний Суд України у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (зі змінами і доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів", при роз'ясненні застосування пункту 6 статті 36 КЗпП вказав на те, що до змін в організації виробництва і праці відноситься раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів, технологій тощо.

Судом встановлено, що у Хотинському районному центрі зайнятості, де працював позивач, істотних змін в організації виробництва і праці не відбулося, штатна чисельність з відповідними посадами збереглася.

З матеріалів справи видно, що відповідачем було повідомлено про зміну істотних умов праці працівник не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження. Повідомлення про зміну істотних умов праці є фактично повідомленням працівника про заплановану зміну умов укладеного з ним трудового договору з пропозицією продовжувати роботу в нових умовах.

Необхідною умовою застосування положень п.6 ч. 1 ст.36 КЗпП України під час звільнення працівника є зміна істотних умов праці безпосередньо на посаді, яку він займає, та його відмова продовжувати працювати на цій посаді зі зміненими умовами праці. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Натомість у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 міститься роз'яснення стосовно того, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з вимог частини 6 статті 36, частини 1 та 3 статті 49-2 КЗпП України, суд приходить до висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 01.10.2013 р. справа № 21-319а13.

Частиною 1 статті 244-2 КАС України визначено, що Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Однак, відповідач - Чернівецький обласний центр зайнятості зазначені зобов'язання не виконав і відповідно порушив трудові гарантії позивача, як працівника.

Зокрема, у ході розгляду справи судом встановлено, що 26.02.2015 року Директором Чернівецького обласного центру зайнятості попереджено позивача про заплановане вивільнення із займаної посади. Однак, відповідач одночасно з попередженням про звільнення з підстав передбачених п. 6 ст. 36, п.п. 2, 3 ст. 49-2 Кодексу Законів про працю України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці не врахував право позивача про його переважне право залишення на роботі та не запропонував позивачу жодної наявної вакантної посади, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач звільнив позивача без дотримання вимог ст. ст. 36 та 49 КЗпП України.

З урахуванням письмових доказів, судом також встановлено, що відповідачем при звільненні позивача не враховано вимоги ст. 42 КЗпП України щодо його переважного права залишення на роботі, оскільки ОСОБА_1 за період проходження державної служби характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не мав, постійно займався підвищенням свого професійного рівня. Тобто, позивач, мав переважне право на залишення на роботі та претендувати на зайняття вакантної посади заступника директора Хотинського РЦЗ, а також і інших запропонованих вакантних посад, як начальника відділу.

Враховуючи зазначені вище норми Законів та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що позивача звільнено незаконно, а оскаржуваний наказ № 407-к від 24 квітня 2015 року винесено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому, наказ підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 235 КЗпП України передбачено, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як встановлено судом, та не заперечувалось сторонами, позивачу разом з попередженням про зміну в організації праці у порядку працевлаштування було запропоновано нижчу посаду, зокрема: посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями. Зі змісту попередження про зміну в організації праці (про зміну істотних умов праці) від 25.02.2015 р. вбачається, що ОСОБА_1 пропонувалася нижча посада, а не пропонувалося переведення та продовження роботи на попередній посаді заступника директора з урахуванням зміни внутрішньої структури юридичної особи.

Згідно із статтею 235 КЗпП України порушення вимог закону, які допущено при звільненні є підставою для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо стягнення з Чернівецького обласного центру зайнятості середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.04.2015 р. по 07.12.2016 р., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Згідно довідки Хотинського районного центру зайнятості від 14.07.2016 р. №05-24/602 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 178,30 грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за №110 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Як вбачається із оскаржуваного наказу про звільнення та трудової книжки, останнім робочим днем позивача є 27.04.2015 р. Відтак, кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача становить, в т.ч: квітень 2015 р. - 3, травень 2015 р. - 18, червень 2015 р. - 20, липень 2015 р. - 23, серпень 2015 р. - 20, вересень 2015 р.- 22, жовтень 2015 р. - 22, листопад 2015 р. - 21, грудень 2015- 23, січень 2016 р. - 19, лютий 20165 р. - 21, березень 2016 р. - 22, квітень 2016 р. - 21, травень 2016 р. - 19, червень 2016 р. - 20, липень 2016 р. - 21, серпень 2016 р. - 22, вересень 2016 р.- 22, жовтень 2016 р. - 20, листопад 2016 р. - 22, грудень 2016 р.- 10.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Хотинського районного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 27.04.2015 р. по 14.12.2016 р. у сумі 73281,30 грн. (178,30 грн. х 411 робочі дні).

Зважаючи на аналіз положень п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд присуджує до негайного виконання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність прийнятого рішення про звільнення позивача з підстав пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Всупереч наведеному припису норми процесуального права, відповідач при розгляді судом спору не довів правомірність видачу наказу 407-к від 24 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_1, а відтак його не можна визнати обґрунтованим.

Спірним наказом порушенні права, свободи та інтереси позивача, а тому, він, як протиправний належить до скасування, а позивач поновленню на раніше займаній посаді, що забезпечить належний захист порушеного права та відповідає суті заявлених вимог.

Пунктом 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду виконуються негайно при поновленні на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином суд вважає що позивачем доведено обставини на які він посилається щодо невідповідності дій посадових осіб відповідача при прийняття рішення про його звільнення.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а тому вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи висновок суду про протиправність наказу № 407-к від 24 квітня 2015 року, суд згідно вимог частини 1 статті 235, пункт 3 частина 1 статті 236 Кодексу законів про працю України, приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Інші доводи сторін суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують протиправність оскаржуваного наказу та незаконність звільнення позивача із займаної посади.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки, згідно ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач був звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 43 та 129 Конституції України, ст. ст. 69, 71, 94, 122, 128, 158, 160 - 163 та 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1 . Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Чернівецького обласного центру зайнятості від 24 квітня 2015 року №407-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора - начальника відділу соціальних послуг Хотинського районного центру зайнятості з 27 квітня 2015 року.

3. Поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді заступника директора - начальника відділу надання соціальних послуг Хотинського районного центру зайнятості з 27 квітня 2015 року.

4. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1, на раніше займаній посаді заступника директора - начальника відділу надання соціальних послуг Хотинського районного центру зайнятості та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягає негайному виконанню.

5. Стягнути з Чернівецького обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 квітня 2015 року по 14 грудня 2016 року в сумі 73281,30 грн.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя П.Д. Дембіцький